Таврійський тип асканійської

Історія

Його створено внаслідок тривалої роботи за допомогою чистопородного розведення та широкого використання австралійських мериносових баранів. Генеалогічна структура його – це чотири австралізовані заводські лінії баранів. Найкращі стада овець цієї породи зосереджено в племзаводах «Красный чабан», «Асканія – Нова» Херсонської та «Атманай» Запорізької областей.

Стандарт породи

Тварини нового типу характеризуються міцною конституцією, мають помірну складчастість шкіри, вирівняну вовну за довжиною й тониною в штапелі, чітку, напівкруглу звивистість, білий та світло-кремовий жиропіт. За кольором жиропоту вівці різні: зустрічаються тварини з жовтим, темним і коричневим відтінком жиропоту. Вони раціональніше використовують поживні речовини корму в вовноутворенні. За продуктивністю та якістю вовни відповідають світовим стандартам.

Господарська характеристика

Вівцематки мають середню живу масу 56,5–63,3 кг, настриг митої вовни – 3,62–3,96 кг за довжини волокна 9–11 см та виходу чистого волокна 48–52 відсотки.

Баранів-плідників нового внутрішньопородного типу широко використовують для поліпшення племінних та товарних стад асканійської тонкорунної породи, застосування яких збільшує настриг митої вовни на 0,2–0,4 кг з однієї голови.

Вівці асканійської породи є рекордистами у вовновій і м’ясній продуктивності серед мериносів з усіх тонкорунних порід овець світу. Серйозний недолік овець асканійської породи – незадовільна якість жиропоту. Крім того, у багатьох овець спостерігається мозаїчність кольору жиропоту по тулубу, а також високе співвідношення жиру й поту: на одну частину жиру припадає 1,5–1,7 частини поту. За такого співвідношення жиропіт має незадовільну захисну якість