Часто фермери починають ведення господарства з одного трактора і мінімального навісного обладнання для нього. Більш вартісні та менш задіяні протягом року агрегати, як оприскувачі або комбайни можна і орендувати чи позичити у сусіда. 

Але з часом і ростом виробничих площ приходить розуміння, що власна ґрунтообробна, посівна та спеціальна допоміжна техніка може знадобитись терміново навіть у міжсезоння, тому власний техпарк значно розширює можливості та нівелює ризики.

Уявімо середнє фермерське господарство на 2 тис. га, де вирощують традиційні польові культури — кукурудзу, соняшник та пшеницю. Що обов’язково має бути в його техпарку? Про це сьогодні ми говоримо з менеджером компанії «Завод Кобзаренка» Андрієм Назимком.

1. Напівпричіпи

Це техніка важлива не лише для господарств із середнім земельним банком, а й для малих фермерських господарств. Для роботи з напівпричіпами потрібні трактори потужністю від 80–250 к.с., в залежності, від обраної одиниці техніки. які є практично у кожному господарстві.

«Для всіх розмірів господарств я рекомендую напівпричіпи. Чому? Досить зручно. Вони легкі в маневруванні, особливо при заїзді задом в ангар чи інше приміщення. А функціонал такого виду техніки дуже широкий: вивезення зерна з поля, транспортування врожаю на елеватори, вивезення зерна на продаж, перевезення різних матеріалів, завантаження сівалки за допомогою розкладного шнека і цей список досить широкий», — пояснює експерт переваги напівпричіпів.

При виборі причіпа слід звертати увагу конструкцію ходової частини, тип розвантаження (односторонне чи три сторонне), розмір коліс, наявність гідравлічного амортизатора дишла, який згладжує нерівності дороги та продовжує ресурс техніки.

«Такий технічний засіб однозначно потрібен господарству. А вже його виконання залежить від того, наскільки можуть собі це дозволити фермери. Наприклад, ми можемо по-різному укомплектувати причіп. З елементарного — колеса. Ми використовуємо в основному шини бренду ВКТ, але можемо поставити Mitas, чи навіть Michelin», — перелічує Андрій Назимко.

Серед асортименту «Заводу Кобзаренка», Андрій Назимко рекомендує обирати самоскидні напівпричіпи: для малих фермерських господарств найкраще підійдуть напівпричепи з одностороннім або тристороннім розвантаженням — ТСП-6, ТСП-10, ТСП14, ТСП-16 ТСП-10т чи ТСП-16т, оскільки це гарантує швидке завантаження та розвантаження, компактність та підійде для тракторів малої потужності від 40 до 150 к.с. 

Що стосується середніх господарств, оптимально використовувати напівпричіпи вантажопідйомністю 16 т та 20 т - це  — ТСП-20, ТСП-26 з одностороннім розвантаженням.

Окремо варто поговорити про тракторні зсувні напівпричіпи. Ця техніка підходить для тих господарств, які мають можливість вносити органічні добрива на полі. 

«Я рекомендую ТЗП-27 «Атлант». Це несамоскидний напівпричіп, який розвантажується методом зсуву. Після відкриття заднього борта гідроциліндр рухає днище разом із передньою стінкою та виштовхує вантаж, а другий гідроциліндр рухає передню стінку до кінця. Даний причіп має змінний задній борт, за рахунок цього його  можна доукомплектувати розкидальним механізмом для внесення гною чи курячого посліду або вивантажувальним шнеком», — деталізує представник компанії.

2. Розкидачі добрив

Власний розкидач дозволяє вносити добрива в потрібний час, контролювати норми внесення та економити до 20–30% добрив внаслідок рівномірного розподілу. Особливо це актуально зараз, коли ціни на мінеральні добрива зростають, а господарства переходять на диференційне внесення. Тому компанія пропонує розкидачі з комп’ютеризованим механізмом, сумісним із системою ISOBUS трактора.

