У пошуку нових методів обробки сої при виготовленні кормів для тварин незамінним елементом став гексан — дорогий високоочищений бензин, яким змочують зерна сої після плющення.
Про це iдеться в матеріалі «Соєвий шрот: від виготовлення до споживання» від Kurkul.com.
Тривалий час сою варили, потім смажили, але це не приносило бажаних результатів. Науковці довго працювали над тим, щоб термічна обробка «забирала» у сої якомога менше поживних речовин.
Згодом вдалося вияснити: гексан виступає у якості відмінного жиророзчинника — видаляє соєву олію з бобів при виготовленні соєвої муки та переробки рослини на компоненти для кормів.
Після того як соя потрапляє в екстрактор, під дією високої температури бензин випаровується уже разом із олією. При такій обробці у соєвій масі залишається близько 2% олії.
Далі отримана сировина подрібнюється і відправляється у тостер для теплової обробки, щоб нейтралізувати інгибітор трипсин. Після чого маса залишається сухою і виробники отримують соєвий шрот.
«Ця технологія переробки є лідером у всьому світі, адже близько 90% сої йде саме на шрот. У складі соєвого шроту є 45-48% протеїну та 1-2% жиру», — розповідають виробники.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.