Школа тваринника: Силос для «чайників» від Михайла Травецького

Школа тваринника: Силос для «чайників» від Михайла Травецького

1 жовтня 2020 1841 0

Нашим постійним читачам Михайла Травецького представляти зайвий раз не потрібно — він неодноразово був героєм наших матеріалів, а також спільно з Kurkul.com започаткував проєкт Школа тваринника. Та сьогодні мова йтиме не зовсім про тварин, а про те, без чого галузь тваринництва не може бути прибутковою — корми, а саме про силос. Своїм поглядом на цю тему Михайло Травецький поділився під час силосного воркшопу компанії LNZ Group, що проходив 19 серпня на Вінниччині.

Читати за темою: Топ меседжів із силосного воркшопу LNZ group

Далі — пряма мова нашого героя.

Свою розповідь я хочу розпочати зі свого першого знайомства з силосною кукурудзою. Коли я працював у Британії на молочнотоварній фермі, одного разу побачив у полі натягнуту плівку. Запитав у фермера, що це посіяно. А він каже:

— Майк, це я посіяв силосну кукурудзу. (Майком мене називали, бо важко британцям вимовляти ім’я Михайло).

— А чому під плівкою, питаю.

— Розумієш Майк, вона не дозріває.

Мені на той час було 20 з хвостиком років, я ще не знав, що таке ФАО, дивився, як вона росте, й розумів, що це якась «неправильна» кукурудза. Ми звикли бачити таку: стоїть стовбур, качан, від 6 до 10 листочків і на цьому все. Оце й був наш силос.

Зазначу, що фермер молився на ту кукурудзу. У Британії, як я вже казав, кукурудза не визріває, ми її косили в жовтні, а вона ще стояла зелена, тамтешні кліматичні умови для цієї культури непідходящі. Та фермер пішов на ризик, тому що мав проблему з ацидозом.

Тож я дивився тоді на нього й думав: от чудний чоловік. У нас того силосу море, можемо «лупашити» його як завгодно. Заклали в курган як попало, пресонули, сіллю посипали, житом присіяли і все, у нас є чим годувати тварин. Тут же підхід був зовсім інший.

Cилос

У нас того силосу море, можемо «лупашити» його як завгодно. Заклали в курган як попало, пресонули, сіллю посипали, житом присіяли і все, у нас є чим годувати тварин.

Перейдемо від спогадів до наших реалій і візьмемо просту математику: нас навчили, що на 1 корову потрібно 1 га кормових угідь. Сьогодні це вже не так — у великих компаніях цей показник становить 0,7–0,6 га, а деякі господарства вже досягли рівня німецьких колег, яким вистачає пів гектара, щоб прогодувати корову протягом року монокормом. Таким чином, ми з 1 га через корову можемо отримати $400. Це цілком реальні цифри.

У деяких господарствах, де я працював, ми отримували і $800/га завдяки правильній економіці, правильній технологічній карті та правильно обраному силосному гібриду кукурудзи. Загалом, я вважаю, що молочний бізнес — це найприбутковіший бізнес в агро, потрібно лише знайти правильний підхід.

Тож точка зору «та ну його, у нас цього силосу купа, і чи з силосного заготуємо, чи з зернового, яка різниця, воно ж однакове» — не дасть нам отримати бажаний прибуток.

Є джипи для багнюки і є седани для асфальту. Так і з кукурудзою — силосний гібрид дасть більшу рентабельність і більшу засвоюваність раціону.

Якщо говорити про заготівлю силосу, то в нас є два варіанти: закладка в курган і в силосну яму. Якщо ми обираємо курган — слід бути готовим до того, що 15–20% силосної маси ми втратимо. Для силосної ями цей показник варіюється в межах 3%. Тож вибір тут цілком очевидний.

Збір кукурудзи на силос

Заготівля силосу починається з вибору гібрида. Уявімо ситуацію, що ви обрали класний гібрид і навіть вмовили вашого агронома дотримуватися на 100% технологічної карти. Внесли все, що треба, та ще і гною дали (є такий у нас, тваринників, бонус). Так от, у таких умовах ваш силосний гібрид може дати космічні на сьогодні 600–700 ц/га врожайності.

