Сучасна промислова пасіка нагадує «готель» для бджіл з клімат-контролем, де інформацію про кожен вулик можна отримати з мобільного телефону, а загалом усі бджоли обслуговуються за технологічною картою. І зараз ми описуємо не футуристичне майбутнє чи новітні розробки в галузі бджолярства, а робочу промислову пасіку на Черкащині. 

«Пасіка 21» — це унікальна кооперація професійних пасічників, які виготовляють органічну медову продукцію. Втім, один із засновників проєкту, Сергій Шаронін, радше, згоден на термін «обʼєднання однодумців», аніж просто кооперація. Тож сьогодні Сергій привідкриє нам завісу над виробництвом меду на промисловій пасіці, яка повністю ламає стереотипи про кустарність українського бджільництва.

---

«З великими та стабільними пасіками хочуть працювати всі»

Kurkul.com: Сергію, розкажіть, будь ласка, трішки про себе.

Сергій Шаронін: За освітою я інженер, маю науковий ступінь доктора філософії та понад 30 років успішного досвіду створення та адміністрування бізнесу, зокрема в Україні та США. Разом з тим вже 10 років займаюсь бізнесом у галузі промислового бджільництва. Фактично я є одним з засновників і головою ради директорів промислової пасіки «Пасіка 21». 

Kurkul.com: Як виникла ідея створення «Пасіки 21»? 

Сергій Шаронін: У створенні «Пасіки 21» був замішаний набір закономірностей і випадковостей. Це довга й цікава історія. Якщо коротко, то все почалося з того, що зустрілися 7 активних людей з дуже різними спеціальностями (бізнес, інженерія, бджільництво, маркетинг, наука). Усіх їх об'єднувало те, що вони люблять мед, бджіл і їм цікаве бджільництво. Зустрілися спочатку в мене в голові, а потім і в реальності. Після двох років підготовки у 2016 р. стартував проєкт «Пасіка 21». 

Підготовка запуску такого проєкту включала дослідження ринку України та Північної Америки, відвідування профільних виставок і господарств, здобуття профільної освіти в США, створення економічної моделі на основі зібраної інформації та розробку п'ятирічного бізнес-плану.

Читайте також: «Окупанти розстріляли мою сімʼю, а на пасіку скинули бомбу» — історія бджолярки з Краматорська

Від  початку ми живемо за планом і цей план виконується з невеликою помилкою. Зараз наше господарство налічує понад 4500 бджолиних сімей і ми найбільша і найстаріша промислова пасіка України, що стійко розвивається. Навіть у нинішніх непростих умовах ми продовжуємо розвиватися і зростати.

Kurkul.com: Вас не бентежило те, що кілька гучних проєктів промислових пасік в Україні закінчилися провалом?

Сергій Шаронін: Так, під час вивчення ринку в Україні та згодом, після запуску «Пасіка 21», ми слідкували за схожими проєктами в медіа і деякі такі пасіки навіть відвідували. Але реальний стан справ у них виявився суттєво скромнішим за гучні заяви в пресі. 

Наскільки я пам'ятаю, таких проєктів було за останні 10 років понад 5. Частина з них закрилися через збитковість чи загибель бджіл, частина зменшилась до розмірів звичайних пасік. Сумно, адже доля цих проєктів породила загальний скептицизм до промислового бджільництва в Україні. Це, до речі, одна з причин, чому ми довго не виходили в публічний простір, а жили в «stealth mode» тобто режимі невидимки.

Kurkul.com: На вашу думку, чому іншим не вдалось?

Сергій Шаронін: Я думаю так сталось через брак знань, умінь і досвіду, поряд із нездатністю якісного бізнес-планування. Натомість ми дуже довго все аналізували, знайшли рішення і перевірили їх на практиці. Як і завжди, виявилося, що якщо все робити правильно, то і результат буде позитивним. 

Нам захотілося частково поділитися цим знанням, частково капіталізувати його. Тому після 7 років «підводного плавання» ми «спливли» і вийшли в публічний простір. А для поширення нашого досвіду створили першу Українську Школу Промислового Бджільництва (далі — Школа). У подальших планах побудувати діяльну потужну спільноту промислових пасік. Мало хто хоче мати справу з випадковими і дрібними продавцями, а ось з великими та стабільними постачальниками хочуть працювати всі. А ще, і це прописна істина бізнесу, масштабування дає виграш у ціні внаслідок зниження собівартості всіх операцій. 