«Ринок розкидачів добрив великий. Є закордонні та вітчизняні агрегати. «Завод Кобзаренка» виробляє розкидачі обʼємом від 6 до 12 м3.  Найпростіший — це РМД-6 з прутково-планчатим транспортером. Підходить, як для міндобрив, так і дефекату та найкраще відповідає параметру ціна-якість, а його вартість у 3–4 рази нижча за імпортні аналоги», — характеризує він цю модель.

Інша цікава тенденція, полягає в тому, що в останні кілька років господарства та холдинги повертаються до використання органічних добрив, але вже з новим підходом. 

«Зараз компанії відходять від безконтрольного розкидання гною на полі. Органіка —    це ресурс і кошти, тому важливо точно розраховувати норму внесення. Саме для таких потреб «Завод Кобзаренка» розробив розкидач РОД-12 для органічних добрив. Це доступна за ціною модель,  оснащена нижнім транспортером, який дозволяє регулювати норму внесення від 3 т.  Така точність особливо важлива під час роботи з компостом»,— пояснює експерт.

До того ж компанія розробила новий розкидач органічних добрив, з обʼємом 30 м3 та системою диференційованого внесення. В цьому році агрегат тестуватимуть, а далі планують запускати в серійне виробництво.

3. Жниварки для різних культур

Базовий набір жниварокдля середнього господарства зазвичай включає зернову жниварку(для пшениці, ячменю та інших зернових культур), кукурудзяну (якщо господарство вирощує кукурудзу) та соняшникову (для господарств, що сіють соняшник). 

Другий параметр, площа полів, визначає кількість жниварок. Адже в сезон жнив швидкість збору є дуже важливою. 

«Завод Кобзаренка» є офіційним дилером італійської компанії Olimac вже понад 20 років. Рекомендую кукурудзяні жниварки Drago 2 для невеликих господарств до 500 га та Drago GT для більших площ. Ці жниваркиобладнані  системою саморегулюючіх дек. В залежності від поступаючої маси кукурудзи, деки, окремо на кожному рядку, автоматично регулюють зазор в діапазоні 22-42 мм, чого немає в інших жниварках. Drago GT має одразу 2 подрібнювача з ефектом ножиць», — зазначає Андрій Назимко.

Щодо соняшникової жниварки, то експорт рекомендує Olimac Drago Gold Ця жатка зрізає стебло знизу і акуратно подає до бункера. Зрізання соняшнику здійснюється двома обертовими ножами. Завдяки високій швидкості обертання, зрізання відбувається без струшування соняшнику, що запобігає втраті насіння. Економія складає близько 0,1 т/га, порівняно з іншими моделями.

4. Додаткова техніка для жнив

Коли мова заходить про додаткове обладнання для збирання врожаю, Андрій Назимко рекомендує мати в наявності такі одиниці техніки. 

Причіпи для жаток

На господарстві варто мати кілька причіпів, щоб після закінчення використання жатка мала своє місце. «Завод Кобзаренка» пропонує моделі ПЖ-6, ПЖ-9 та ПЖ-12. Вони підходять для транспортування зернових, кукурудзяних і соняшникових жниварок. Залежно від довжини жатки, змінюється довжина несучої балки.

Підкатний сідловий причіп

Цей причіп потрібен для транспортування автомобільних напівпричіпів трактором по вологому полю.

«Як він працює? Тягач від'єднується від основного причепа  і підкочується підкатний сідловий причіп ПСП-20 Dolly  із лінійки причепів «Заводу Кобзаренка»).Далі трактор здійснює буксирування зерновоза з поля. Чому це важливо? Ну, ви ж бачили відео, скільки тракторів восени в вологу погоду тягне один зерновоз?!», — пояснює Андрій Назимко.

Тюковоз

Цей агрегат потрібен не тільки для господарств, що займаються тваринництвом. Адже солому часто використовують для передачі пайовикам. Асортимент тюковозів на ринку досить широкий. В свою чергу «Завод Кобзаренка» пропонує тюковози ПТ, які вміщують від 18 до 30 тюків. 

«В умовах браку персоналу даний тип техніки потребує всього одного механізатора, який може забрати мінімально 18 тюків, замінючи бригаду з 5-6 людей, які вантажили тюки на вантажівки», — коментує представник компанії. 

