Сіра гірська кавказька

Історія

Інші назви: Грузинська, Кавказянка. Порода бджіл – Apis mellifera caucasica населяє гірські райони Грузії, а також Вірменії та Азербайджану.

Велика кількість альпійських медоносних рослин з глибоко залягаючими нектарниками, тривалий дощовий весняний період і посуха влітку, іноді рясні опади, часті вітри, низька температура вночі, сира і тривала зима гірських районів, дуже змінний клімат взагалі являють собою умови, в яких протягом століть формувалася сіра гірська кавказька порода бджіл. Для охорони породної чистоти кавказьких бджіл вся територія Грузії оголошена заповідником – заборонено ввезення і вивезення інших порід бджіл.

З огляду на велике значення сірих гірських кавказьких бджіл, для їх розмноження і поліпшення в Грузії створено мережу бджолорозплідників (Чхороцкуський, Сухумський, Самтредський, Харагаульський і Кварельський).

Стандарт породи

Забарвлення тіла світло-сіре з сріблястим відтінком без жовтих смуг на черевці.

Робочі бджоли мають найдовший серед інших порід бджіл хоботок – до 7,2 мм. Умовна ширина третього тергіта становить в середньому 4,7 мм.

Маса одноденної робочої бджоли від 75 до 90 мг, неплодової матки – 180 мг, плодової – 200 мг.

Господарська характеристика

Бджоли цієї породи виключно миролюбні, при огляді гнізд спокійно працюють на стільниках. Підприємливі у знаходженні нових джерел медозбору, легко переключаються з одного джерела медозбору на інший. Навіть при відносно слабкому медозборі сірі гірські кавказькі бджоли збирають значні запаси меду. Цьому певною мірою сприяє характерна поведінка робочих бджіл, що полягає в обмеженні яйцекладки матки і повному перемиканні на збір меду. Тому при медозборі спочатку заповнюють медом гніздо сильно обмежуючи матку в яйцекладці, що вимагає від бджоляра зусиль, для освоєння ними під час головного медозбору надставок і корпусів. У порівнянні з іншими породами бджіл сірі гірські кавказькі є найбільш довгохоботковими. Більш довгий хоботок дає можливість відвідувати вузько трубчасті квітки червоної конюшини і інших видів подібних рослин. Бджоли цієї породи мають яскраво виражену схильність до відвідування певних видів рослин (флороспеціалізацію), особливо по відношенню до червоної конюшини, відрізняючись в цьому відношенні від італійських бджіл, які не надають перевагу будь-яким певним рослинам. Однак сірі гірські кавказькі бджоли мають здатність відвідувати за один виліт велику кількість рослин різних видів (висока флороміграція).

Сірі гірські кавказькі бджоли наймиролюбніші з усіх відомих порід медоносних бджіл. Вони не дратуються і не роблять спроб жалити, навіть якщо довгий час стояти проти льотка бджолиної сім’ї. У гарну погоду сім’ї можна оглядати без сітки і диму. Бджоли при цьому не тікають з вийнятих рамок, а продовжують разом з маткою займатися своєю роботою.

Сірі гірські кавказькі бджоли сильно прополісують гнізда, восени льотки вуликів в сім’ях цих бджіл, за винятком невеликого отвору, майже цілком запрополісовані. Печатка меду у них темна (мокра).

Рійливість низька (в ройовий стан приходить близько 3 % сімей на пасіці) навіть при слабкому медозборі, для виведення з нього досить зірвати маточники і різко розширити гніздо. Стійкість до захворювань низька, особливо до нозематозу і гнильцевих, чутливі і до наявності паді.

Здатність до довгої зимівлі погана, але при цьому споживання корму взимку найнижче серед усіх порід бджі. Гніздо захищає добре, але сама дуже злодійкувата, добре запасає пергу, прополіс (сильно прополисуют гніздо).

Матки цих порід мають несучість в межах 1100–1700 яєць на добу. Схильність порід до тихої зміни і співжиття маток висока. Добре переносить транспортування, придатна для павільйонного утримання, на присадибних ділянках, на ділянках зі слабким медозбором, де немає стійкого цвітіння сильних медоносів.