Сокільська

Історія

Сокільська порода створена на Полтавщині тривалою селекцією(більше ніж 500 років тому) з можливим використанням овець каракульської породи та кримських маличів. Назва від с. Сокілки, Кобиляцького району. Поширені у Полтавській, частково у Дніпропетровській областях. Поголів’я майже 3 % загальної кількості овець в Україні.

Стандарт породи

Вівці мають циліндричну форму тулуба, голову з прямим (частіше з горбоносим) профілем, середньої величини, короткими вухами. У баранів красиво розвинуті спірале-зігнуті роги, рідко зустрічаються безрогі. Матки – переважно комолі.

Руно у сокільських овець косичної будови. Вовна – груба, неоднорідна. За вовново – конституціональним типом переважають (до 85 %) тварини міцного типу.

Специфічною особливістю сокільських овець є наявність так званих «альбіноїдів» при гомогенному підборі сірих за забарвленням батьків.

Господарська характеристика

Жива маса баранів – плідників 60–65 кг, вівцематок – 40–45 кг, настриг немитої вовни відповідно 3,5–4 і 2–3 кг. Довжина косиць близько 2025 см. Жива маса ягнят при народженні 3,5–4 кг. Від овець сокільської породи одержують 5560 % сірих і 40–45 % чорних смушків. Домінантний ген ширазі (сірий колір) у гомозиготному стані призводить до хронічної тимпанії і загибелі ягнят у 3–4 місяці, якщо їх не використали для одержання смушка у віці 1–3 дні. Для попередження цього явища слід удосконалювати систему ранньої діагностики альбіноїдів та ширше практикувати гетерогенну систему розведення сірих і чорних смушкових овець.