Тепер головне його правильно зібрати. Тут важливо розуміти, що у вас є два важливі стратегічні напрямки: поле та силосна яма. Тому потрібно мати двох керуючих на цих напрямках. Один бос у полі, другий — на ямі, у постійній комунікації один з одним.

Коли комбайн виходить у поле і в нас є супергібрид, усе, що потрібно — не зіпсувати його. Тому необхідно мати максимально заточені ножі та правильно налаштований корнкрекер. Хлопці на комбайнах знають, що з корнкрекером машина може «захлинатися». Без нього комбайн може йти 20 км/год, як підеш води випити, то ще треба наздогнати його, щоб ускочити назад. А з корнкрекером, буває, ще й підганяти треба, бо йде 10–12 км/год, треба зерно плющити. Усе це через неправильне налаштування корнкрекера.

Комбайн готовий, ви обираєте висоту зрізу, і вже агроном біжить до вас: «Що ти робиш, диски не поїдуть потім, сам будеш сидіти в тому тракторі».

І починаємо вгадувати — до коліна, вище коліна, 30 чи 40 см.

Я скажу так: гарний варіант — верхній сухий листок. Це та висота зрізу, коли ви не схибите, і вся «тирса», целюлоза, лігнін тощо залишиться в землі й стане добривом для наступних врожаїв.

З висотою зрізу розібралися, далі думаємо, яка має бути січка: можемо різати по 5 см або по 3 см, або ж виходити взагалі на 0,5 см. Тут уже ви як технологи повинні чітко розуміти, яка у вас вологість кукурудзи, наскільки ви вже можете керувати процесом силосування й орієнтуватися на вміст сухої речовини. Середній розмір — це 3 см. Я бачив, як в Америці 0,5 см різали, це просто вже труха була. Тож слід пам’ятати: чим більша волога, тим різка більша, бо ж його ще треба якось утрамбувати.

Заготовка силосу

Наступний етап — логістика, вивіз маси з поля на яму. Тут якраз і потрібна комунікація, потрібна людина, яка повністю контролює процес: давиться яма чи не давиться, скільки зеленої маси можна підвозити, наскільки швидко рухатися.

При закладці в силосну яму потрібно подбати про «подушку» хоча б у 30 см — розкатати солому, щоб увібрати сік, який пустить силос, і знизити кількість зіпсованої маси.

Ще один важливий елемент — бокова плівка. Усі ми квасили вдома капусту. У нас квасили в дубових діжках, які за літо могли трохи розсохнутися. Для підстраховки ми складали капусту в поліетиленові пакети й тоді вже клали під прес. Так само і з силосом — у нас завдання створити максимальну герметизацію ями й усунути контакт силосу з киснем, щоб правильно працювала мікрофлора. Для бокових стінок ми використовуємо звичайну прозору плівку на 160 мікрон.

Слід пам’ятати, що 70% успіху при закладанні якісного силосу, незалежно від того, що там на полі виростили — це правильна трамбовка ями.

Ви повинні пам’ятати, що 70 % успіху при закладанні якісного силосу, незалежно від того, що там на полі виростили — це правильна трамбовка ями. А це, у свою чергу, залежить від правильного подрібнення і правильно налаштованого комбайна.

Важливий аспект, про який також варто згадати — налаштування аплікатора під внесення консерванта. Навіщо цей консервант потрібен? Скажу з власного досвіду — він допоможе, якщо ви не знаєте на 100%, як витримати технологію заготівлі силосу, якщо у вас проблема з персоналом чи з організацією процесу. Щоб було зрозуміло, такі проблеми при заготівлі обійдуться вам у 200–300 тис. грн, а консерванта купуєте на 30–50 тис. грн. Ця сума допоможе нівелювати погрішності при закладці.

Головне завдання — коли приходить зелена маса, вчасно її розрівнювати і йти шаром орієнтовно у 20 см, щоб добре можна було притрамбувати. Часто запитують: яка маса трамбувальної техніки повинна бути на ямі? Для прикладу, якщо в середньому на яму приїжджає 50 т/год зеленої маси — вага техніки має дорівнювати 1/3 цієї маси. От і рахуйте, що вам треба начепити на трактор, щоб була маса 17 т. Це повинен бути хороший John Deere, Fendt, називаєте, як хочете, чіпляєте туди слонів на противагу або чіпляєте корита з піском — це ваша творча робота й фантазія.

