Поки закупівельні ціни на пшеницю обвалюються через блокаду портів, частина господарств переглядає структуру осінньої посівної — і ріпак знову опиняється в центрі цього вибору. 

Посівна озимих під урожай-2027 уже стартувала, але цього року аграріям доводиться заходити в неї з дуже різною ситуацією з вологою. Одні господарства ловлять кожен продуктивний дощ і одразу сіють, інші свідомо ризикують сіяти в сухий ґрунт, розраховуючи на майбутні опади.

Kurkul.com поговорив із господарствами Миколаївщини, Сумщини, Одещини та Тернопільщини, щоб з'ясувати, як вони починають посівну-2026, скільки ріпаку планують сіяти, де знаходять вологу та як минулий сезон вплинув на цьогорічні рішення.

Результати збору ріпаку 2026 року

Цьогорічні жнива не дають підстав говорити про провал ріпаку. На старті збиральної кампанії середня врожайність культури в Україні становила 1,94 т/га проти 1,62 т/га на аналогічному етапі 2025 року. 

Але середня цифра приховує регіональну різницю: на Одещині на старті жнив отримували 2,11 т/га, на Київщині — 2,2 т/га, на Івано-Франківщині — 2,77 т/га, а на Закарпатті — 3 т/га.

Торішній досвід показує, наскільки контрастною була ситуація по регіонах: в Одеській області через посуху сівба озимих на початок жовтня 2025 року виконувалася дуже повільно — лише 7,8% запланованих робіт, а площі під ріпаком у регіоні прогнозували скоротити майже вдвічі, з 226,7 тис. га до 100 тис. га. 

Господарство «Раліївка» з тієї ж області взагалі відмовилося від товарних посівів ріпаку, залишивши лише невеликий клаптик під насіннєві посіви, а натомість збільшивши площі під озиму пшеницю та додавши коріандр і озимий горох. 

Волога стала головним питанням посівної

Саме вологозабезпечення сьогодні найбільше розділяє господарства.

На Миколаївщині, за словами головного агронома ФГ «Дмитрівське» Сергія Шипова, із запланованих 800 га ріпаку станом на середину серпня засіяли близько 250 га.

Сіяти почали 11 серпня після дощу 9 серпня. Після кількох днів очікування, щоб ґрунт набрав робочої вологості, у поле зайшли лише там, де вологи було достатньо.

«Пройшли дощі, як звично — де більше, де менше. Ми змушені сіяти там, де волога була продуктивна, щоб менше сіяти ближче до осені», — пояснює Сергій Шипов.

Після трьох днів роботи господарство зупинилося: на сухих полях продовжувати сівбу не бачать сенсу.

«Глибина загортання насіння становила 5 см першого дня і 6 см — у наступні два. На вже засіяних площах з'явилися перші сходи — цьогоріч на господарстві окремо ще й заклали нові демонстраційні ділянки з гібридами від різних компаній-виробників саме для порівняння перед наступним сезоном», — додає головний агроном господарства. 

Це один із головних висновків цього сезону: площі під ріпаком визначаються не тільки економікою культури, а й тим, де фермер фізично може отримати сходи.

Сумщина: вологу не ловлять — її зберігають

У ТОВ «Беседівське» на Сумщині ситуація інша. За словами голови господарства Петра Постола, вологи для сівби наразі вистачає. Але фермер пов'язує це не стільки з погодою, скільки з технологією, яку господарство відпрацьовує вже вісім років.

Цього сезону тут уже засіяли 128 га ріпаку із запланованих 300 га. Основний принцип — не втратити вологу після збирання попередника. Одразу за комбайном у поле заходить трактор із дисковою бороною: стерню лущать без розриву в часі. 

За словами Петра Постола, це допомагає закрити ґрунтові пори, зменшити випаровування та водночас спровокувати проростання бур'янів і падалиці.

