Витрати на вирощування, ціни на зерно та дороговартісна логістика – причини чому українські аграрії переглядають структуру посівів. Найбільше скорочення може торкнутися кукурудзи: у Мінагрополітики не виключають, що наступного року площі під нею зменшаться удвічі. Водночас окремі господарства вже відмовляються від цієї культури взагалі. Скорочують і посіви пшениці. Натомість площі під соняшник, ріпак і льон збільшують. 

Як аграрії обирають, що вирощувати наступного сезону та чим керуються  — у матеріалі Kurkul.com.

Менше зернових, більше нішевих

Господарство «Технополь Агро» на Кіровоградщині відмовилися сіяти кукурудзу та скоротили посіви озимих зернових. Натомість збільшили площі під ріпаком та розширюють перелік нішових культур. Про це розповів засновник підприємства Вадим Маєвський.

«Площі під пшеницю в нашому господарстві скоротили на 60%, під ячмінь — на 80%. Кукурудзу наступного сезону не сіятиму узагалі. Посіви ріпаку збільшили вдвічі», — говорить Вадим Маєвський.

Серед інших культур, на які робить ставку господарство, — сочевиця, льон і квасоля. Також аграрій планує вирощувати кіноа та кунжут.

Причина таких змін — передусім економічна. Маєвський пояснює: за ціни на пшеницю близько $200–240 за тонну витрати на доставку до портів суттєво впливають на кінцеву рентабельність. Натомість дорожчі культури дають більше можливостей компенсувати логістичні витрати.

«Машині всеодно, що везти. Якщо пшениця коштує $200–240, а сочевиця — 400, то до порту логістика все одно коштує $70 на тонну», — пояснює фермер.

Ще один чинник — витрати на вирощування культур. За словами Маєвського, господарство буде сіяти ті рослини, які потребують менше мінеральних добрив, зокрема азотних, і водночас мають вищу вартість на ринку.

Відмова від кукурудзи також пов’язана з витратами та залежністю від експорту. За оцінкою Маєвського, значна частина української кукурудзи — 60-70% — іде на зовнішні ринки. Внутрішній ринок, на його думку, не має достатніх потужностей переробки, щоб компенсувати можливі труднощі з експортом.

 

«Перше питання — ціноутворення, а друге — кліматичні умови», — зазначає фермер.

Водночас перехід на інші культури не означає, що господарство повністю відмовляється від традиційного рослинництва. Йдеться про зміну пріоритетів: обирають культури, які дають змогу покрити витрати на вирощування, зберігання та перевезення.

Олійні замість частини зернових

Інший підхід до зміни структури посівів — у господарстві «РостАгро» на Полтавщині. Тут не планують відмовлятися від традиційного набору культур, однак змінюють площі під них. Із 8 500 гектарів, які мають, найбільше площ відвели під соняшник - 40 %. За словами керівника господарства Максима Бернацького, це  приблизно на 30% більше, ніж торік. 

Натомість скорочують посіви озимої пшениці та кукурудзи. На пшеницю планують відвести близько 27% площ, на кукурудзу — близько 23%. Ще приблизно 10% займатиме льон.

Максим Бернацький пояснює: під час планування посівів господарство оцінює два основні показники — вартість виробництва одного гектара та ціну одиниці продукції.

За його словами, дорожча продукція дає більше можливостей компенсувати транспортні витрати. Натомість перевезення зернових на великі відстані може бути економічно невигідним, якщо ціна на них недостатньо висока.

«Ми стараємося, щоб одиниця продукції коштувала максимально дорого, тоді не так відчутні транспортні витрати», — говорить керівник «РостАгро».

Водночас збільшення площ під соняшником має ще одну перевагу для господарства: його вирощування, за оцінкою Бернацького, дає змогу знизити середню собівартість виробництва. 

Курс на олійні культури взяв і В’ячеслав Кабаненко, керівник ТОВ «Слав Агро» з Дніпропетровщини. У коментарі Kurkul.com він розповідав, за нинішніх цін вирощування пшениці не забезпечує достатньої економічної віддачі, тому господарствам варто переглядати співвідношення культур у посівах і більше уваги приділяти олійним.

«За нинішніх цін економіка та заробіток на пшениці не рахуються», — зазначив фермер.

