Розповідь про промислову «Пасіку 21» ми розпочали кілька тижнів тому. Чим вона відрізняється від звичайної пасіки? По-перше, тим, щоб в основі не хобі та аматорський підхід, а планування і розрахунок. По-друге, це сучасні технології та автоматизація. Ну і по-третє — це робота не однієї людини чи сімʼї, а групи людей. В результаті вийшло обʼєднання професійних пасічників, які дійсно заробляють на життя з бджільництва. Тому сьогодні ми говоримо з учасниками обʼєднання «Пасіка 21» про економічно вигідну організацію роботи пасіки,  продаж меду та окупність проєкту.  

Про породу бджіл, тип вуликів та рамок

Kurkul.com: Яка порода бджіл переважає на вашій пасіці? 

Юрій Білик (співзасновник Пасіка 21, бджоляр. Займався адаптацією та удосконаленням традиційної технології бджільництва під реалії промислового господарства): Ми використовуємо карніку й українську степову. Решту порід звичайно ж пробували, але вони себе в нашій ситуації не виправдали. Іноді проводимо додаткові проби. Але поки що не виявили нічого, що могло б змінити нашу думку.

Kurkul.com: Скільки бджолосімей наразі налічує Пасіка-21? 

Юрій Білик: Перший продуктивний сезон ми завершили успішно у 2017 р. і мали 600 бджолосімей. Відтоді ми йшли за наміченим планом з невеликими відхиленнями і виросли до понад 4500 бджолиних сімей на початку сезону 2024 р. До речі, ми закінчили цей сезон з черговим зростанням, маючи зараз близько 5000 сімей.

За цей же час ми побудували виробничу базу біля Канева в с. Сушки Черкаської обл. та обладнали її всім необхідним для сучасного бджільництва. На додаток до основної бази ми створили кілька стаціонарних і тимчасових місць розміщення бджіл на власних або орендованих площах. 

Kurkul.com: Для чого потрібно кілька локацій?

Юрій Білик: Власні бази використовуються для весняного розвитку, збору меду, осіннього обслуговування та зимівлі бджіл. Для збору меду ми також розміщуємо бджіл і на землях фермерських господарств за домовленістю з ними.

При виборі стаціонарних баз робили наголос на пошук місць із нерозораними територіями в лісах, заплавах річок та біля них. Частину з них розміщено біля регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та Національного природного парку «Білоозерський», оскільки орієнтуємось на органічне виробництво.

Kurkul.com: Який тип вуликів використовуєте? 

Юрій Білик: Ми використовуємо корпусну систему вуликів. Причому корпуси в нас тільки одного виду — дерев'яні 230 мм (системи Рута), без фальців, місткістю десять рамок — і для гнізда, і для суперів (магазинів). Вулики стоять по 4 на спеціальному піддоні-днищі нашої конструкції та виробництва, що спрощує навантаження та перевезення. Гніздо в нас на одному корпусі з десятьма рамками. Зверху нього —  розділювальна решітка, на ній — супери.

На початковому дослідницькому етапі ми багато чого перепробували з проведенням хронометражу. Та й зараз, коли в нас з'явилася достатня для репрезентативної вибірки кількість бджіл, постійно займаємося A/B тестуванням усього, що має сенс. Зокрема, пробували й супери на 145 мм рамку. Але швидко побачили, що це незручно. 

Сергій Шаронін: Промислова пасіка робить з бджільництва стабільний бізнес

Основний аргумент проти корпусів на 230 мм — це вага. Але ми використовуємо полегшені корпуси (стінка 20 мм), а в супери встановлюємо лише 9 рамок. Крім того, за нашої схеми збору врожаю, супери не носять, а тільки переставляють вулик-верстат-піддон. У рідкісних випадках використовується візок. Здебільшого ж усе переміщується на медових піддонах і вантажиться в машину навантажувачем. 

Kurkul.com: Чи не думали про створення племінного господарства?