«На одному полі стерню залишили приблизно на тиждень без обробітку. Вологу втратили настільки, що поле, заплановане під ріпак, уже не змогли посіяти», —  аргументує Петро Постіл. 

Ще одна особливість технології — нічна сівба. Поле обробляють і відразу сіють, коли температура знижується. Насіння загортають на 2–3 см.

Південь: сіяти в суху землю і чекати дощу

У господарствах Геннадія Гадзовського — ТОВ «Криничанське» на Одещині та Amber Agro на Миколаївщині — цього року обрали ще ризикованішу стратегію.

Сівбу тут розпочали ще напередодні нашої розмови (станом на 18 серпня) — замість того, щоб чекати на вологу чи консервувати наявну, тут свідомо сіють у суху землю під майбутній дощ.

Причина — негативний досвід минулого року. Сівба ріпаку по попереднику гороху одразу після дощу дала дуже строкаті, «рвані» сходи. Порадившись з агрономами й консультантом господарства, цього разу вирішили сіяти по гороху до дощу, розраховуючи на прогноз двох дощових днів наступного тижня. Глибина загортання становить близько 3 см, місцями 3–3,5 см.

«Це наш ризик, але ми усвідомлюємо: зараз 18 серпня, якщо дощ пройде до 10 вересня, наш ріпак його підхопить і виросте», — пояснює Геннадій Гадзовський.

За його словами, частина площ Amber Agro — близько 600–700 га — має бути засіяна за цією схемою. Тобто тут фермер фактично обмінює один ризик на інший: замість ризику втратити строки посіву за час очікування дощу, він приймає ризик, що прогнозовані опади не прийдуть.

Втім, за його спостереженням, цьогорічне літо не виглядає посушливим у цілому — у Центрі України великий дощ проходить приблизно раз на тиждень.

Окремо Геннадій Гадзовський порівнює південь із Волинню, де він працював раніше: там сівба взагалі не прив'язана до дощу — вона стартує 5 серпня і має завершитися до 20 серпня через короткий світловий день і холодні ночі (усе, що посіяне після 25 серпня, вже втрачає у врожайності). Волога там була значно стабільнішою — дев'ять років поспіль дощ у цей період був гарантований. На півдні ж, за його словами, трапляються роки, коли дощу так і не дочекалися, — тобто фермер свідомо працює в умовах вищої погодної невизначеності, ніж у західних областях.

У господарствах Геннадія Гадзовського середня врожайність ріпаку цього року становила близько 2,2 т/га.

На окремому сильному полі після напівпару отримали до 3 т/га. Різниця показує, наскільки результат залежить від конкретного поля, попередника, живлення та забезпечення вологою.

Зимові умови також були складними. За словами Геннадія Гадзовського, після лютневої відлиги вода на поверхні полів замерзла через різке зниження температури до −15 °C.

Посіви намагалися підтримувати амінокислотами, однак оцінити ефект у цифрах не вдалося: приблизно 70% площ зібрали без даних картографування врожайності через проблеми зі сигналом (Одещина).

Головним чинником, що вплинув на результат минулого сезону на Тернопільщині, Василь Завальський називає не зимові морози чи весняну посуху, а власне літню спеку: у критичний період, коли рослини потребували вологи, її просто не було, і спека «запекла» врожай. Повної загибелі посівів не було, але господарство недобрало врожай порівняно з тим, що планувало. 

Тернопільщина: захід теж більше не гарантує вологи

Досвід ПП «Агрон» на Тернопільщині показує, що проблема посухи вже не обмежується південними областями. 

Ріпак традиційно займає близько чверті посівної площі господарства, однак цього року площу скоротили саме через дефіцит вологи. За словами заступника директора з інженерно-технічних питань Василя Завальського, на глибині 40–50 см вологи фактично немає.

Попри це, сівбу вже розпочали: більше половини площ засіяно в суху землю — з розрахунком на дощ. Насіння загортають у середньому на 3 см.

