MLK PWR ― сила молока, або Нетрадиційний бізнес-проект на Київщині

777
0
MLK PWR ― сила молока або Нетрадиційний бізнес-проект на Київщині
Kurkul.comMLK PWR ― сила молока або Нетрадиційний бізнес-проект на Київщині

З молодим київським фермером Богданом Балагурою, керівником ПСП «Денихівка» та власником «Dengoff AgroFamily», ми знайомі дуже давно. Господарства його родини в регіоні користуються заслуженою славою передових за врожаями та технологіями, а сам Богдан та його батько Олег неодноразово були героями наших матеріалів.

Читати за темою: Олег Балагура: Село не може занепадати

Нещодавно Богдан поділився з нами цікавою новиною про унікальний бізнес-проект на базі своєї ферми ― запуск випуску кумису під власною торговельною маркою. Унікальний напій із кобилячого молока для України є цілком новим та незвичним, тому ми виріши детальніше поговорити про цей продукт, проблеми його виготовлення та просування на ринку, а також про плани молодого фермера щодо розвитку власного молочного бренду.

Kurkul.com: Отже, про ваш бренд кумису. Звідки така назва?

Богдан Балагура: Бренд називається MLK PWR. Читається MILK POWER (Мілк Павер). Ми створили торгову марку, яка буде мати зовнішнє спрямування. Все ж таки ми як виробники працюємо в агробізнесі більше з тваринництвом, з ВРХ і хотіли увійти в ринок із переробки коров’ячого молока. Але ринок по молоку коров’ячому «забитий», і дуже важко новій компанії вийти на нього. 

Але можна заходити не по прямій, а збоку. Саме тому ми назвали бренд «Мілк Павер», він не прив’язаний до кобилячого молока, коров’ячого чи козиного. Це все молоко, цільне молоко. Ми зробили цікаву торгову марку, де тільки будемо міняти коня на корову або на козу і лише змінюємо кольори. Чорний, оранжевий чи зелений.

Продукція бренду «Мілк Павер»

Kurkul.com: Чому ж почали саме з кумису?

Богдан Балагура: Ідея з кумисом була дуже простою. У нас тваринництво стало примітивним. А у мого батька одним із основних завдань було реставрування тих комплексів, які вже були тут раніше. Комплекси для ВРХ всі різні, але була одна проблема ― вхідні ворота у багатьох дуже маленькі і навіть трактор не може заїхати. Тому прийняли рішення, що потрібні фуражири з кіньми і з тачками великими, які будуть вручну цей корм розкидати. 

Дорогою, як батько об’їжджав свої поля, по правий бік була конюшня, яка занепадала, там коні були дуже худі. Він її купив, бо було просто шкода дивитися на цих коней. Оскільки ми мали ліцензію племзаводу, то в один момент почали закуповувати правильних коней. І нам потрібні були ваговози – це такі великі коні, які тягнуть з собою велику вагу. Тож обрали цих ваговозів, які працювали лише для ферм. 

Одного разу до батька приїхав товариш і говорить: «У тебе буде конюшня. А ти знаєш, що де конюшня, то там може бути ще й кумис?». Батько каже: «Який кумис? Я ніколи і не пив, і не бачив його». Задав питання зоотехніку, той погодився, що так може бути. 

І почали взагалі з того, що ми збирали склотару на оптових базах. Ми її потім мили, пастеризували і в цю склотару розливали кумис. У нас кумис був у пляшках «Балтика», «Оболонь», «Чернігівське», було що попало. Перший раз завезли чи то з Білорусі, чи з Росії бактеріальну культуру. А потім наші працівники навчились самі її розмножувати. Тепер ми не купуємо цю закваску, вона в нас постійно є, і робимо кумис самі.

Kurkul.com: А яке у вас зараз поголів’я коней?

Богдан Балагура: У нас плюс-мінус 100 коней. Але скільки дійних ― не скажу, бо на кумис молоко береться тільки тоді, коли народжується лошатко. Тільки в той момент у кобили йде молоко, яке технологи беруть.  

У нас взагалі була одна цікава історія… Як правило, взимку молока цього взагалі немає. А в нас було і був кумис. І тоді нас Харківський інститут (Харківська державна зооветеринарна академія ― прим. ред.) звинуватив публічно у тому, що ми дуримо людей, говоримо, що в нас є молоко, а його не може бути. Тоді батько сказав: «Беріть свого ректора, проректора і приїжджайте». І вони приїхали, побачили молоко і реально були вражені, бо не могли зрозуміти як таке може бути.

