Мегрельська

Історія

Мегрельські кози виводилися методом чистопородного розведення в однойменному районі Грузії – Мегрелії. Виведення тривало досить довгий час. Відбір вівся серед особин, що володіють підвищеним удоєм і відмінною адаптацією до місцевих кліматичних умов. В даний час цю породу широко розводять в Вірменії, Азербайджані, на Північному Кавказі.

Усередині породи мегрельські кози діляться на два види – низинний і гірський. Розрізняються вони за місцем проживання. Перший тип розводять переважно в гірських районах, здійснюючи випас високо в горах, а взимку в долинах. Низинні тварини розводяться в містах, селищах, випас здійснюється, в основному, в долинах і на рівнинах.

Стандарт породи

Основною породною ознакою є вкорочений вовняний покрив, що складається з грубої ості і невеликого підшерстя в 3–4 см. Забарвлення шерсті біле, світло-руде, світло-сіре. Конституція між типами трохи різниться. У низинного виду тварин конституція близька до ніжної. Кози гірського типу мають більш огрубілу конституцію і вельми міцний кістяк. За розмірами другий тип переважає, оскільки тварини трохи крупніші низинних. Голова у обох типів невеликого розміру, трохи подовжена, вуха не звисають, стоять паралельно землі. Роги мають саблевидну форму, добре розвинені. Шия худорлява. Груди широкі, глибокі, спина рівна, пряма, довга, м’язиста. Кінцівки міцні, жилаві, добре поставлені.

Господарська характеристика

Середня жирність молока 3,5–4,5 %, середній настриг вовни 300–500гр.

Низинний тип: вага самок 35–38 кг, самців 45–50 кг, зріст в загривку самок 62 см, самців 66 см, середній удій молока за лактацію 300–350л.

Гірський тип: вага самок 42–52 кг, самців 60–70кг, ріст в загривку самок 65см, самців 70 см, удій молока за лактацію 200–250л.

Кози низинної породи мають гарну плодючість. Сотня самок приносить 130–160 козенят. Ймовірність появи двійні становить 40 %. Для повноцінного харчування дитинчат матка за лактацію продукує в середньому 300 кг молока, не рідкість становить удій в 500 кг жирністю 4 %. Малюки ростуть і розвиваються спритно.

Самки гірського типу трохи відстають в плодючості і молочності. На сто матусь доводиться всього 110–140 малюків. За кілька місяців лактації жіночі особини дають близько 200 кг молока жирністю 3,8–4,3 %.

Тварини гірського типу пасуться на високогірних пасовищах, взимку їх переганяють в долини. Весь цей час кози харчуються пашею, підгодовують їх тільки в негожі дні грубими, або концентрованими кормами.

Рогаті низинного типу живуть поруч з людьми, тому пасуться в долинах, на невеликих пасовищних ділянках. Харчуються не тільки пашею, але також підгодовуються кухонними залишками, корене-і бульбоплодами, концентрованими кормами.