Сибірська

Історія

Порода поширена від Уралу до Далекого Сходу. Це місцева аборигенна худоба. Порода була створена в важких умовах утримання та годівлі, коли в суворі сибірські зими худобу утримували в прохолодних приміщеннях, а годували худобу грубим кормом взимку і на пасовищах влітку.

Стандарт породи

З огляду на те, що кліматичні, грунтові, господарські, економічні та інші умови районів поширення сибірської породи різні, то і худоба неоднорідна як по масті, так і по статурі. Екстер’єр тварин сибірської породи має багато недоліків: вузькі, але досить глибокі груди, об’ємне черево, вузька дахоподібна спина. Мускулатура бідна і слаборозвинена. Волос довгий, вим’я залозисте.

Жива вага бугаїв сибірської породи — 450-500 кг, корів — 280-360 кг.

Господарська характеристика

Забійний вихід 45 %. Молочна продуктивність становить 1600-2000 кг.

До переваг сибірської породи відносять: відмінну витривалість, хорошу пристосованість до місцевих умов, високу жирномолочність. До недоліків: слаборозвинене вим’я, погано розвинені м’ясні якості.

Часто сибірську худобу для поліпшення продуктивності схрещують з симентальською, червоною степовою та чорно-рябою породами ВРХ.