Мабуть, неможливо розвивати національне сільське господарство, не аналізуючи досвід інших країн. Особливо тих, які давно перетнули межу просто розвинених. Тому ми продовжуємо розповідати вам про найкращі світові тренди розвитку сільського господарства. Сьогодні пропонуємо нашу добірку 9 фактів про сільське господарство Фінляндії.

1. Рушій галузі ― тваринництво.

Фінляндія країна із дуже суворими кліматичними умовами. ЇЇ господарство, фактично, знаходиться у найхолоднішій зоні Європи. Чи то внаслідок танення льодовиків, чи з якихось інших причин, на території Фінляндії розташована велика кількість озер (188 тис.).

Площа країни складає 338,14 тис км², 10% з якої займають водойми. Лісові угіддя нараховують 23,2 млн га, а сільськогосподарські угіддя – 2,6 млн га.

Та цього, як виявилося, достатньо для того, щоб забезпечити гідний рівень життя фінам (5,4 млн.осіб) і гарантувати щорік стабільний заробіток для заробітчан із багатьох країн світу.

У Фінляндії провідною галуззю є м’ясо-молочне скотарство. Помітна частка рибальства. Загалом тваринництво приносить 75% доходу у сільському господарстві країни.

До тварин тут особливе ставлення. На фермах корови мають усе: найкращу їжу, спеціальний догляд і навіть душ. Незалежно від розміру ферми, кожна корова має вмонтовані чіпи у вухах, звідки централізовано на спеціальний програмний ресурс надходить інформація про стан її здоров’я, необхідність щеплення, потребу у воді і навіть датчик руху та інше.

Багато фермерів, навіть ті, які живуть і працюють на хуторах, мають коней. На них не тільки вчаться їздити і пропонують спеціальну послугу із навчання верховій їзді, а й розводять скакові та бігові породи, які займають високі місця на перегонах.

Через дуже специфічний клімат на фінських фермах розводять хутрових звірів. Звірівництво займає одне із провідних місць у світі, країна є світовим лідером за розведенням хутрових тварин, переважно норки, песця й лисиці.

А от з рослинництвом тут складніше. Вирощеного в країні збіжжя не достатньо, щоб повністю забезпечити себе хлібом. Більша частина борошна для потреб населення ввозиться з-за кордону.

2. Фермери годують країну.

У Фінляндії переважають малі та середні ферми, які мають у своєму розпорядженні земельні ділянки розміром до 20 га. Однією із основних спеціалізацій є ВРХ молочного напрямку. Саме молочна продукція фінського походження вважається однією з найкращих у світі.

Процедури отримання земельної ділянки для сімейної ферми дуже прості. Договори оренди укладаються, у середньому, на 5 років. За цей час фермери вже добре розуміють чи можуть вони займатися власним господарством надалі, чи потрібно змінити спеціалізацію.

На території Фінляндії зареєстровано понад 60 тис. сімейних ферм, переважно тваринницьких. Середній розмір рослинницької ферми – 37 га, лісової ― 50 га, кількість ВРХ на м'ясній фермі ― 50 гол. , корів на молочній фермі ― 29 гол., свиней на свинофермі ― 1200 гол., курей-несучок ― 9000 гол., курчат-бройлерів ― 35000 гол.

3. Мінімум ручної праці.

Клімат – річ уперта. Тут він особливий: холодний, вологий та швидко змінюється. Попри суворий клімат, працювати у сільському господарстві достатньо комфортно. Важка фізична праця тут зведена до мінімуму.

Через те, що періоди сівби та збирання урожаю короткі, потрібно використовувати тільки найпродуктивнішу техніку та працю людей, які добре знаються на своїй справі. Саме винахідливість фінських селян у сільському господарстві спричинила використання тільки найефективнішої техніки. Усі процеси автоматизовані до дрібниць. Тому з великою кількістю худоби легко справляється сім’я із двох чоловік.

4. Сезонність

Через кам’янисту місцевість дуже багато фінських фермерів вирощують ягоди: полуницю, чорницю смородину та багато інших. Ці культури люблять вологу та швидко дозрівають в цій кліматичній зоні. Тому багато роботи у Фінляндії саме сезонної. На період дозрівання ягідних культур фіни запрошують на роботу іноземців.

Найманих працівників можна зазвичай побачити тільки у літній сезон або період збору врожаю. З рештою роботи справляється сама родина.

