На завершення нашої агромандрівки ми відвідали Захід України — Тернопільську, Львівську та Волинську області. Цікаво, що деякі господарства тут почали посівну дуже рано — ще на початку березня, а завершують — наприкінці травня. Щодо вибору культур, то неможливо виділити якусь одну тенденцію — всі орієнтуються на свій досвід та можливості.

«Проїхавши три області ми побачили, що кожна має свої особливості. Кожен фермер з регіону адаптувався під умови, які в нього є на даному полі: надмірна волога, стиснені строки посіву, брак коштів. Попри це ми сподіваємося, що в цьому році запас вологи під час посівної та добрива, які все ж таки вдалося внести, принесуть врожаї не гірші, ніж в минулі роки. По відчуттях, ті аграрії, які стикнулися з нестачею коштів, змушені трішки заощаджувати. Але якщо фермер бачить, що в його кліматичній зоні можна отримати доволі непоганий урожай, то намагається не заощаджувати на кількості добрив та не економити», — розповів експерт департаменту підтримки агробізнесу Credit Agricole Bank Олександр Боднар.

Справді тенденція до економії зберігається. Але економлять не на технології, бо все ж більшість вважає «що скупий платить двічі або взагалі не отримує врожайність». Як з посівною справились аграрії Заходу читайте в сьогоднішньому матеріалі.  

ФГ «Гадз»: сівозміну не змінюють 3 роки та вірять в кукурудзу

Експедицію Заходом країни ми розпочали з ФГ«Гадз». В обробітку підприємства 26,5 тис. га землі. Цьогоріч посівні площі розподілились таким чином: кукурудза на зерно — 9 тис. га, соняшник — 6 тис. га, озима пшениця — 4,5 тис. га, озимий ріпак — 3,5 тис. га, озимий ячмінь — 1 тис. га, озиме жито на зелений корм — 900 га, ярий ячмінь — 700 га, горох та яра пшениця — по 200 га. 

«Вже років 3 дотримуємося такої структури посівів. Найкращу рентабельність нам приносить соняшник, кукурудза та озимий ріпак. У порівнянні з минулим роком зменшили на 1 тис. га соняшника. З агрономічної точки зору і у плані сівозміни соняшник нам тут не дуже підходить. Хоча ми і збираємо його по 4 т/га», — зазначив головний агроном господарства Володимир Горбатюк.

Представник Credit Agricole Bank зазначив, що  Захід України достатньо вологозабезпечений, але ґрунти доволі строкаті.  Тому в регіоні має бути хороше управління сівозміною. 

«Ми однозначно бачимо, що рентабельність культур в цьому сезоні буде набагато нижчою. Це більшою мірою пов'язано з заниженими цінами на продукцію в Україні. І навіть якщо фермер спробує самостійно експортувати — заробіток зʼїдатиме логістика. Також зросла вартість посівної. Тому завдання фермера в сезоні 2022 — вийти на нульову межу рентабельності», — зазначив Олександр Боднар.

Як розповів директор ФГ «Гадз» Казимир Попіль, за його підрахунками в цьому році вартість посівної зросла на 25%, у порівнянні з довоєнним рівнем.

«Зросли вартість насіння, ЗЗР, добрив. Треба вважати, що вигідніше. Нам трошки ближче до Констанци та західних кордонів і тому ми віримо в кукурудзу», — зазначив він. 

Цьогоріч посівна в господарстві розпочалась 15 квітня. Хоча були роки, що починали сіяти ще 29-30 березня. Господарству вдалось відсіяти всі площі під яру групу за 20 днів. Все завдяки великому автопарку техніки. В «Гадз» застосовують оранку, весняні роботи починають з дискування і завершуються передпосівною культивацією. На схилах застосовують розпушувачі. 

Читайте також: Посівна кукурудзи проти соняшнику – хто перемагає в Центрі України

«Дійсно цього року були проблеми, бо весна була холодною з затяжними дощами, то техніка не могла зайти в поле. Але справились. По соняшнику маємо вже 80% сходів, а на кукурудзі вже з’являється третій листок. Тож будемо боротися з бур’янами та вносити мікродобрива», — розповів агроном господарства.

З його слів, гібриди кукурудзи підбирають на Лебединському насіннєвому заводі. Це дозволяє висівати 3 роки кукурудзу по кукурудзі і виходити на врожайність 12 т/га. 