Ярослав Білик (виконавчий директор «Пасіка 21», займається господарською діяльністю та управлінням майном): Ми не займаємось матківництвом, а кооперуємось з постійними партнерами в цій галузі. Матківництво — це окремий центр прибутковості, який потрібно будувати, в який потрібно інвестувати. Щоб зайнятися цим, потрібен розрахунок, який це доведе. Але дані говорять про протилежне. Кооперація нам вигідніша. Не тільки в матківництві, а й у багатьох інших галузях. Наприклад, виробництві корпусів, рамок, переробці воску на вощину.

Є і ще один момент — масштаб вирішує все. Будь-який спеціалізований виробник матиме собівартість продукції нижчу, ніж ми. Тож нам вигідніше отримувати низькі ціни в обмін на розміщення великих замовлень і довготривалу співпрацю, а не інвестувати у своє виробництво. Тут нічого нового —  так живе бізнес у всьому світі.

Рентабельність промислових пасік починається з 1500 сімей

Kurkul.com: Розкажіть про структуру об’єднання «Пасіка 21». 

Віктор Кравець (відповідає за організаційну структуру, економіку та фінанси господарства): Якщо коротко, то «Пасіка 21» є  компанією, що керує, що працює спільно з власниками бджіл (лише частина з них є фаундерами). Уся інфраструктура належить «Пасіці 21» та її фаундерам. Ставлення фаундерів до бізнесу таке саме, як і в будь-якому стартапі. І тому проєкт захищений від розпаду в разі, якщо хтось із фаундерів або власників бджіл захоче його покинути.

Організаційна структура відображає промисловий характер бджільницького господарства. Виокремлено в окремі структури бджільництво, логістику, виробництво, господарську діяльність і будівництво, технологічні розробки та ІТ. З урахуванням цього сформовано всі центри прибутковості для контролю їхніх показників. Центрів прибутковості не дуже багато, бо натуральне господарство — це не наш стиль. З огляду на те, що масштаб робіт завжди визначає собівартість включених до них операцій, ми намагаємося максимально використовувати кооперацію з профільними постачальниками та провайдерами послуг.

Бджоли у нас теж поділені на транспортні юніти.

Kurkul.com: Що являє собою поділ на юніти?

Олександр Синьоок (бджоляр, відповідає за логістику бджіл і всі пов'язані з цим технології): Логістично весь масив бджіл поділений на транспортні юніти. Ще бджолярі називають їх «точки». З урахуванням можливостей нашого транспорту, наш юніт становить 224 сім'ї. Для збору меду на майданчику розташовується по одному, рідше по два точки. На майданчиках весняного розвитку та осіннього обслуговування — суттєво більше. 

Взимку всі наші бджоли розташовуються в зимівнику. Приміщень для зимівлі бджіл у нас кілька, і вони оснащені по-різному. Ми від самого початку практикуємо зимівлю бджіл у приміщеннях із контрольованим кліматом, що дає нам змогу зменшити загибель сімей і витрату фуражу. А ще, що навіть важливіше, уникати раннього весняного старту розвитку бджіл, який часто закінчується через пізні приморозки загибеллю розплоду й ослабленням сімей. Тут у нас є свої ноу-хау, отримані в результаті наукової та інженерної роботи. 

Kurkul.com: Як ви організовуєте процес збору та обробки меду на вашій пасіці?

Олександр Синьоок: Коротко все виглядає так: знизу сім'я, зверху супери - тара, в яку бджоли складають мед. Настає момент, коли потрібно збирати врожай. На точок приїжджає бригада, збирає супери, ставить їх на піддони, навантажувач вантажить піддони на машину. З машини супери потрапляють на ділянку приймання цеху відкачування, а потім і в сам цех. У цеху у нас працює лінія Konigin, з механізованим завантаженням і подачею рамок. Мед відкачується і потрапляє у відстійник-гомогенізатор, звідти розливається в бочки. Бочки відвантажуються на склад покупця. Супери, з яких відкачали мед, повертаються на точок або потрапляють у сховище суші.

Kurkul.com: Наскільки окупний ваш проєкт?

Сергій Шаронін (співзасновник «Пасіка 21»): Наш проєкт досяг операційної окупності на третій продуктивний рік. Тож ми давно живемо на ті кошти, які заробляємо. За час нашої роботи ми не тільки створили досить точну економічну модель промислової пасіки, яка дає змогу прораховувати передбачувані варіанти рішень, а й перевірили її практикою. 