«Сухо і молимося на дощ», — описує ситуацію Василь Завальський.

Таким чином, навіть західні області цього року не можна автоматично назвати зонами гарантованого вологозабезпечення. Стан посівної дедалі більше залежить від конкретного поля та фактичних запасів води в ґрунті.

Чому фермери не відмовляються від ріпаку

Попри всі ризики, господарства продовжують тримати культуру у сівозміні. Одна з причин — економіка. Але тут важливо не використовувати непідтверджену універсальну цифру собівартості на кшталт $500–520/га.

Бо для конкретного господарства собівартість залежить від:

• ціни насіння;
• системи живлення;
• кількості та вартості обробок;
• технології обробітку ґрунту;
• пального;
• оренди;
• сушіння;
• логістики;
• фактичної врожайності.

Тому точку беззбитковості можна рахувати для кожного конкретного підприємства.

До того ж, навіть ціна реалізації ріпаку протягом сезону змінюється. Наприклад, 13 липня Kurkul із посиланням на Spike Brokers повідомляв про експортні ціни нового врожаю близько $558/т CPT Одеса, тоді як FCA Чоп — $565/т.

Отже, ріпак дійсно має значний ціновий потенціал, але ціна на момент продажу не гарантує прибутку без урахування фактичної врожайності та витрат господарства.

Насіння: фермери вже обирають гібриди за результатом

У «Дмитрівському» гібрид ріпаку цього року залишили той самий, що й торік.

У «Беседівському» також залишили гібрид, який найкраще показав себе у випробуваннях: на одному полі він дав до 5 т/га, тоді як інший гібрид — 4 т/га.

У господарствах Геннадія Гадзовського підхід інший: тут за результатами минулого сезону площі під найкращим гібридом збільшили з приблизно 15% до 50–60%. Ще 30–40% займає другий за результатом, а близько 20% залишили під випробування нових гібридів.

Тобто фермери намагаються сіяти не просто популярний гібрид, а той, який уже показав результат саме на їхніх полях.

Дорожчі ресурси змінюють технологію
Ще одна тенденція посівної-2026 — господарства намагаються економити не стільки на культурі, скільки на технологічних операціях.

У «Дмитрівському» через дорожче пальне скорочують кількість обробок, переходять на мілкий обробіток, частково використовують гліфосатні технології та прямий посів.

«Дуже важко. Ми обмежили обробіток ґрунту, більше йдемо на мілкий обробіток, рахуємо солярку, переходимо на гліфосатні обробітки, на прямі посіви. Оранку ми взагалі виключили з обробітку», — розповідає Сергій Шипов. 

Глибоке розпушування провели лише там, де встигли, — на полях з-під ячменю та ярого гороху, які якраз ідуть під ріпак. 

У «Беседівському» ситуація протилежна: під ріпак поле орють на 100%, тоді як під озиму пшеницю переважно дискують.

Господарства Геннадія Гадзовського понад 10 років працюють за no-till. Це дозволяє мінімізувати кількість проходів техніки й відповідно витрати пального.

«Є нюанси в поводженні з рештками: поля з-під гороху лишають такими, якими їх залишив комбайн, — солома гороху не несе жодної загрози для наступного посіву ріпаку. А ось по пшеничній стерні проходять один раз дисковою бороною на високій швидкості, щоб рівномірно розподілити солому і створити мульчу шаром 2–3 см, яка закриває вологу, і це також відносно недорого з погляду палива», — додає Геннадій Гадзовський. 

Таким чином, єдиної технології для посівної-2026 немає. Там, де волога є, господарства можуть дозволити собі одну систему обробітку. Там, де її критично мало, технологія стає інструментом збереження кожного міліметра води.

Щодо ризиків цієї посівної кампанії, Сергій Шипов каже, що господарство переходить на економніший і раціональніший підбір препаратів та добрив.

