Радянський меринос

Історія

Меринос радянського зразка був виведений на території колишнього СРСР для придбання вовни, а потім вже і м’яса. Нині зустріти цих тварин найчастіше можна в Сибіру, Ставропіллі і Дагестані. За рахунок детальної та якісної роботи селекціонерів, які потрудилися на славу, вдалося отримати досить вдосконалену породу з відмінними показниками як вовни так і м’яса. Радянського мериноса використовували при виведенні грузинської тонкорунної і забайкальскої порід. Одна з найчисельніших тонкорунних порід на території колишнього СРСР. Зараз дуже поширена в Україні.

Стандарт породи

Вівці радянський меринос мають пропорційно складений тулуб та потужний кістяк. Руно щільне, з 1–2 складками на шиї, або однією поздовжньою(бурда). Рунна вовна на голові до лінії очей, на ногах – до п`ясткового і скакального суглобів. Вовна, густа, зрівняна по тонині і довжині, з рівною завитковістю, довжина 75–10 см. Колір вовни – бежевий.

Господарська характеристика

Настриг вовни з баранів 13–16, з маток 5–7 кг. Вихід чистої вовни 36–42 %. Барани вовняно – м’ясного типу важать 95–115, матки – 50–60 кг-тварини вовняного типу – на 5–10 кг менше. Плідність 120–140 %. Вівці добре пристосовані до загінному утриманню на зимових пасовищах.