Kurkul.com: Яка точка рентабельності промислової пасіки?

Сергій Шаронін: Стійка рентабельність промислових пасік, які побудовані приблизно за нашим зразком, починається з 1500 сімей. Тож, якщо робити все правильно, то поставити проєкт з нуля на ноги можна за 4-5 років. Якщо ж користуватися технологічними напрацюваннями та кооперацією, то й швидше. А тому, хто сумнівається в реальності таких проєктів, я рекомендую подивитися фільм The Founder («Засновник», 2016).

Пасічники можуть продавати не тільки мед, а й технології

Kurkul.com: Які основні продукти виробляє ваша пасіка?

Сергій Шаронін: Основний напрямок нашої пасіки — це мед. Враховуючи наше розташування, ми спеціалізуємося на меді з акації та соняшнику. Іноді збираємо гречку, але попит на неї дуже низький. Решту меду в цікавих нам товарних кількостях ми не можемо збирати в нашому районі. Виняток становить ріпак, але ми не збираємо його з іншої, технологічної, причини. Та й ризик потрав на ріпаку високий.

Ярослав Білик: Ми постійно дивимося і на інші продукти бджільництва, але поки що не бачимо там можливостей і сенсу роботи для пасік нашого масштабу. Знайдуться великі та стабільні замовники — будемо думати. А поки що всі, хто виявляв бажання купувати пилок, пергу, маточне молочко, трутневий гомогенат, зникають без сліду, щойно виходиш на серйозну розмову. Стає зрозуміло, що ці люди не працюють системно, а шукають спосіб купити дешевше, виконуючи разове замовлення. А разові замовлення нам абсолютно не цікаві.

Kurkul.com: З вашими обʼємами цікаво, куди ви реалізовуєте продукцію? Оскільки для більшості пасічників продаж — головна проблема.

Сергій Шаронін: Що стосується меду, то ми його реалізуємо гуртом. І тут ми теж використовуємо кооперацію — мед іде нашому партнеру зі збуту. Масштаб визначає все. Наші кількості занадто великі, щоб ми могли самостійно швидко продавати їх у роздріб на внутрішньому ринку, і занадто малі, щоб виконувати соло на зовнішньому ринку. Але справа здебільшого навіть не в кількостях, а в організації процесу і його ризиках. Експортна підготовка і фасування — це навіть не окремий центр прибутковості, а окремий вид діяльності. Причому надзвичайно капіталомісткий.

Kurkul.com: Напевно процес продажу ускладнює й органічна ніша…

Сергій Шаронін: На жаль, не весь наш мед проходить повний комплекс тестів на органічність. Частенько створює проблеми пилок ГМО-посівів, що потрапив до нього. Але реалізація партій, які отримали статус органічного продукту, істотно збільшують наш дохід. І тут є за що боротися.

Після аналізів у партнера на виробництві, збираються гомогенізовані купажі, які розливаються в бочки або фасуються в дрібну тару. Мед, фасований у бочки (300 кг), може піти на експорт (партії по 20 т) або залишитися на складі для подальшого фасування в дрібну тару — сезон годує рік. Дрібне фасування меду — це ще один спосіб створення додаткової вартості.

Kurkul.com: Окрім меду ви можете продавати й консалтинг чи технології?

Сергій Шаронін: По-перше, нашим продуктом є перелічені мною раніше технології, включно з відпрацьованими і задокументованими нами технологіями промислового бджільництва. Ми можемо передавати для впровадження. Використання відпрацьованих технологій знижує ризики і це породжує вартість. Крім того, ми можемо не просто передавати їх, а й впроваджувати, включно з навчанням персоналу та супроводженням. Щось на кшталт «шеф-монтажу».

По-друге, це послуги, які ми можемо надавати на наших потужностях іншим пасікам. Тут ідеться про логістику бджіл, збір врожаю і відкачування меду, зберігання суші, а також зимівлю бджіл. Наприклад, зимівник або цех відкачування окупаються швидко, але це капіталомісткі проєкти. Вони можуть виявитися непідйомними для пасік розміру до 2500 сімей. Та й більші пасіки можуть не бажати вкладати кошти в капітальне будівництво. Та й масштаб тут знову вирішує все. Тому в США існують послуги відкачування меду, логістики та зимівлі бджіл. Тепер вони є і в Україні.