Зернопакувальна техніка

Якщо в господарства раптово бракує достатньо складських приміщень, зернопакувальну техніку можна орендувати. Але якщо господарство постійно зберігає зерно в рукавах, краще мати власну зернопакувальну машину наприклад ЗПМ-180 від «Заводу Кобзаренка».

Пожежна цистерна

Особливо актуально для ранніх зернових, які присутні у більшості сівозмін. Стандартна модель від «Заводу Кобзаренка» ПЦ-6 має обʼєм 6 м³, конструкцію на поворотному колі, з мотопомпою та відцентрованим насосом.

«Цистерну зазвичай розташовують на краю поля. У разі виникнення пожежі,  коли немає трактора поблизу, до цистерни під'їжджає умовна «Газель», підчіпляє її та вивозить до осередку загоряння. Далі працівники підключають  мотопомпу  та здійснюють гасіння вогню. Альтернативою пожежній цистерні можуть стати бочки для оприскувачів, які можна докомплектувати рукавом», — розповідає Андрій Назимко.

Техніка для прибирання доріг

«Ми не один раз бачили, коли техніка виїжджає з поля, то натягує на дорогу грязюку, що створює небезпечну ситуацію для інших транспортних засобів. Тому для цього є рішення — щітка дорожня ЩДУ-2000-2400, яка підходить для будь-яких тракторів. Аналогічна ситуація взимку зі снігом, який не слід  заносити в ангар — гарним рішенням є відвал снігочисний», — додає представник компанії. 

5. Бункери-перевантажувачі 

Бункер-перевантажувач — це ключова техніка, на яку Андрій Назимко радить звертати особливу увагу. Цінність бункера не обмежується збиральною кампанією. Техніка корисна цілий рік: навесні — транспортує мінеральні добрива та завантажує сівалки (з додатковим шнеком), влітку та восени — допомагає під час збирання врожаю. Його також можна обладнати ваговою системою та GPS для точного контролю завантаження і передачі даних.

Читайте також: Владислав Тютюнник: Техніка «Заводу Кобзаренка» — це історія про гроші і про ефективність

«У парі з двома комбайнами бункер може замінити ще один комбайн за швидкістю збору. І це не цифри зі стелі, а досвід ГК Ukrlandfarming. З цього випливає і друга перевага — економія. Прямий приклад економії: бункер коштує 1,5–2 млн грн, що значно дешевше за комбайн», — зазначає Андрій Назимко.

Третя перевага — менше ущільнення ґрунту, адже переущільнення знижує врожайність на 20–30%. Тому ефективніше застосовувати бункер, ніж зерновози чи іншу важку техніку.

Якщо за приклад взяти продукцію «Заводу Кобзаренка», то лінійка бункерів доволі широка — обʼєм від 9 до 50 м³. Для середніх господарств найпопулярніші моделі — ПБН-20, ПБН-30 та ПБН-40.

«Щодо оптимальної кількості бункерів в господарстві, це питання відкрите.  Адже зараз людей не вистачає, тому деякі клієнти оптимізують процеси та обирають більший бункер-перевантажувач замість кількох менших. Якщо раніше ПБН-30 (30 м³) був найбільш популярним, бо в нього влазить 22 т кукурудзи, то наразі тенденція змінюється, і аграрії обирають ПБН-40 (40 м³) з вантажопідйомністю 30 т», — пояснює представник компанії.

6. Зерновози

«Власний зерновоз — це, передусім, про незалежність господарства. Я вважаю, що зерновоз повинен бути», — каже Андрій Назимко.

Зерновоз дозволяє перевозити збіжжя від поля до господарства, елеватора, порту або напряму до покупця. У сучасних умовах, за наявності водія, цю техніку доцільно мати у власності.

На що звертати увагу при виборі зерновоза? Перш за все — на матеріал кузова напівпричепа. Це залежить від того, як саме господарство планує його використовувати. Якщо зерновоз працює переважно на внутрішніх перевезеннях з поля до господарства, допустимим варіантом буде сталевий кузов.