 

Пасічник чи бджоляр, або різниця між промисловою та комерційною пасікою

Kurkul.com: Ви позиціюєте свою пасіку, як промислову. А чим вона відрізняється від звичайної?

Сергій Шаронін: Давайте спочатку розберемося що таке «звичайна пасіка». На жаль, у питаннях термінології навколо бджільництва є плутанина. Наприклад, навіть слова «бджоляр» і «пасічник» це вже не синоніми. Перші — це фахівці в обслуговуванні бджіл, можуть працювати як на своїй пасіці, так і за наймом. А от другі — власники власних пасік. 

Між бджільницькими господарствами існують величезні відмінності за розмірами пасік і підходами до бджільництва. Об'єднати в одній організації людей, більша частина інтересів і підходів яких протилежна, неможливо. Численні спроби об'єднуватися за ознакою «пасічник» або «бджоляр» довели свою безперспективність. Об'єднання є, але толку від них немає. А в Україні нам дуже не вистачає реально діючих бджільницьких кооперацій. Є дуже багато завдань, які невеликій пасіці принципово не під силу.

Повертаючись до промислової пасіки, у Школі Промислового Бджільництва ми виділяємо такі класифікаційні ознаки пасік:

• Комерційні та некомерційні, залежно від того, чи є основною метою власника отримання прибутку. Некомерційні пасічники мають основне місце роботи не в бджільництві. Вони теж продають мед, але для них це просто компенсація частини витрат. Якщо вести бізнес правильно, то навіть аматорська пасіка може приносити хороші прибутки. Тому, попри некомерційний характер, такі пасіки впливають на ринок України. Тим паче, що їх дуже багато. 
• За видом логістики пасіка може бути стаціонарна або кочова. Більшість дрібних пасік і майже всі некомерційні — стаціонарні. Логістика — це дороге задоволення. 
  За розміром пасіки можна розділити на дрібні (до 100-200 сімей), середні (200-1000) і великі (понад 1000). Середніх пасік досить багато, а ось великих — не дуже. До речі кількість сімей — це ще не все. Важливо ще де ці сім'ї живуть і як їх обслуговують. Тобто, який інвентар і технології використано. Можна почати будувати пасіку так, що її розвиток швидко зайде в глухий кут. Навіть за ідеального розкладу фізична межа для невеликої пасіки, яку обслуговує одна людина — це 400-600 сімей, а для сімейної — 500-900. Доводилося чути розповіді й про більшу кількість. Але ми ж тут говоримо про стабільний бізнес, а не про чудесні рекорди.
• Володіти пасікою і працювати на пасіці може одна людина, сім'я, ФОП або юрособа з найманим персоналом. Це ніяк не впливає на її роботу. Хоча, якщо всі процеси на пасіці зав'язані на знаннях і вміннях однієї людини-оркестру (що часто буває навіть на сімейних пасіках), то складно назвати таку конструкцію стійким бізнесом з перспективою розвитку. У максимумі, навіть при використанні найманої праці помічників — це лише успішне приватне господарство. Варто такій людині прихворіти й все зупиниться.
• За характером виробництва пасіки можна поділити на традиційні та промислові. Цей поділ не пов'язаний з усіма попередніми класифікаціями. Одразу зазначу, що головна помилка — це знак рівності між терміном «комерційний» і «промисловий». Мало того, ані розмір пасіки, ані наявність на ній засобів механізації також нічого не говорять про характер виробництва. Це ще одна масова помилка.

Kurkul.com: Тож, які характеристики потрібні для промислової пасіки?

Сергій Шаронін: У матеріалах Школи ми даємо таке визначення: «Промислова пасіка, на відміну від традиційної, це не просто стандартизація, механізація, поділ праці та використання найманого персоналу за потреби. Це все перераховане вище разом, на основі чітко вивірених і задокументованих уніфікованих групових технологічних процесів». 

Але й цього недостатньо. Оскільки промислова пасіка завжди має комерційний характер, то вона неможлива без правильної організації бізнесу, продуманої стратегії розвитку, а також розвиненої кооперації з надійними партнерами, підрядниками та постачальниками. Повне поєднання всіх перелічених властивостей робить пасіку промисловою і відмінною від традиційної. І саме воно дає змогу стати бджільницькому господарству вести успішний бізнес.