Kurkul.com: Ви зробили постійний цикл? 

Богдан Балагура: Так. Ми почали робити молоко, дуже примітивний кумис, і про нас дізналися хлопці з Києва. Один із них, який має свою торгову марку кумису, приїхав і побачив, що ми такі «сільські» по натурі, навіть не можемо зробити нормальну етикетку. Тож він запропонував: «Я вам зроблю етикетку, де буде моя торгова марка, і привезу вам пляшки. Ви краще розливайте, а я буду у вас його забирати». І вже протягом 3-4 років він постійно купує у нас цей кумис на Київ.

Kurkul.com: Скільки у вас закуповують кумису?

Богдан Балагура: Кожен день забирають 100 пляшок по 0,5 л. І виходить така ситуація: я хоч і агроном, але пішов більше у фінанси, почав збирати показники по конюшні. Бачу, що конюшня приносить лише мінуси. Я й питаю: «Звідки у вас мінуси, якщо кумис продається?».  

Я думаю, якщо кумис ― тема цікава, отже, треба робити нормальний ребрендинг і виводити його на ринок. На даний момент на мене виходили з Good Wine, кажуть: «Знаємо, що у вас є кумис, але у нас все починається із дегустації, завезіть нам кумис». Я його їм завіз. Передзвонили: «Нам підійшло, нам подобається. Рухаємося далі. Які у вас є сертифікати на руках?». А у нас же ж нічого немає. Ні сертифікатів якості, ні вмісту вітамінів, кислотності. Я кажу: «В мене нічого немає. Дайте перелік аналізів, які вам потрібні, я їх зроблю і вам відправлю». Вони дали перелік аналізів, ми зробили, і я чесно був здивований. От по кількості вітамінів раніше вважалося, що коров’яче молоко не таке корисне, як, наприклад, козине. Та коли я побачив аналізи по молоку кобилячому, то в нього ще кращі показники, ніж у козиному. Загалом кумис ― це такий проект, який може нормально підірвати ринок. Він не дасть якихось мегаприбутків, але з точки зору росту бізнесу і впізнаваності – це нормальна річ.

Kurkul.com: Які сертифікати у вас просили?

Богдан Балагура: Показники по вітамінах, жирах, кислотність і спиртність. Чотири документи, які я робив і передавав їм в оригіналі. Наступним етапом, вже третім, було обговорення торгової марки і брендування. Бо зрозуміло, що в пластикових пляшках воно в Good Wine не може йти. І ми пішли в розробку, в дизайн. Поки йде цей процес, то поки що більш-менш стоїть виробництво кумису на місці. Але я очікую, що коли завершимо розробку і почнемо просування, все буде динамічно рости.

Kurkul.com: А саму торгову марку вже подавали на реєстрацію?

Богдан Балагура: Так. На реєстрацію потрібен майже рік. Десь вісім місяців ми вже пройшли, ще три-чотири ― і буде MLK PWR зареєстровано.

Kurkul.com: Для сквашування цього молока ви робили окремий цех?

Богдан Балагура: Останнім етапом роботи з Good Wine є те, що в кінцевому результаті вони повинні приїхати на виробництво і оглянути його. А в нас це була примітивна кімнатка 2 на 2 метри. Тобто не був обладнаний цех, але ми воліли його реально зробити. І ми зробили. Найняли серйозну компанію, яка робила аналітику, в тому числі для бренду «Наша Ряба», і вони зробили нам аналітику: хто наш цільовий споживач, якого віку. Ми починаємо йти від розуміння ринку.

Вони зробили аналітику і порахували, що цей кумис знаходиться у одному сегменті з такими марками як Premialle. І коли ми займались неймінгом, то підібрали MLK PWR. Дуже хотілося з часом зайняти нішу спортивного харчування, зокрема, батончиків, морозива, снеків, які б виготовляли на основі молока. Саме тому в назву власного бренду заклали меседж про силу молока ― MILK POWER. Адже зараз найбільший тренд у світі ― здорове харчування. А потім, коли ми вже зробили назву, то під цю назву зробили дизайн пляшок, етикеток, колір, шрифт.

Kurkul.com: А саму рецептуру ви самі доводили чи десь підглядали?

Богдан Балагура: Насправді на першому етапі нас консультувала компанія з Полтави, із села Дібрівка. Там є ферма класна, і там теж робили кумис. Там дійсно була сильна ферма, але зараз, на жаль, вона не функціонує. Чомусь, будучи першою від нас на ринку, вона так і не змогла на нього вийти.