Однак якщо господарство планує далекі перевезення до портів або складів трейдерів — кожен кілограм має ціну. У такому випадку доцільніше обирати алюмінієвий напівпричіп, який дозволяє збільшити корисне навантаження.

Експерт рекомендує АНП-55 — алюмінієвий зерновоз об’ємом 55 м³ та вантажопідйомністю 25 т. Серед його ключових переваг — маневреність, легкість у керуванні та зручність в експлуатації.

Для невеликих господарств оптимально мати 2–3 зерновози, щоб забезпечити безперервну логістику в сезон.

7. Розчинно-заправні станції 

Розчинно-заправна станція (РЗС) — це техніка, про доцільність якої фермерів доводиться переконувати найбільше. Власна РЗС забезпечує якісне та стабільне перемішування препаратів, що критично важливо для ефективності обробки, дозволяє точно контролювати витрати хімії та мінімізує ризики крадіжок.

«Досить поширена ситуація, коли в оприскувач залили хімію, промили каністри, помішали 10 хвилин — і техніка поїхала в поле. У підсумку спочатку на полі нічого не спрацювало, а потім культури просто згоріли. І майже завжди звинувачують неякісні ЗЗР, хоча помилка часто саме в неправильному розмішуванні. Якщо ви створюєте багатокомпонентні розчини з препаратів різної щільності, які схильні до розшарування, то їх потрібно якісно перемішувати щонайменше 1–1,5 години. Саме тому без розчинно-заправної станції тут не обійтися», — описує типову ситуацію Андрій Назимко.

На ринку вітчизняних РЗС вибір досить обмежений. «Завод Кобзаренка» виробляє розчинно-заправні станції об’ємом від 3 до 30 кубів. Вибір залежить від того, у якому форматі господарство працює з хімічними препаратами.

«Для маточного розчину (концентрація 1:5 або 1:10) рекомендується станція з бочкою об’ємом 6 м³. Це компактний об’єм, якого достатньо, щоб забезпечити всі потреби з внесення пестицидів на полі. Для робочого розчину оптимальною є модель РЗС-16. Цей об’єм розрахований на 15 м³ робочого розчину та 1 м³ чистої води, щоб після роботи станція могла виконати самопромивання системи. Така РЗС розрахована на роботу з одним самохідним обприскувачем, а РЗС-30 дозволяє одночасно обслуговувати два обприскувачі» — зазначає експерт.

8. Лісогосподарська техніка

Це складова, про яку багато хто не замислюється, але яка насправді потрібна господарству і здатна дати відчутний економічний ефект. Адже поля у більшості випадків розмежовані лісосмугами, які з часом розростаються та поступово заходять на фермерські угіддя.

За оцінками самих господарств, уздовж полів і доріг щороку втрачається від 1 до 3% площ. Для господарства із земельним банком близько 2 тис. га — це 20–60 га, які числяться на папері, але фактично випадають з обробітку.

Розчищені посадки — це не лише додаткові гектари в обробітку. Це кращий вигляд полів, доступ до доріг, зменшення пожежної небезпеки. Ще один важливий аспект — робота з громадою та пайовиками, для яких доглянуті поля є показником відповідального ставлення господарства до землі.

Саме тому Андрій Назимко радить мати в господарстві мінімальний набір деревообробної техніки: навісні подрібнювачі гілок для тракторів, електро- або бензопили, мульчери для пнів і коріння, фронтальні або телескопічні навантажувачі для прибирання залишків, а також причіпи чи контейнери для логістики. Частину цього переліку виробляє завод «Кобзаренка», решту без проблем можна придбати на ринку.

«Раджу звернути увагу на подрібнювач деревини RM-900. Він встановлюється на трактор потужністю від 80 до 150 к.с. і призначений для переробки гілок та деревини на щепу. Щепу можна реалізовувати або використовувати для опалення. Для фермерського господарства — це ангари, майстерні, офіси, контори. Або навіть передати її садочкам чи школам громади», — перелічує він можливі варіанти.

