Рацка

Історія

Попередниками угорських овець породи рацка швидше за все є середньоазіатські дикі вівці, які потрапили в Угорщину в 9 столітті. Цей вид овець поширився по степах Угорщини досить швидко. Незважаючи на те, що в 1970 році налічувалося близько мільйона овець рацка в наші дні їх залишилося близько двох – трьох тисяч.В Україні розрізняють степовій і гірський тип рацки, на сьогоднішній день велика частина рацки на Україні перекрита цигайськими вівцями.

Стандарт породи

Їх головними рисами є довга кучерява шерсть, вона груба і буває головним чином двох видів: шерсть кремового кольору зі світло-коричневим забарвленням морд і ніг і чорна варіація. Рацка має спіральні роги, які схожі на роги дикої кози, але трохи менші за розміром.Також роги можуть бути прямі і довгі: у баранів вони можуть досягати 60 см, а овець – 40 см, це абсолютний рекорд за формою і довжиною.

Господарська характеристика

Жива маса баранів степового типу 70, маток – до 50 кг, гірський тип вдвічі дрібніше. Довжина вовни у степових овець 20–25, гірських – 30–40 см., 2 %, чорна – 12,4, чорних з сивиною – 22,4 %. Серед маток 30 % рогаті. Жива маса маток восени 30,1 кг, ярок в 1,5-річному віці – 24,5 кг. Висота в загривку у маток 59,9 см. – 150 кг. Настриг вовни 2 – 2,5 кг. У вовни ость становить 43,8, пух – 56,2 %. Середня тонина ості 99,3, пуху – 54 мкм.Порода витривала і невибаглива, володіє хорошим імунітетом. Унікальна зовнішність, хороша віддача і характер – всі ці якості роблять рацку відмінним варіантом для вирощування, як для початківців фермерів, так і для вівчарів з досвідом.