В Україні напередодні сезону весняно-польових робіт може здорожчати дизельне пальне через припинення постачання з Республіки Білорусь. Сусідня до нас країна перестала отримувати нафту з Росії ще на початку січня 2020 року і конфронтація двох держав затягується. Чим це може загрожувати Україні та яка роль білоруських поставок дизелю до України розбирався Kurkul.com.
Витоки нафтової кризи 2020 року лежать ще у квітні 2019, коли до міжнаціонального нафтопроводу «Дружба» з Росії почала надходити нафта, забруднена хлорорганічними сполуками.
19 квітня 2019 року концерн «Бєлнафтохім» заявив про різке погіршення якості нафти, що надходить по нафтопроводу з Росії.
22 квітня Мозирський нафтопереробний завод був виведений з ладу через неякісну російську нафту, про що повідомили у прес-службі підприємства. В результаті нафтопереробна галузь Білорусі отримала величезні збитки через пошкодження обладнання нафтопереробних заводів (НПЗ) та втрати від невиконання зовнішніх і внутрішніх контрактів.
23 квітня Білорусь призупинила експорт світлих нафтопродуктів з РФ в Україну, Польщу та країни Балтії.
В ніч на 24 квітня Польща також зупинила транзит російської нафти по нафтопроводу «Дружба», 25 квітня до такого ж кроку вдалася Україна.
Збитків, до речі, зазнали і німецькі заводи у містах Шведте і Лойне, які вже встигли отримати забруднену нафту до виявлення проблеми.
Щоб компенсувати завдані Росією збитки галузі, Білорусь у серпні 2019 року підвищила вартість транзиту нафти трубопроводом на 3,7%. Однак головний інженер «Гомельтранснафта Дружба» Андрій Вериго заявив, що покрити всі витрати Білорусі у зв'язку з інцидентом із забрудненою нафтою, дозволило би підвищення тарифу на прокачування нафти по «Дружбі» на 21%.
Білорусь запропонувала підвищити тариф на транзит нафти трубопроводом «Дружба» ще на 16,6%, аби компенсувати завдані російською нафтою збитки 2019 року, що не влаштовувало російську сторону.
Натомість, Росія у рамках так званого «податкового маневру» пропонує Білорусі обнулити мита на транзит у обмін на від’ємний акциз для нафтопереробних підприємств, який почне діяти після уніфікації митного законодавства в рамках інтеграції двох країн. Щоправда, діяти від’ємний акциз почне лише з 2022 року. Як заявила російська сторона, 18 грудня 2019 року уряди країн вже досягнули попередньої домовленості в цьому питанні.
У свою чергу Білорусь оцінює власні втрати від обнулення тарифів на транзит протягом 2019-2024 років у $11 млрд.
30 та 31 грудня президент РБ Олександр Лукашенко провів телефонні переговори з президентом РФ Володимиром Путіним, під час яких сторони домовились про продовження постачання нафти з Росії у 2020 році, проте контракт з умовами постачання ще не був підписаний.
3 січня 2020 року стало відомо, що Росія припинила подачу нафти на нафтопереробні заводи в Білорусі.
«Для недопущення зупинки і заморозки виробничих потужностей вітчизняних НПЗ ми змушені були знизити завантаження НПЗ до рівня технологічного мінімуму», ― заявили в «Бєлнафтохімі».
Баланс українського ринку у 2019 році дизельного палива зріс на 7,3%, до 6,99 млн тонн, в порівнянні до 2018 року (6,52 млн тонн). Про це повідомляє пресслужба «Консалтингової групи А-95».
При цьому внутрішнє виробництво дизельного пального становило усього 812 тис. т, що складає 11,6% ринку. Головними виробниками в Україні були Кременчуцький НПЗ «Укртатнафти» (725 тис. т) та Шебелинський ГПЗ «Укргазвидобування» (87 тис. т).
Імпорт ДП в Україну зріс на 6,9% до 6,18 млн т. Головними постачальниками дизелю залишались Росія та Білорусь. Частка Росії складала 35,7% або 2,5 млн т, частка Білорусі ― 35,4%. Третім за величиною постачальником стала Литва з часткою 7,1% ринку. Надходження дизпалива морським шляхом забезпечили 10% об’єму ринку.
Згідно заяви керівництва «Бєлнафтохіму», нафтопереробні заводи Білорусі працюють із мінімально можливим завантаженням у 10% потужності та користуються накопиченими раніше запасами. Цих запасів вистачить лише на 20 днів у подібному режимі роботи.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко дав розпорядження налагодити постачання нафти із альтернативних джерел. У першу чергу ― за рахунок залізничних поставок з портів Прибалтики.
Також на заводах створено 10-денний запас пального усіх видів, що повинне забезпечити безперервність надходження пального у разі короткочасної зупинки заводів.
Втім, як зазначають експерти російської редакції Deutsche Welle, мова йде лише про забезпечення внутрішнього споживання, а от для експорту альтернативних поставок нафти не вистачить.
Скорочення або припинення імпорту дизпалива з Білорусі може мати негативні наслідки для України, враховуючи наближення весняно-польових робіт, коли споживання дизелю в країні різко зростає і країна відчує дефіцит палива найбільш гостро.
У квітні-травні 2019 року ми вже мали подібну ситуацію, коли через забруднення нафти російською стороною та припинення поставок пального з Білорусі на заправках в Україні почався ріст цін.
Підвищення виявилось досить тривалим і падати до попереднього рівня ціни почали лише у липні. Згодом ціни знизились ще більше, коли стабілізувати кризу на ринку пального взявся «Нафтогаз» уперше розпочавши імпорт пального та продаж його на внутрішньому ринку.
«У 2020 році підвищення цін на пальне в Україні може бути навіть більш суттєвим, оскільки частка білоруського імпорту на ринку значно виросла, зріс також об’єм ринку, а ми входимо у фазу підготовки до посівної, коли дефіцит ДП може стояти особливо гостро. Якщо РФ і РБ не домовляться про відновлення поставок нафти і нафтова криза зачепить Україну, то ми всі відчуємо її наслідки через подорожчання сільгосппродукції, слідом за пальним, яке у структурі агровиробницва та збуту продукції складає вагому частину затрат», ― зазначив Микола Сирота, головний редактор Кurkul.com.
© Микола Сирота, Kurkul.com, 2020
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.