Гемпширська

Історія

Дві породи овець, wiltshire horned і berkshire knots були відомі в Гемпширі, Уілтширі і Беркширі ще до 1830 року. Спочатку ці породи нічим не виділялися, крім своєї не вибагливості, але економічний розвиток покращив умови утримання і виробники зробили спробу поліпшити породу, щоб задовольнити потреби ринку в баранині. При схрещуванні використовувалася саутдаунівська порода з розташованого неподалік Сассекса. Найбільшого успіху домігся Вільям Хамфріс, який шляхом лайнбридингу з використанням двох типів зумів стабілізувати породу. Асоціація виробників Hampshire Down Sheep Breeders Association утворилася в 1889, з 1908 в племінній роботі використовувалися тільки вівці гемпширських порід.В США ранні стада, завезені в Вірджинію до 1860-х років, загинули в ході громадянської війни, але вціліло невелике покоління в Лонг-Айленді, також вівці завозилися з 1865 до 1890 року. Асоціація виробників англ. American Hampshire Down Sheep Breeders Association утворилася в тому ж 1889 році, що і англійська, і до 1890 року налічувала лише 35 членів і 739 овець. Реєструвалися тільки вівці, які по всіх лініях походили від англійських стад. Значне зростання поголів’я сталося з 1906 до 1912 року, в основному за рахунок імпорту, пік якого припав на 1909 рік, коли одна з компаній завезла тисячу овець. На простори України дана порода була завезена в 1927 році.

Стандарт породи

Вівці цієї породи великі, мають від­мінні м’ясні форми. Морда, вуха й ноги їх вкриті чорним волосом. Вовна біла, однорідна, має добре виражену звивистість.

Господарська характеристика

Швидко-стиглість даної породи висока – енергія росту від народження до відлучення становить до 400 г. Жива маса баранів 100–120, маток 65–70 кг. Настриг вовни у баранів у фізичній масі 5 – 6 кг, у чистому волокні 3,5–4 кг, у ма­ток – відповідно 3–4 і 1,8–2,4 кг. Вихід чистої вовни 50 – 60 %. Довжина вовни у баранів 7–10, у маток 6–9 см, тонина 50–60-ї якості. Плодючість 116–130 ягнят на 100 маток.