Читайте також: Нова технологія збирання прополісу — рекомендації пасічникам

Kurkul.com: А чи реально перетворити традиційну пасіку на промислову?

Сергій Шаронін: Насамперед потрібно подолати глибокі відмінності в побудові бізнесу та господарства, а також в технологіях обслуговування бджіл. Усе має бути максимально формалізовано, спрощено і технологічно.

Великих пасік небагато, але ще менше пасік, які використовують повною мірою механізацію й автоматизацію всіх процесів, а також мають приміщення для відкачування меду, що відповідають хоча б мінімальним санітарним нормам. Ну це зрозуміло, бо будівництво господарської, виробничої та логістичної інфраструктури можуть собі дозволити лише досить великі господарства або горизонтальним об'єднанням середніх.

Розбили стереотип про соняшниковий мед, як сировину 

Kurkul.com: Якщо говорити про «Пасіку 21», то які технології або інновації ви запровадили?

Сергій Шаронін:Одна з причин, чому проєкт «Пасіка 21» стартував — це технологічні напрацювання та особиста експертиза фаундерів у кількох галузях, які ми розраховували перетворити на технології та інженерні рішення, що практично використовуються для промислового бджільництва, а потім і капіталізувати. І багато чого із задуманого в нас вийшло.

Почну з продукту. На жаль, більшість експортерів України продають мед як сировину. Пояснюється це просто: щоб переробляти мед, потрібно його фасувати. Щоб продавати фасований мед, потрібно працювати з мережевим ритейлом. Це не вийде без сильного маркетингу і капіталу, достатнього для фінансування виробництва і продажів. Робота з мережевим ритейлом, особливо в інших країнах, дуже складна і далеко не всім доступна за здібностями та силами. Тут нам пощастило — ми знайшли партнера зі збуту, який повністю поділяє наші цінності та прагнення.

Kurkul.com: Тобто у вашій бізнес-моделі ви орієнтувались на продукт з доданою вартістю?

Сергій Шаронін: Від самого початку ми шукали шляхи створення додаткової вартості продукту, який ми виробляємо. Фасований мед продається дорожче, ніж мед у бочках. А якось модифікований продукт може продаватися ще дорожче. Мед можна модифікувати кількома способами: виготовленням купажів, кремоподібного меду, гомогенізуючи чи створюючи суміші меду з добавками, цукерки й батончики на основі меду тощо. 

Kurkul.com: Розкажіть детальніше, про технологію переробки меду.

Сергій Шаронін: Ми змогли створити технологію для низькотемпературної переробки меду в Україні. Мова про мед соняшнику. Він має високі смакові властивості, але його органолептика підкачала —  цей мед швидко кристалізується з великим і грубим «на дотик язика» кристалом. Тому він сильно недооцінений і фактично продається як сировина. 

Читайте також: ТОП-15 незвичайних видів меду

Ми навчилися подрібнювати ці кристали без нагріву і виготовляти стабільні гомогенізовані суміші на основі цього меду і різних субліматів. Пройшовши розробку і виробництво трьох поколінь дослідних установок у нас на базі, ми передали отриману технологію нашому партнеру і спільно довели її до серійної установки. Зараз ми використовуємо її, підвищуючи не тільки органолептичні та смакові властивості соняшникового меду, а й дохід. Але це окрема історія. 

На «Пасіці 21» зібрані найновіші технології та існує Школа 

Kurkul.com: Назвіть 3 найважливіші технології промислового бджільництва, які ви використовуєте.

Сергій Шаронін: У технологіях промислового бджільництва у нас інновацій ще більше, назву лише три найбільш значущих. По-перше, у цьому списку наш мобільний застосунок BeeWare/ApiRP, який ми вже багато років використовуємо для постановки завдань, моніторингу їхнього виконання та аналізу стану сімей пасіки. Використовуючи Android смартфон-термінал, навіть поза мобільним покриттям, можна зчитувати QR код вулика, отримувати всю по ньому історію та вносити доповнення. При появі зв'язку або за наявності поруч переносного Wi-Fi сервера, інформація на всіх терміналах актуалізується автоматично. Завдяки цій системі ведеться облік усіх робіт з обслуговування пасіки, стану та розташування всіх її сімей.