Узимку, коли в полі роботи немає, кожен господар займається іншими справами: майструє вироби з деревини, шиє або виготовляє щось інше. Майже у кожного фермера є власна майстерня. То ж робота кипить увесь рік.

5. Екологічність понад усе.

Фіни добре дбають про свою природу. Тут діють дуже жорсткі обмеження щодо внесення поживних речовин у грунт, адже їх надлишок дуже шкодить природі. Тому норми та графіки підживлення рослин чітко регламентовані та виміряні.

Основний вид обробки грунту – дискування. Але оранка теж використовується ― до 10% території сільськогосподарських угідь.

Фінські продукти ― переважно органічні, а ті мінеральні добрива, які використовуються, піддаються суворому контролю з боку спеціальних служб. Фіни годують худобу тільки тими харчами, які не змінять якості молока та м’яса.

6. Овочівництво – другий хліб.

Через те, що тут достатньо води, країна повністю забезпечує себе найрізноманітнішими овочами, які люблять вологу, та кормами для тварин. Досить великі площі використовуються під пасовища.

У своїх теплицях Фінляндія вирощує усю овочеву продукцію, якою забезпечує не тільки внутрішню потребу країни, а й реалізує на експорт.

Із вступом країни до ЄС фінські фермери, щоб бути конкурентними на зовнішньому ринку, із властивою їм працьовитістю та відповідальністю почали впроваджувати інновації у все: від обробітку землі, до зовнішнього вигляду та упаковки. І усе заради того, щоб сподобатися європейському споживачеві.

7. Лісівництво ― галузь приватного бізнесу.

У Фінляндії фермерство дуже часто пов’язане із лісівництвом. У багатьох випадках – це одне і теж. 71% земельних ділянок країни займає ліс. І часто ліс перебуває у приватній власності. У минулому столітті ці промисли широко використовувалися. Та сьогодні держава чітко контролює використання лісових ресурсів.

Поводженню із лісом вчать як у вищих навчальних закладах, так і на спеціальних курсах. Дохід від використання лісу складає істотну частину бюджету господарств, який може бути навіть більшим, ніж землеробство.

Ліси для фінів є важливою складовою ВВП, вони на 70% приватні і 5% площ захищені законом. Лісовий кластер для Фінляндії (виробництво целюлози, фармацевтика, машинобудування для лісової галузі, логістика та інше) складає 35% промисловості.

Окрім виготовлення різного роду продукції із дерева, сімейні лісові ферми займаються заготівлею ягід і грибів. Окрім забезпечення власних потреб країни, вони ще й експортують ці продукти.

У великих і малих містах використовується багато деревини для потреб енергосектору. Тож реалізація деревини для опалення у котельнях та поза ними забезпечує стабільним доходом багато лісовласників.

8. Біобезпека та суворі санітарні заходи.

Спеціальним законом фермерам із березня до кінця травня заборонено випускати домашню птицю на відкриту територію. Такі запобіжні заходи потрібні для того, щоб вберегти від контактів із перелітними птахами, які можуть переносити хвороби.

Птахоферми, свинарники або корівники мають найвищий рівень чистоти. Приміщення просторі та світлі. Фермер на своїй фермі ходить тільки у спеціальному одязі: білому халаті та бахілах.

Це ж стосується і решти працівників тваринницької ферми та її відвідувачів. Суворий карантинний режим дозволяє вберегтись від поширення заразних хвороб.

9. Державний контроль за якістю.

 На свинофермах, де вирощують свиней особливі умови. На державному рівні запроваджено контроль не тільки здоров’я тварин, а й самого виробництва. Фермери у спеціальну комп’ютерну програму щоденно заносять актуальну інформацію про господарство. Тому у Гельсінкі, де діє центр збору інформації, знають про тварин, яких вирощують виробники, все. Такий збір інформації запроваджено не лише для свиней, а і для великої рогатої худоби. Усі тварини мають свої документи – біометричний паспорт. Також тут постійно контролюються корми, якими годують худобу.

Як бачите, робота фінського фермера має багато особливостей, і навіть у дуже розвиненій країні вона зовсім нелегка. Та коли ти бачиш, як така маленька країна із населенням 5,5 млн за відносно невеликий відрізок часу стала лідером, хочеться вірити, що і ми так зможемо. А ви як гадаєте?

©  Ірина Рибчук, Kurkul.com, 2018 р.