«Не будемо викидати гроші на непотрібні препарати — довірятимемо більш перевіреному методу. По добривах теж будемо раціональніше вносити, орієнтуючись на аналіз ґрунту під попередник. Краще посіяти менше, але з толком», — каже він.

Господарство планує сіяти ріпак до кінця вересня — і якщо сходи вдасться отримати навіть у двадцятих числах вересня, для їхньої південної зони це нормально: 

«У нашій зоні економіка інша, коли сієш ріпак у вересні — рахується все нормально. Ми посіяли ці 30% зараз, щоб далі зайнятися зерновою групою. Та й з людьми проблема, кадрів не вистачає», — пояснює Сергій Шипов. 

Він додає ще один аргумент на користь пізнішої сівби, який часто випускають з уваги: занадто ранній посів ріпаку означає більше проблем зі шкідниками восени, а отже — додаткові обробки захисту рослин, які потрібні агрономічно, але не виправдані економічно. 

«Я не хотів сіяти в такі ранні строки, бо знаю, на що попадаю — на захист, непотрібний з погляду економіки. У вересні і захист буде менший, і в поля менше заходитимеш з обприскувачем», — каже агроном. 

Крім того, у їхній зоні зазвичай м'які зими, і господарство розраховує, що минулорічний морозний сценарій із крижаною кіркою не повториться — хоча остаточно погодні ризики зникнуть лише ближче до кінця сезону сівби, оскільки будь-яка зміна погоди на початку вересня може повністю змінити картину.

Що відбувається з площами під ріпаком

На цьому етапі не варто робити висновок про загальноукраїнське збільшення або скорочення площ ріпаку під урожай-2027 — офіційної фінальної статистики ще немає. Водночас уже видно різні стратегії.

У «Дмитрівському» ріпак залишають приблизно на рівні минулого року — 800–850 га, тоді як площу під пшеницею скорочують приблизно на 10–15%.

У «Беседівському» планують 300 га ріпаку, з яких станом на момент розмови засіяли 128 га.

«Зменшуємо посів озимої пшениці, вона не прораховується економічно — великі затрати, а ризик великий. Звільнені площі плануємо віддати під дешевші за собівартістю культури з нижчим ризиком: збільшити посіви квасолі (хоча цінова ситуація і по ній не надто тішить) та гречки», — пояснює Петро Постіл. 

При цьому від пшениці як культури господарство не відмовляється зовсім і сіятиме її в будь-якому разі, пояснюючи це необхідністю дотримуватися сівозміни та міркуваннями продовольчої безпеки, — просто в менших обсягах, ніж раніше. 

На Тернопільщині в «Агроні» скорочення площ під ріпаком цього сезону вже закладене в технологічну карту — змінити щось іще цього року тут не планують. А от на наступний рік «усе можливо». 

За спостереженням Василя Завальського, ситуація з вологою погіршується з кожним роком, тож у господарстві вже дивляться в бік довгострокової адаптації сівозміни — зокрема, в бік посухостійких гібридів кукурудзи чи збільшення частки соняшника, який легше переносить посуху. Пшеницю цього року теж скоротили, але некритично (близько 120 га) — і радше з міркувань дотримання сівозміни, ніж через поточну цінову ситуацію. 

У господарствах Геннадія Гадзовського близько 700 га планують відвести під ріпак, але частина площ цього року сіється за ризикованою схемою «всуху» — з очікуванням дощу.

Геннадій Гадзовський дещо скорочує площі під ріпаком. Але, за його словами, причина тут більше технологічна, ніж ринкова — попри загальне скорочення, у ріпак продовжують вірити. Він звертає увагу й на ринкову логіку, яка може зіграти на користь тих, хто ріпак усе-таки лишає. 

«Чим менше пропозиції ріпаку на ринку через масове скорочення площ по сусідніх господарствах, тим вища ймовірна ціна, адже споживання ріпакових продуктів не зменшується», — каже аграрій. 