Після подрібнення деревини на ділянках залишаються пні. Для їх переробки «Завод Кобзаренка» розробив мульчер-фрезу, яка працює з потужними тракторами потужністю понад 300 к.с. Через навіску трактора фреза заглиблюється в ґрунт та перебиває коріння. Після такого проходу землю можна задискувати та одразу приступати до посіву культур.

«Для середнього фермерського господарства деревообробна техніка — це не про ліс, а про землю, яку можна повернути в обробіток, людей, яких можна зайняти у міжсезоння, і ресурс, який раніше просто пропадав. У довгостроковій перспективі це одна з небагатьох інвестицій, що працює одразу на економіку господарства, громаду та його репутацію», — підсумовує Андрій Назимко.

Що купувати в першу чергу?

Придбати весь перелік техніки одночасно практично неможливо, проте поступове оновлення техпарку — це стратегія, за якою йде переважна більшість господарств.

Коли господарство підходить до оновлення технічного парку, важливо правильно розставити пріоритети — вкладатися насамперед у те, що працює щодня та дає швидкий практичний результат. Андрій Назимко пропонує таку послідовність інвестицій:

Пріоритет №1 — бочки для води та КАС

За словами експерта, сьогодні це одна з найбільш затребуваних позицій для фермерів. Усі господарства працюють з обприскуванням, незалежно від розміру земельного банку. А воду та робочі розчини потрібно організовано підвозити в поле.

Старі МЖТ вичерпали свій ресурс: вони прогнили, і варити їх просто економічно недоцільно. Пластикові бочки, які ставлять у буси, не завжди практичні й мають обмеження за об’ємом і навантаженням.

«Завод пропонує бочки різного об’єму — від 6 до 30 м³, що дозволяє підібрати рішення під конкретні потреби господарства. Сучасні бочки комплектуються антикорозійним покриттям, фільтрами, а також різними типами насосів, що дозволяє гнучко підлаштувати техніку під логістику господарства», — зазначає менеджер компанії «Завод Кобзаренка».

Пріоритет №2 — бункери-перевантажувачі та розчинно-заправні станції

«Хто сьогодні ще не усвідомив потребу в бункері чи РЗС, той рано чи пізно все одно до цього приходить на практиці. До того ж гострий дефіцит персоналу у господарствах змушує фермерів інвестувати в техніку, яка оптимізує логістику та мінімізує простої техніки в полі», — пояснює експерт.

Пріоритет №3 — причіпи та напівпричіпи

Замикають перелік класичні причіпи й напівпричіпи. «Тут усе залежить від напрямку роботи господарства і технологічного процесу: хтось обирає напівпричіпи, хтось — стандартні причіпи», — підсумовує Андрій Назимко.

Програми підтримки та фінансування купівлі техніки

Оновлення техніки потребує не лише планування, а й грамотного фінансування. За словами Андрія Назимка, сьогодні фермери можуть скористатися кількома інструментами, які реально зменшують витрати на нову техніку. В пергу чергу — це програма «Зроблено в Україні», що передбачає компенсацію 25% від вартості вітчизняної техніки та обладнання для агровиробників, за умови відповідності критеріям локалізації та реєстрації в Державному аграрному реєстрі (ДАР). Аграрії можуть отримати ці кошти, придбавши сертифіковану техніку через уповноважені банки.

«Державна компенсація стимулює фермерів оновлювати стару техніку на нову. Це важливий фактор, який реально рухає процес оновлення техніки в господарствах. До того ж це стимул підтримувати вітчизняних виробників», — підкреслює експерт.

Другий шлях — міжнародні гранти та програми підтримки. Він рекомендує уважно вивчати можливості грантових програм від FAO, Mercy Corps тощо. . Особливою увагою зараз користуються гранти для фермерів з регіонів наближених до лінії фронту. 

Окрім грантів, доступні й класичні фінансові інструменти. Як от програма «Доступні кредити 5-7-9%», лізингові схеми чи кредитування. Це теж варіант для тих, хто хоче оновлювати техніку без великих одноразових витрат.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.