Водночас повністю відмовлятися від зернових він не радить. Пшениця важлива для сівозміни, хоча за прибутковістю, за оцінкою Кабаненка, поступається соняшнику, сої та ріпаку, а в окремі роки — й кукурудзі.

Фермер радить зміщувати акцент у бік олійних культур, зважаючи на їхню вартість і меншу чутливість до логістичних витрат. Однак застерігає від надмірної концентрації на одній-двох культурах: диверсифікація посівів залишається важливою для господарства.

Фермерське господарство «Зоря» на Дніпропетровщині, яке обробляє 130 гектарів землі планує на 2027 рік відвести близько третини посівних площ під пшеницю, 20% — під кукурудзу, а 40–50% — під соняшник. Про це розповіла голова фермерського господарства «Зоря» Олена Горщар. Остаточну структуру посівів ще не визначили — вона залежатиме від фінансових можливостей господарства, умов весняної посівної та погоди.

За словами Олена Горщар, торік озимою пшеницею засіяли 50 гектарів, цьогоріч наразі — 25. Частину площ ще планують досіяти. Пшеницю сіють за технологією мінімального обробітку ґрунту, без внесення добрив, щоб скоротити виробничі витрати.

На рішення аграріїв впливають не лише витрати на вирощування, а й вартість перевезення врожаю. 

«Доставка тонни кукурудзи до елеватора коштує 500-600 гривень. Якщо закупівельна ціна становить близько 4,5 тисячі гривень за тонну, після оплати перевезення та інших витрат ми отримуємо значно менше. Це ускладнює планування посівної та змушує фермерів ретельніше оцінювати економічну доцільність вирощування кожної культури», — говорить фермерка.

Експерименти — вимушений крок

Попри проблеми з рентабельністю традиційних зернових, у «РостАгро» не планують різко змінювати спеціалізацію. Бернацький вважає, що перехід на нові культури без достатнього досвіду може бути надто ризикованим.

За його словами, вирощування кожної культури потребує знання технології. Тому господарство віддає перевагу тим напрямам, які вже освоїло, а нові випробовує поступово — на невеликих дослідних ділянках. 

«Робити треба те, що ти вже робив, і трошки, можливо, масштабувати. А робити щось нове — я вважаю, що зараз не час», — пояснює керівник підприємства.

Він додає, що експерименти з новими культурами потребують додаткових витрат і не гарантують результату. 

Схожа ситуація із реалізацією продукції була у 2022 році. Пригадує доктор сільськогосподарських наук, головний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН Сергій Авраменко. Тоді порятунком став зерновий коридор. Нині ж ситуація інша: через обмежені можливості морської логістики частина господарств змушена продавати продукцію за цінами, які не покривають собівартості. Додаткове навантаження створюють витрати на пальне та перевезення до кордону. 

«Виходить, якщо виростити, наприклад, одне діло там десь у Львівській чи у Рівненській області пшеницю, то там легше її до кордону доставити на експорт. А якщо це там Харківська область, наприклад, то через усю Україну треба перевезти по вартості солярки 100 гривень і при ціні тони пшениці 4-5 тисяч гривень, тобто її легше спалити ту пшеницю», — пояснює науковець.

За його словами, частина фермерських господарств експериментує з льоном і коріандром, оскільки ці культури можуть бути вигіднішими з погляду співвідношення ціни та витрат на логістику.

«Це вже через безвихідь, не те, що там якась стратегія є, чи там попит. Аграрії розуміють, що вирощувати пшеницю невигідно. От просто при тих розкладах, що зараз є, їм невигідно, збитково, точніше. Соняшник, ну, так, всяк ще. Соя, ну, більш-менш соя, але ж теж не в усіх регіонах вона росте. На півдні, на сході, наприклад, вона не росте», — говорить Сергій Авраменко.

Водночас, за словами науковця, вирощування нішевих культур не гарантує прибутку: якщо багато виробників одночасно збільшать площі під ними, український ринок може виявитися перенасиченим. Такий перехід для частини господарств — це спроба знайти альтернативу традиційним зерновим, вирощування яких за нинішніх цін і логістичних витрат стає збитковим.

© Kurkul.com, 2026 р.