По-друге, створена у нас у господарстві технологія зимівлі бджіл у приміщенні (зимівнику) з контрольованим кліматом. Завдяки їй нам вдається знизити ризики зимівлі, зменшити відсоток загибелі сімей взимку та знизити споживання бджолами меду-фуражу. Але це не все. Головне, що дозволяє нам така зимівля — це захищає наші сім'ї від раннього весняного фальстарту за теплої погоди з подальшою загибеллю розплоду від пізніх заморозків. Відомо, що такий фальстарт може знизити весняний медозбір на третину. Наші фактичні дані показують, що інвестиції в це рішення окупаються дуже швидко.

Читайте також: Якщо мед роблять бджоли, то що роблять на заводі з виробництва меду?

По-третє, тут і перевірений часом алгоритм температурної обробки темної суші, який дає змогу надійно знищувати в ній личинки воскової молі. Суш (порожні стільники) — це золотий фонд будь-якої пасіки, який дає змогу бджолам швидко збирати мед у короткий момент цвітіння медоносів. А воскова міль стрімко розмножується і знищує темну суш за лічені дні, якщо нічого не робити. Окурювання суші хімікатами ми замінили обладнанням, яке реалізує 100% екологічно чистий спосіб.

Крім цього, у нас є маса дрібних удосконалень обладнання і технологій, які ми використовуємо. Та навіть наші технологічні карти процесів роботи з бджолами на промисловій пасіці в їхній повній версії — в нашій галузі є безперечна інновація. 

До слова, деякі наші технології цілком придатні для патентування. 

Kurkul.com: Не думали над патентами на технології?

Сергій Шаронін: Якісне патентування вимагає істотних витрат. Тому на даному етапі ми вважаємо за краще тримати наші технології в режимі ноу-хау.

Kurkul.com: Не боїтесь, що конкуренти викрадуть технології, бо ви відкрито ділитесь досвідом чи як от зараз?

Сергій Шаронін: Я вже згадував нашу роботу з поширення позитивного досвіду в галузі промислового бджільництва та створення спільноти промислових пасік. На жаль, системно й успішно в цьому напрямку не працює ніхто, навіть спеціально створена для цього асоціація. Усе застигло на рівні хутірського мислення. 

Ми ж готові ділитися своїм позитивним досвідом та аналізом помилок. Нам немає сенсу боятися конкуренції, бо ми пішли далеко вперед у питаннях розвитку бізнесу і налагодження вертикальної та горизонтальної кооперації. Навпаки, нам цікаво, щоб кількість успішних промислових пасік зростала. Це тільки підвищить наші експортні можливості. Щоб зайняти помітну для імпортерів позицію, потрібно консолідувати не менше п'яти таких господарств, як наше. 

Kurkul.com: Розкажіть детальніше про Школу створену на базі «Пасіки 21». Чи реально туди потрапити пасічнику-аматору?  

Сергій Шаронін: Перша Українська Школа Промислового Бджільництва була створена у 2023 р. Вона фокусується на практичних і теоретичних семінарах, а також консультаціях у галузі промислового бджільництва як бізнесу. 

Цього року заходи Школи пройшли на безоплатній основі завдяки підтримці Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Весняна програма цього року включала два онлайн-семінари. В осінній програмі два дводенні практичні семінари для бджолярів. Реєстрація до школи відкрита постійно. Стежити за програмою можна на сторінці Школи у Facebook. У весняній програмі змогли взяти участь усі, хто зареєструвався до її початку, а це понад 160 осіб. Оскільки осіння програма практична, а наші можливості приймати гостей на базі сильно обмежені, то в неї ми відібрали 20 осіб з учасників весняної програми. Під час відбору ми намагаємося враховувати можливості розвитку учасників. Приблизно так само ми плануємо чинити і наступного року. 

В першій частині інтервʼю ми опублікували тільки одну частину розмови з Сергієм. Далі — ще цікавіше: які бджоли живуть на Пасіці 21, які вулики використовуються та врешті-решт практичні поради від учасників обʼєднання. Тому не пропустіть 2 частину інтервʼю з промислової смартпасіки.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2024 р.