Карабаїр

Історія

Карабаїрська порода є місцевою порода верхово-в’ючних коней, батьківщиною якої є Узбекистан. Вона була виведена на основі стихійного схрещування древніх середньоазіатських аргамаків з монгольськими, туркменськими та арабськими кіньми. Це давня порода, одним з її родоначальників вважається історичний кінь Буцефал Олександра Македонського. Назва породи походить від злиття двох слів: «корб» – по-арабськи «кінь» і «багіра» – «верблюд», або «коробаїр» (кінь-верблюд), тобто кінь, а також заміна верблюда, в’ючний.

Традиційно найкращі карабаїри розводились в районі Бухари, Самарканда, Фергани. Поряд з киргизької породою карабаїрская найбільш поширена в Середній Азії.

Стандарт породи

У породі розрізняють три типи: густий, що наближається до упряжних, верховий, верхово-в’ючний. Коні карабаїрської породи мають середній зріст 148 – 153 см в холці, обхват грудей – 175 – 178 см, обхват п’ясті 19 – 20 см. Вони мають суху, дещо грубувату конституцію. У них невелика пряма голова, широка шия, високий загривок, пряма спина з коротким і широким попереком, довгий, злегка спущений круп з високопоставленим хвостом, широкі м’язисті груди. Стегна коней цієї породи м’язисті, гомілки широкі. Кінцівки карабаїрів міцні, з добре вираженими сухожиллями і копитами правильної форми. Зарослість чубчика, хвоста, щіток незначна. Основні масті коней – гніда, руда, сіра і ворона.

Господарська характеристика

Карабаїрські коні мають енергійний, активний темперамент і добрий характер. Вони працездатні і витривалі, придатні для верхової їзди, перевезення вантажу під в’юком, для роботи в упряжі на транспортних і сільськогосподарських роботах. Використовують їх і в національних іграх, в гладких скачках на довгі дистанції. Також карабаїрські коні характеризуються високою молочною і м’ясною продуктивністю, тому вони є цінною сільськогосподарської породою. Карабаїр сильні, швидкі, відмінно стрибають через перешкоди. Вони легкі і повороткі, легко пересуваються в гірських місцевостях і по піщаних степах. Карабаїрська порода пристосована до табунного утримання.