Завезли, розрівняли, трамбуємо. У процесі чітко контролюємо кількість подрібненого зерна. Якщо набираєте жменю й у ній 3–5 не подрібнених зерен — перевіряємо корнкрекер, бо проблема в його налаштуваннях.

Далі — накриття ями. Не раз чую: «Ми сьогодні закінчили після обіду й ще до ранку катаємо». З таким катанням ми отримаємо «верхняка» мінімум 20 см.

Запам’ятайте: привезли останню машину зеленої маси — спланувати так роботу, щоб під вечір ви своєю генеральською «Нивою» виїхали наверх оцінити результат і все — трамбовка закінчилася. Зразу починаємо розкачувати плівку і вкривати яму, не треба добу качати, ми ганяємо подушку кисню й робимо собі проблему, фактично, верхній шар ми викинемо.

Будь-яку яму відкрийте: де добу катали, а там ще сіллю посипали, а там ще жита посіяли — починається просто кіно й доміно.

Ми сотні тисяч гривень просто вивозимо, транзит із рослинництва у тваринництво, з ями не через корм, не через молоко, а зразу в гній.

Тому беремо першу покривну плівку на 40 мікрон, накриваємо, і вже протягом години ви побачите, як силос вбере цю плівку, вакуумізація відбувається на очах. Далі накриваємо боковою і зверху покривною на 120 мікрон. Бажано білим догори. Так, є дешеві чорні плівки, зелені, але наше завдання не замаскуватися — ми ж не від авіації ховаємося, а не пропустити ультрафіолет. А це стається дуже просто — якась п’яна ворона прилетить, пострибає трохи, й невелика дірочка стане діромахою, бо від спеки просто розплавиться. Звідси — і пряме сонячне світло, й чорні плями по силосу.

Ще одна причина накривати яму ввечері — зазвичай коли сідає сонце, годину-дві вітру взагалі немає. Мене колись дід вчив: «Дивись, Михайле, за природою, набагато легше буде». Досвідчений чоловік ніколи коня об’їздити не піде в спеку, щоб не скинув, а зачекає, коли гроза надходити буде, тоді кінь і повезе. Так і з силосом — чекаємо влучного моменту, щоб не піднімати «парус», швидко накрити і не гаяти час.

З 1 жовтня стартує 4 модуль авторського курсу від Михайла Травецького, «Академії тваринництва». До запуску модуля в жовтні він буде коштувати 1500 грн, потім — 2000 грн.

Чим притиснути плівку? Щебнем можна, але він не завжди є, бо не скрізь дороги роблять.

Наступне питання — чим притиснути плівку. Ідеальний варіант, коли ви багаті й заможні, щоразу купуєте по 200-300 мішків і засипаєте туди піску. Перезимувало і викинули їх, тому що вони вже зіпсовані. Щебнем ще можна, але він не завжди є, бо не скрізь дороги роблять.

Оптимальний — це автомобільні та тракторні шини, якщо, звісно, вони також є. Якщо ні, то вибачайте, треба щось інше вигадувати.

Силосна яма готова! Пам’ятайте головне — відразу свіжий силос коровам давати не можна, бо аж «свистітимуть». Буде серйозна проблема для корів, втратите продуктивність, а з ним і прибуток. Потім важко буде виводити з ацидозу або, що гірше, алкалозу. Тут доведеться плавно, протягом тижня, виводити корову на новий раціон.

Відразу свіжий силос коровам давати не можна, бо аж «свистітимуть».

Як ви знаєте, ми годуємо не корову, а мікрофлору, яка знаходиться в рубці. Нам розказують, що корова травоїдна, жуйна тварина. Не вірте цьому! Я скажу вам так: корова — такий же хижак, як собака чи вовк. Різниця лише в тому, що ті їдять м’ясо тварин, а корова їсть бактерії. І чим більше їх буде в рубці, тим краще буде розвинута мікрофлора, й корова буде давати молоко з більшим вмістом білка, меншою буде кількість корму, яку корова не може перетравити. Тож якщо корову годувати якісним кормом, а не бур’янами, антифолією та лободою, то вона віддячить гарним молоком.

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2020 р.

Виконано за допомогою Disqus

Київ

+ 14° ... + 6°

Вітер

2.1м/с

Опади

0мм

Вологість

81%

Матеріали за темою