За його словами, на відміну від України (де основний продукт споживання — соняшникова олія, оскільки країна є найбільшим виробником соняшника у світі), більшість Європи традиційно живе саме на ріпаковій олії.

Ще один аргумент на користь ріпаку — стійкість каналів збуту: навколо господарств працює багато переробників, тож продати врожай можна або зерном, або вже переробленою олією. Ріпакова олія транспортується контейнерами у Flexi-танках, а це означає більшу захищеність від дефіциту суден у глибоководних портах — на відміну від зернових вантажів, які залежать саме від глибоководної інфраструктури. 

«Ми в ріпак віримо», — резюмує Геннадій Гадзовський.

Продаж урожаю минулого сезону — що з вигодою вирощування ріпаку
Ціна протягом сезону 2025/2026 трималась стабільно вище розрахункової точки беззбитковості: експортні ціни трималися на рівні $540–550/т CPT-порт з початку сезону. 

У ТОВ «Беседівське» весь торішній урожай ріпаку вже продали на елеваторі — 24–26 тис. грн/т. Геннадій Гадзовський торішній урожай продав повністю ще до нового року — точніше, основну частину зафіксували ще в січні-лютому, коли ціна була максимальною. 

Партію ділили на три транші: перший продали за 25-26 тис. грн/т, далі ціна піднялася — фермер пригадує показник близько 31 тис. грн/т, а останню партію зафіксували в діапазоні 29-30 тис. грн/т. Цьогорічна ситуація разюче інша: реалізації немає взагалі — прямо говорять про незадоволення, але, обираючи обережні формулювання, типу «ми поки мовчимо, бо якщо почати говорити — лексика буде…красномовною». 

Василь Завальський ціни пам'ятає добре, і вони «катастрофічні»: зараз ріпак коштує в районі 17-18 тис. грн/т, тоді як раніше було 26-27 тис. грн/т — падіння приблизно на третину. За  його словами, це вже другий поспіль критичний рік для господарства: попередні роки теж не були вдалими, але тоді вдавалося протриматися за рахунок накопичених резервів; цього року запасу вже немає жодного. 

«Знаєте, жирний пес проживе довше, бо худому вже нема з чого брати. Ми вже як той худий пес», — так Василь Завальський говорить про фінансовий стан після двох важких сезонів поспіль.

Ріпак не став безпечною альтернативою пшениці

Посівна-2026 показує цікаву річ. Ріпак справді залишається економічно привабливим. Його активно сіють, а результати жнив у частині регіонів цього року навіть кращі за торішні. На старті жнив середня врожайність була майже на 20% вищою, ніж роком раніше.

Але одночасно зростає погодний ризик. На одному полі фермер чекає дощу. На іншому — сіє до нього. На третьому скорочує площу. На четвертому зберігає її завдяки технології, що дозволяє утримати вологу.

І це, мабуть, головна характеристика нинішньої посівної. Фермери не переходять масово із пшениці в ріпак. Вони перераховують ризики.

Пшениця зараз стикається з тиском закупівельних цін та логістики. Ріпак має вищий ціновий потенціал, але вимагає більшої уваги до строків сівби, вологи, гібридів, живлення та перезимівлі.

Тому питання осінньої посівної-2026 — не «яка культура гарантовано принесе більше». Питання в тому, яку культуру конкретне господарство здатне виростити саме на своїх полях за тієї кількості вологи, ресурсів і ризиків, які має сьогодні.

І поки що ріпак не виглядає «безпечною ставкою». Він просто дає фермеру інший профіль ризику.

Фермери не відмовляються від ріпаку, але й не нарощують його механічно. У 2026 році площа визначається не стільки ціною культури, скільки можливістю сформувати сходи. Там, де є волога, ріпак залишається економічною ставкою; там, де її немає, навіть висока потенційна ціна не переконує ризикувати. Тому головна конкуренція цього сезону відбувається не між пшеницею і ріпаком, а між різними моделями управління ризиком.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 р.