Басуто

Історія

Басуто (басото) – це в’ючні і верхової поні родом з Південної Африки. Це не аборигенна порода. Назва її походить від місцевості, де цих конячок розводять і використовують. Предками басуто були коні капо, які в свою чергу сформувалися на основі арабських і перських коней, завезених сюди близько 1653 року голландцями. Суворі умови життя, а також влиття крові місцевих поні сприяли зменшенню розмірів капського коня, в результаті чого з’явився поні басуто. Деякі якості ці конячки втратили, але стали витривалими і сміливими. Так як їм доводилося пересуватися по гірських стежках, у цих поні розвинулися завзятість, невибагливість, впевнений і твердий крок. Басуто стали знаменитими в XIX столітті під час бурської війни як військовий кінь. З тих пір його стали активно експортувати до багатьох країн світу.

Стандарт породи

Ростом басуто невеликий, його висота в холці досягає 143–147 см. У нього середніх розмірів витончена голова з прямим профілем і виразними очима, довга і тонка шия, піднесений загривок, спина і поперек довгі і прямі, спина дуже висока і не опукла, круп похилий з низько посадженим хвостом. Живіт басуто зазвичай глибокий, груди вузькі. Кінцівки цього поні короткі і тонкі, але дуже міцні, передпліччя легкі і пропорційні, скакальні суглоби прямі і тонкі, сухожилля відрізняються сухістю. Копита у них добре складені, з міцним рогом.

Масті басуто: гніда, бура, каракова, сіра.

Господарська характеристика

Басуто відомий своїм енергійним, веселим характером. Це скоріше маленький кінь, ніж поні. У них досить розмашистий твердий крок. Басуто легко переносять навантаження і спеку. Використовують басуто під сідлом і в’юком. На батьківщині його широко застосовують як армійського коня, він здатен пробігти 100 км в день. На фермах він виконує роль робочого коня. Цей поні дуже цінується в грі поло і в кінному трекінгу.