Осетрівництво в Україні: основні технології та їх ризики

14 січня 2026 33 0

Сучасне осетрівництво в Україні та світі базується на трьох основних технологічних платформах, кожна з яких має свої переваги та ризики. А якість кінцевого продукту — кав'яру — безпосередньо залежить від умов, у яких утримувалася риба.

Про це йдеться у спецпроєкті на Kurkul.com.

Рециркуляційні аквакультурні системи (РАС)

Установки замкненого водопостачання (УЗВ або РАС) є вершиною інженерної думки в аквакультурі. Це повністю контрольовані системи, де вода проходить багатоступеневе очищення — механічне, біологічне, дегазацію та оксигенацію — і повертається в басейни.

Переваги для якості. Повний контроль температурного режиму дозволяє оптимізувати темпи росту та дозрівання, уникаючи сезонних пауз. Ізоляція від зовнішнього середовища мінімізує ризики інфекційних захворювань і потрапляння полютантів.

Ризики. Головною проблемою РАС є накопичення у воді метаболітів актиноміцетів і ціанобактерій — геосміну та 2-метилізоборнеолу. Ці речовини надають рибі й ікрі специфічного землистого або мулистого присмаку. Для усунення цього дефекту критично важливою є процедура передпродажної витримки (depuration) — переміщення риби в басейни з чистою проточною водою на термін від двох до чотирьох тижнів перед отриманням ікри.

Садкові господарства

Садкова технологія передбачає вирощування риби в сіткових камерах, установлених у природних водоймах — річках, водосховищах, охолоджувачах ТЕС.

Переваги. Постійний природний водообмін забезпечує високий вміст кисню та вимивання метаболітів, що позитивно впливає на смакові якості. Риба перебуває в умовах, максимально наближених до природних.

Ризики. Пряма залежність від екологічного стану водойми. Промислові скиди, с/г стоки або «цвітіння» води можуть миттєво вплинути на якість і безпеку ікри. Крім того, неможливість регулювання температури робить виробничий цикл сезонно залежним.

Ставкові господарства

Традиційний метод вирощування у земляних ставках.

Переваги. Наявність природної кормової бази — бентосу та зоопланктону — може збагачувати раціон риби й покращувати органолептику.

Ризики. Найвищий ризик виникнення присмаку мулу («тину»), особливо в старих і замулених ставках. Складність контролю гідрохімічного режиму та висока ймовірність паразитарних інвазій. Кав’яр зі ставкової риби часто потребує більш ретельної обробки для усунення сторонніх запахів.

Читати за темою: Чорна ікра без риби: стан осетрового ринку України