Камаргу

Історія

Камарго вважається однією з найдавніших порід коней в світі. Цей напівдикий кінь здавна живе на півдні Франції біля річки Рона. Походження породи до кінця не вивчено. Передбачається, що її предками були коні солютре, які мешкали в період палеоліту на заході Європи. Можливо, на породу вплинула берберійська і арабська кров. Ймовірно вплив дуже різних порід коней, які приходили в цю місцевість з людьми в ході Великого переселення народів. Офіційно як порода камаргу визнаний в 1968 році. Тоді ж була створена асоціація заводчиків і під заступництвом Національного кінного заводу в Німі вона стала проводити щорічний контроль племінних жеребців.

Стандарт пород

Камаргу – не найгарніші зовні, невеликі коні, тим не менш, дуже сильні і витривалі. У них дещо грубувата велика квадратна голова з трохи опуклим або прямим профілем. Очі у камаргу виразні і великі, вуха – короткі, широкі біля основи, шия – також коротка, мускулиста. Сильні прямі плечі, короткий і вузький круп. Груди у представників цієї породи глибокі і широкі. Дуже витривалі, з довгим передпліччям, ноги коней камаргу увінчуються дуже широкими, міцними копитами, які не вимагають підкови і не дають провалитися в м’яку землю сирих лугів. Лошата Камарго народжуються темно-гнідим або рудими, багато – з білою лисиною на лобі. До 5–7 місяців вони линяють і стають світло-сірими (практично білими).

Зріст в загривку – 135–150 см. Вага приблизно 300–400 кг.

Господарська характеристика

Незважаючи на порівняно невеликі розміри, Камарго володіють необхідною силою і мужністю, щоб нести на собі дорослого чоловіка по болотистому ґрунті.

Камарго – врівноважені коні. Моторні, живі, хоробрі, вони дуже витривалі і можуть переносити погану погоду, тривалий час бродити по воді і харчуватися солонуватою травою в лагуні. Розведення камарго відбувається природним шляхом, без втручання людини. У віці одного року лошатам ставлять клеймо на лівому стегні. У кожного селекціонера своє клеймо. Коли їм виповнюється 3–4 роки, їх відловлюють і об’їжджають.