Взагалі, знаєте, яка була потім ідея? От як в офісах, коли прийшли туди начальники, проходять якісь переговори, а секретарі ставлять каву, воду… А тут ще й буде охолоджений кумис. І ще ми говорили з рестораном ESHAK, вони взагалі кажуть: «Ми за будь-який «кіпіш», аби у нас кумис був у ресторані».

Kurkul.com: Вже багато грошей у це вклали?

Богдан Балагура: Я особисто до $5 000 вклав у дизайн, а оці всі речі по технологічній лінії... Стільки років воно робиться, що я навіть не скажу. Та думаю, що основні інвестиції ще попереду. Я взагалі хотів під цей проект спонсора знайти. У нас 100 коней у конюшні, а виходить, що під кумис реально 20 чи 25 стоять. Я хочу перевести все виробництво 100 із 100 на кумис. І нехай компанія себе кормить. Зробити нормальну конюшню, а разом із нею можна розвивати зелений туризм. Є непогана локація, де знаходиться ця конюшня, і можна зеленим туризмом займатися.

Kurkul.com: Розширюватись до більших масштабів плануєте?

Богдан Балагура: Я взагалі хотів би збільшити виробництво раз в 10-15 з того, що є. Але проблема ― у відсутності культури на ринку. Багато людей, на жаль, там, де я живу, в селах чи містечках, не будуть пробувати кумис через його ціну. Через те, що в них немає коштів, наприклад, 500 грн вільних, і вони швидше куплять додому 200 г «Російського» сиру, ніж 0,3 л молока. В Японії, наприклад, чітко розмежовують поняття «молочні продукти» і «молоко». У них на кожну людину має бути певна кількість молока в державі. В Україні ж за минулий рік було імпортовано молочної продукції з Росії, Білорусі, Євросоюзу на $96 млн.

Kurkul.com: При тому, що у самих ― величезний потенціал...

Богдан Балагура: А от я скажу: по тваринництву з кожним роком поголів’я падає і падає. Я колись хотів дізнатись скільки кобилячого молока є на ринку. Але набираю одного, другого, третього ― всі кажуть, що немає такого молока.

Кумис ― це теж молоко, в якому є бактерії, яке загазоване, це продукт. А саме кобиляче молоко нереально корисне. В Казахстані є кумисотерапія, там лікують ним туберкульоз. Є навіть історія, що один німець, коли служив у Казахстані, заразився туберкульозом і там же вилікувався від нього кумисом. Коли він повернувся в Німеччину, то відкрив одну з найбільших кумисових ферм.

Kurkul.com: Якщо у нас є проблема зі споживанням, як на це можна вплинути? 

Богдан Балагура: Я думав про це. Ви дивитесь футбол? Точно знаю, що на футболі йде реклама пива, «Чернігівського» або «Оболонь»... Тобто спорт у нас із пивом асоціюється. А в нас є у вищій лізі обласна команда. І я хотів би забрендувати футболки гравців під MLK PWR. Щоб вони їх і бренд впізнавали на тренуваннях та іграх, де буде багато людей, щоб вони самі пили це молоко. І через високий рівень спорту прищеплювати культуру, яка буде мати асоціацію і зі спортом, і з рухом. Відшукати пару нормальних брендів лідерів і просувати.

Kurkul.com: Тобто треба маленькими кроками працювати в цьому напрямку?

Богдан Балагура: Лише так. По-іншому нічого не буде.

Kurkul.com: Який величезний потенціал і як важко просувати...

Богдан Балагура: Сьогодні ми ще робимо кефір, але коров’ячий. Він дуже прикольний, бо його теж добре купують, хоча там і нема ніякої етикетки. Покупці навіть не знають, що це мій кефір, але він їм сподобався. Тому ще торгову марку можна досить непогано просунути на кефірі.

Kurkul.com: Будете сюди залучати всі види молока: коров’яче, кобиляче і козине?

Богдан Балагура: У нас збоку, в межах 15 км, чи, мабуть, менше, є дуже цікавий фермер Саша Бабин і його торгова марка «Бабині кози». Він каже, що оскільки у них є зелений туризм і він існує пару років, було б ідеально, щоб він замикався на моїй фермі. А це між собою 5-7 км. І Саша досить непогані робить там сири і молоко. Я думаю, що ми з ним можемо на одному етапі кооперуватися.

Kurkul.com: Бажаємо успіху!

 

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми