Це літо в Україні відзначається не лише нетиповою погодою і новими негараздами від північних сусідів. Воно унікальне ще й новою для аграрного середовища України подією. 

В рамках благодійної ініціативи «Світ відбудовує українське село» спільно з освітньою платформою «Культиварій» в Україні відбувся «Польовий Агро Консиліум». Протягом десяти днів Ніл Кінсі, Пол Силті, Алан Перрі, Йорк Баєр, Рік Бібер та інші незалежні агроконсультанти та професори провідних агроуніверситетів США працювали з українськими агровиробниками та проводили польовий скаутинг на їхніх полях. 

У кожному полі експерти досліджували викопаний шурф для детального аналізу ґрунту, кореневої системи, а також надземної частини рослин. Це дозволило експертам з США, Німеччини та Нової Зеландії обговорити та діагностувати агрономічні проблеми та розробити стратегії їх контролю та попереджувального управління.

По завершенню польових візитів іноземні та вітчизняні фахові експерти підсумували свої спостереження під час дводенної конференції у Вінницькій області. 

Куркуль супроводжував експертів під час скаутингу та уважно слухав зауваження дослідників. Практично на кожному обстеженому полі науковці та практики робили дуже несподівані висновки та давали цікаві поради. 

Дали ми наведемо лише короткі тези, озвучені Йорком Баєром, щодо особливостей підбору та висіву покривних культур. Нам ці твердження видались цікавими та несподіваними. Та навіть бувалі агрономи зізнавались, що про певні прийоми чули вперше і ставили багато запитань експерту.

Ріпак «не дружить» з мікоризою

Як стверджує Йорк Баєр, біологічна активність ґрунту буде максимальною тоді, коли на полі одночасно присутні рослини з 4 груп: широколисті теплого сезону (наприклад гречка, соняшник), злакові теплого сезону (овес, кукурудза), широколисті холодного сезону (здатні рости при низьких температурах чи взимку — озима вика, люцерна), злакові холодного сезону (озима пшениця, ячмінь, жито). В таких змішаних посівах розвиваються усі види мікоризоутворюючих грибків та інших мікроорганізмів, що впливають на здоров’я ґрунту і рослин.

Але є рослини, які пригнічують біоту ґрунту, тобто при їх вирощуванні активність мікроорганізмів знижується. Це зокрема деякі хрестоцвіті — гірчиця, ріпак та інші. Особливо проблемним є ріпак, адже його сезон вирощування дуже тривалий і вплив кореневих виділень на землю також триває довго.

Але фахівець радить нівелювати негативний вплив озимого ріпаку шляхом введення в посів ріпаку інших культур, що розвиватимуться паралельно та забезпечать поживу для землі та для самого ріпаку.

Сумісний посів для озимого ріпаку

За словами експерта з Німеччини, потрібно одночасно з ріпаком висівати ще 10-12 культур, насіння яких можна взяти просто з бункера без очищення чи будь-яке товарне зерно. Головне, щоб це не накладало на фермера додаткових витрат. 

Читайте також: Що впливає на ціну ріпаку і коли його продавати у 2024 році

Культури обираються будь-які, з доступних: соняшник, горох, гречка, овес, амарант, кукурудза, ячмінь, сорго, просо, еспарцет, люпин, однорічні злаки тощо.

Головне, щоб ці культури, висіяні в кінці літа чи восени, не змогли перезимувати, разом з ріпаком, а вимерзли з настанням морозів. Тобто вводити в суміш озиме жито, пшеницю чи вику не варто. Так само як і багаторічні трави, що здатні до зими зміцніти та витримати мороз.

Таким чином, увесь біологічно активний теплий період восени на полі присутня різноманітна флора, яка підтримує життєдіяльність мікроорганізмів різних груп. Це забезпечить краще покриття ґрунту, засвоєння добрив, акумуляцію азоту та карбону з повітря. Також корені цих рослин після відмирання створять природні канальці в землі, якими буде проводитись донизу вода, переміщуватимуться дощові черв’яки та корені самого ріпаку.

Після загибелі взимку біологічна маса сумісних рослин залишиться на поверхні та буде поступово розкладатись, віддаючи акумульовані речовини ріпаку. Тобто і навесні з початком теплого сезону на полі діятиме сапрофітна мікрофлора, яка розкладає органічні рештки відмерлих рослин.

Найбільші міфи у вирощуванні ріпаку

У присутніх на скаутингу агрономів виникло закономірне питання: як впливає сумісний посів інших рослин на розвиток ріпаку, адже восени ріпак може не сформувати достатньої товщини кореневої шийки та витягнутись. 

На що експерти одноголосно заявили, що даний метод перевірений на посівах у подібному до українського кліматі й він працює. А щодо товщини кореневої шийки — то це насправді один з найбільших міфів у вирощуванні ріпаку, який не підтверджений дослідами.

Щобільше, за словами науковців, вони проводили досліди, щоб знайти зв’язок між товщиною кореневої шийки рослин ріпаку та урожайністю з поля. І виявилось, що такого зв’язку не існує! Тобто не слід заздрити сусіду, де ріпак товщиною з морквину — тонші рослини також здатні дати співмірний урожай за належного догляду й технології.

А другим найбільшим міфом у вирощуванні ріпаку Йорк Баєр назвав твердження, що здорова рослина ріпаку повинна неодмінно мати глибоку стрижневу кореневу систему з вираженим центральним коренем. Досліди показали, що форма кореневої системи також не впливає на урожайність, якщо ріпак має належний догляд та живлення. 

Чи стрижнева коренева система, чи багатолідерна, подібна до кулі, як у соняшнику, здатні забезпечити рослини ріпаку поживними речовинами для високого врожаю.

Проблема падалиці та боротьби з бур’янами

Найбільш дискусійним виявилось питання боротьби з падалицею. Дуже часто в Україні озимий ріпак сіють після озимої пшениці, падалицю якої забирають гербіцидами восени. Використання ж сумісних посівів унеможливлює використання гербіцидів восени.

Аналогічно буде проблемною боротьба з багаторічними злісними бур’янами, такими як осот польовий чи підмаренник чіпкий. Агрономи стверджували, що ефективно побороти їх можна лише восени, а весняний гербіцидний обробіток буде неефективним.

Але у науковців знайшлися відповіді й на ці  аргументи. По-перше, каже Йорк Баєр, слід правильно скласти суміш для сумісного висіву. Якщо на полі переважає рослинність певного типу (наприклад широколисті бур’яни холодного сезону), це означає, що поле має найбільш сприятливі умови для такого типу рослин. І вони будуть там рости постійно, а фермер постійно буде з ними боротись. 

Натомість можна висіяти на полі рослини-конкуренти, які мають аналогічні вимоги до ґрунту, що й бур’яни. Це пригнітить розвиток шкідливих рослин, але не порушить взаємодії рослина-ґрунт. Земля отримає ті рослини «яких вона хоче».

Тобто фахівець радить спочатку дослідити видовий склад бур’янів на полі, визначити які з них можна побороти гербіцидами навесні, визначити до яких груп належать решта бур’янів і обрати суміш для посіву з культур, що належать до цих самих груп. 

Штучно введені в посів рослини не дадуть вільно розвиватись бур’янам у найсприятливіших умовах, взимку ж сумісні посіви вимерзнуть, а бур’яни перебуватимуть у стані спокою. Тому кількість та розвиток бур’янів навесні будуть меншими й гербіциди спрацюють більш ефективно. 

Поле не має бути «голим»

І наостанок ще одна порада від Йорка Баєра — не залишайте поле порожнім, якщо прагнете підняти його біологічну активність. Це подібно до годівлі худоби, коли ви пів року годуєте тварин збалансованим раціоном, а потім на кілька місяців припиняєте годувати. Вся накопичена раніше мікрофлора вимре, акумульовані азот та карбон мінералізуються і вивітряться. 

Це майже те саме, коли б ви внесли на поле добрива і нічого на ньому не посіяли цього року — марна витрата ресурсів і втрата потенціалу, який ви вже сформували. 

Тому, наприклад для пізніх ярих посівів сійте рано навесні покривні культури, як амарант, які встигнуть до прогрівання ґрунту за 2 місяці набрати певну вегетативну масу та акумулювати багато азоту і вуглецю. Потім можна знищити цей посів, висіяти основну культуру, а після її збирання чи одночасно з ним знову засіяти поле покривними культурами, що ростимуть і акумулюватимуть поживні речовини до настання морозів.

© Микола Сирота, Kurkul.com, 2024 р.