Завжди цікаво спілкуватись з людьми, які довгий час працюють у сільському господарстві. Одним з таких є Василь Градовий, директор господарства «Дзвін», з ним редакція Kurkul.com познайомилась під час АгроЕкспедиції «Цукровий буряк 2017». Фермер з Тернопільщини розповів про свій життєвий шлях, плани на майбутнє та перипетії у експорті продукції за кордон.

Kurkul.com: Розкажіть про те, як ви прийшли у сільське господарство?

Василь Градовий: Я закінчив Московську ветеринарну академію, потім 12 років працював ветеринарним лікарем. В 1994 році мене обрали Головою колгоспу с. Звенівка. Повернувся на посаду директора «Дзвону» у 2000 році, коли прийшов наказ про реформування АПК. На той час ми мали 1400 га землі в обробітку, зараз — 9638 га. Вирощуємо озиму і яру пшеницю, ріпак, люцерну, цукровий буряк, горох, кукурудзу, сою, соняшник, ярий ячмінь та гречку.

Kurkul.com: Окрім рослинництва займаєтесь ще тваринництвом?

Василь Градовий: Маємо 650 голів ВРХ з них 250 дійних корів, є 2200 свиней. Зараз ферма в стадії реконструкції, туди плануємо закупити 2000 голів ВРХ, 900 з яких — дійних. Маємо ще одне викуплене господарство, де плануємо зробити свинокомплекс на 25 тис. голів свиней, але це поки що плани на майбутнє.

Kurkul.com: Чи займається ваше господарство переробкою?

Василь Градовий: Зараз ми не маємо переробки, але плануємо і є можливість це робити. На часі будівництво елеватора на 85 тис. т, а після того будемо планувати переробку олійних культур. Але організація цих виробництв потребує капіталовкладень, і час їх окупності буде мати певний термін. Через це, ми не можемо собі дозволити широкі кроки. Але плани є, і ми впевнено рухаємося вперед до їх реалізації.

Читати по темі: АгроЕкспедиція Цукровий буряк 2017. Тернопільська область: Дзвін та Агропродсервіс

Kurkul.com: Як змінювалися посівні площі за роки вашої роботи, чи дотримуєтесь ви сівозміни?

Василь Градовий: Ми не змінюємо посівні площі кожного року. Вони у нас приблизно однакові. Сівозміна є, я вважаю, що вона є основним фактором одержання доброго врожаю. Одна сівозміна цукрового буряку, а друга олійних культур – ріпак і соняшник. Зараз господарство в середньому сіє 1400 га цукрового буряку, і поки що площі залишаться на тому ж рівні. Але якщо ціна катастрофічно знизиться, тоді доведеться скорочувати. Цього року ціна на цукор різко пішла вниз, бо є перевиробництво, хоча врожай ми маємо не поганий. Цукрова ціна завжди має таку криву – то йде до гори, то йде «на долину». І якщо собівартість буде вища за реалізаційну ціну, то наш бізнес не буде мати сенсу.

Kurkul.com: Які засоби захисту використовуєте, з ким працюєте?

Василь Градовий: Засоби захисту використовуємо різних фірм: Bayer, і «Хімагромаркетинг», опробовуємо спочатку, і якщо все добре, беремо у роботу. На ЗЗР зараз ми витрачаємо дуже багато коштів, приблизно 22-25 млн грн. Тому серед них потрібно вибирати найкращі. Крім якості, звісно, вимагаємо адекватної ціни. Я вважаю, що якщо людина не експериментує, то вона не рухається у перед. Сьогодні на ринку з’являється багато препаратів, мікроелементів, якихось інших речей.

Kurkul.com: Чи давно ваше господарство займається вирощуванням цукрового буряку, які гібриди сієте?

Василь Градовий: Буряк ми вирощуємо стільки, скільки я себе пам’ятаю. По насінню в основному працюємо з фірмою «КВС-Україна». Зараз «КВС-Україна» на нашій території закладає демо-поля по нових гібридах цукрового буряку. Звісно, для того, щоб закладати нове насіння у поле, його потрібно тестувати. Бо є гібриди, наприклад, які у Німеччині, можуть дати 500 ц/га, але бути зовсім не придатними для вирощування в Україні, бо у нас зовсім різні кліматичні умови.

Kurkul.com: Яка собівартість вирощування буряку? Чи збільшилась вона у цьому році?

Василь Градовий: Собівартість треба рахувати у кінці року, бо зараз ще йдуть затрати. Ми ще урожай не викопали, а вже йдуть затрати на новий: ораємо, вносимо добрива, вирівнюємо площі і готуємо їх на посів. Порівняно з минулим роком затрати звісно збільшились, приблизно, на 30-35%, бо у 2017 р. різко подорожчали мінеральні добрива. Ми маємо дефіцит аміачної води, селітри, карбаміду. А якщо на ринку є дефіцит, то відповідно ціна і зростає.

Kurkul.com: Куди ви реалізуєте продукцію, експортуєте?

Василь Градовий: Ячмінь пивоварний реалізуємо фірмі «Суффле Агро Україна», маємо з ними контракт і працюємо на постійній основі. А решту продаємо трейдерами, хто більше платить тому й продаємо. У нас у господарстві працює відділ, що моніторить ринок і законтрактовує покупців. У цьому році ми вперше продали продукцію за кордон — в Індонезію. Але нас дуже сильно підвела Укрзалізниця і виконати контракт було досить проблематично. Ми залучили приватні вагони для доставки зерна на корабель, але це вийшло удвічі дорожче ніж планувалося. При роботі з закордонними замовниками дуже важливо виконувати умови, що прописані у контракті, а якщо виконати не вдається, то клієнти накладають великі штрафні санкції. Але головне у цьому, що тебе можуть занести у список ненадійних постачальників. Не хочу вдаватися у політику, але це ж абсурд, у нас аграрна країна, яка вирощує достатню кількість зерна і має можливість заробляти валюту, а на залізниці якась є диверсія. Її, певно, штучно створюють, цю проблему, тому що залізнична дорога — монополіст.

Kurkul.com: Ми чули, що зараз там працює електронна система, тобто яка має розподіляти потяги рівномірно між компаніями.

Василь Градовий: Якщо у депо має бути 10 тепловозів, а по факту там лише два, то яку б електронну систему не запускали, все одно вони не перевезуть весь потрібний обсяг. Це питання, нажаль, дуже заважає нормально працювати. Фермер працює на благо людей, країни. Ми вирощуємо хліб, а хліб – це є золото. Держава повинна сприяти його виробництву. Для того, щоб був стабільний курс долару, нам треба експортувати та продавати продукції за валюту. Але є виробники, які вирощують, кораблі, які везуть по морю продукцію, але немає зв’язку між цими двома ланками.

Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2017 р.