По-третє, ми можемо створювати на замовлення і обслуговувати на аутсорсі промислові пасіки сторонніх замовників — від бджільництва до інфраструктури. Причому, ми готові брати на себе всі ризики та гарантувати результат своїми бджолами та ресурсами. З огляду на наші ресурси — це не порожні слова.

Тож усі ці три напрямки приносять нам додатковий дохід кілька останніх років. І ми дуже хотіли б їх розширювати.

Kurkul.com: Ваші «медотехнології» можна також експортувати?

Сергій Шаронін: Ми плануємо працювати над продажем наших технологій зимівлі в США. Саме там останнім часом сильно зростає інтерес до зимівлі бджіл у приміщеннях з керованим кліматом. Причому йдеться як про реальну зимівлю в холодних краях (пережити холодну пору року), так і про штучну зиму в теплих (пережити період, коли немає медозбору, перетворивши його на безрозплідний, для спрощення боротьби з кліщем). Тож тут ідеться про ширше коло проблем, які можна вирішити керованою зимівлею. Ми двічі брали участь у профільній конференції з цієї теми та добре уявляємо наш рівень у цьому питанні — нам є що запропонувати. 

Цілком конкурентний і затребуваний ринком наш мобільний додаток для ОС Андроїд, який дозволяє читати QR коди вуликів, вести облік та нотатки, а потім і складати звіти за станом бджолосімей та їх логістикою. Причому ще не всі наші ідеї в цій області реалізовані і ми продовжуємо роботу над його розвитком.

Можу також зазначити, що ми отримуємо регулярні запити з перерахованих вище тем останнім часом. Ба більше, у нас є вже реальні проєкти в цій галузі. І йдеться не тільки про медовий напрямок. Тема керованого запилення теж дуже цікава і теж потребує окремої, причому не однієї, розповіді. 

У кількох словах усе виглядає так. Проблема в тому, що вимоги щодо кількості бджіл на полі та графіки логістики бджіл для запилення сильно конфліктують з аналогічними щодо медозбору. Різниця в медозборі, що виникає, має бути компенсованою бджолярам, щоб залучити їх. Але є й інші причини, які змінюють ситуацію настільки, що агрохолдингам для запилення стає вигідніше будувати власні бджільницькі господарства. І такі спроби були. Але спеціалізація і масштаб вирішують усе і відомі нам спроби закінчилися не дуже вдало.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що при досягненні певного масштабу у правильно побудованої промислової пасіки відкривається багато нових можливостей для заробітку.

Kurkul.com: Холодний розрахунок — один з основних ваших принципів бізнесу. В цьому контексті чи є якісь плани на майбутнє у «Пасіки 21»?

Віктор Кравець: Ми будемо збільшувати кількість сімей до 6000. Це передбачено нашим планом десятирічного розвитку, і вся інфраструктура будується виходячи з цього. Поки що ми в силах виконати цей план із мінімальними похибками. 

Сергій Шаронін: Після закінчення розвитку ми будемо в змозі здійснювати постачання бджолопакетів. Це буде досить легко організувати за такої кількості бджіл. Маючи на руках наші технології та запаси бджіл, ми навіть можемо швидко будувати нові відділення чи промислові пасіки. Поки ж, відводки потрібні нам самим для розвитку.

Але в нас, окрім меду та бджіл, є ще багато того, на чому ми в змозі заробляти гроші вже зараз.

Юрій Білик: Але життя в умовах війни постійно вносить свої корективи. Той, кому цікава тема промислової пасіки, може звернутися до наших соцмереж. Для розповіді про наші будні та плани ми ведемо «Щоденник Пасіка 21» у Facebook і транслюємо інформацію звідти в однойменний канал у Viber. Будемо раді продовжити нашу розповідь і на сторінках Kurkul.com.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розповідь.

Учасники обʼєднання «Пасіка 21» мають неоднорічний досвід в медовій сфері і готові глибше розкривати теми, які цікавлять пасічників. Тому чекаємо ваших пропозицій щодо майбутніх тем, які допоможуть нам розкрити експерти з «Пасіки 21». 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2024 р.