Щодо озимої групи, то її посівну завершили в оптимальні терміни — у вересні 2022. Озимі вийшли з зими у відмінному стані. Агрономічна служба двічі провела підживлення, зараз проводять другий фунгіцидний і інсектицидний захист. 

Під час нашого візиту (18 травня), в господарстві якраз збирали озиме жито на зелений корм для тварин. Поля, де зібрали жито, передисковують і одразу сіють соняшник. Таким чином отримують два врожаї за рік. 

Зі слів агронома, серед шкідників найбільші ризики поширення озимої совки, а для кукурудзи — це кукурудзяний метелик. Зʼявляється на території області й карантинна діабротика, але про неї аграрії зізнаються неохоче, хоча навпаки мали б разом розв'язувати проблему. 

На добривах в господарстві не економили: азотну групу внесли у повному обсязі.  

«Види внесених добрив не  мінились. Селітра нам необхідна в першу чергу для озимого жити й трав. Ми її вносимо кожен рік. Частково замінили КАС на карбамід, через вартість азоту. На трьох відділеннях господарства використовуємо органіку. Тобто вносимо її там, де поблизу є наша ферма, щоб зменшити витрати на логістику. Там, де вносимо органіку, зменшуємо кількість мінеральних добрив», — розповів Володимир Горбатюк.

Читайте також: Посівна Південь: колись сіяли першими, а у сезоні 2023 — разом зі всією Україною

Органічні добрива в господарстві отримують з власних тваринницьких ферм. Їх є 3, де утримують близько 2 тис. корів. ТОВ «Гадз» входить в 10-ку лідерів молочного ринку України.

«У 2022 р. у Соколові збудували 2 нові корівники на 920 стійломісць, 4 силосних ями на 30 тис. т силосу, встановили лагуну для гною, сінник на 8 тис. тюків сіна, побутові приміщення. В планах наростити поголівʼя до 2,4 тис., щоб сумарно щодня отримувати до 270 т молока. Це зробимо легко, оскільки маємо достатньо нетелей, яких тимчасово не продаємо», — поділився Казимир Попіль.

Але все ж родзинкою ФГ «Гадз» залишається садівництво. До речі, саме в цьому господарстві найбільший сад в Європі площею 600 га. Яблука вирощені в садах Петра Івановича Гадза (засновник господарства) ви точно куштували. Його компанія — найбільший постачальник яблук на внутрішньому ринку. Продають яблука і на зовнішні ринки — в США, Саудівську Аравію, Німеччину, Швецію, Данію, Малайзію та ін. Окрім яблук вирощують грушу, сливу. Торік виділили площі під овочівництво.

ФГ «Гадз» дуже цікаве своїм широким профілем і вмінням ризикувати. Звичайно, за кількістю площ, це давно вже не фермерське господарство, але Петро Гадз заперечує це і стверджує, що «В душі я справжній фермер і просто люблю працювати на землі». Тому про фермера за станом душі читайте незабаром на Kurkul.com.

Агропродсервіс: посівну розпочали ще 10 березня, а закінчили у травні

Підприємство Агропродсервіс має в обробітку близько 40 тис. га землі. Окрім рослинництва тут є потужні тваринні комплекси різного напрямку, насіннєвий завод, комбікормовий завод, завод з переробки сої, елеватори, мʼясопереробний завод та млин. Підприємство працює, як один механізм, тому структура посівів відповідає запитам інших напрямків компанії. 

Головна культура господарства — це соя. Цьогоріч нею засіяли близько 7500 га. В цьому сезоні збільшили площі під соняшником до 4000 га, проти 1500 га у сезоні 2022. Також зросли площі під озимим ріпаком до 5500 га, проти 3500 га роком раніше. Натомість прийняли рішення зменшити площі під кукурудзою до 4100 га. 

«На момент збору ми бачили ціни на добрива та на сушку, були проблеми з експортом. Тому ще восени прийняли рішення на користь олійних. Соняшник можна переробити на олію та продати на внутрішньому ринку, а у ріпаку була приваблива ціна», — розповів головний агроном «Агропродсервіс» Роман Віннічук.

Також в сівозміні господарства є озима пшениця (7 800 га), озимий ячмінь (1600 га), ріпак (5500 га), ярий ячмінь (3200 га), яра пшениця (1000 га), ярий ячмінь (1000 га), кукурудза на силос (1100 га), горох (250 га). Певну частину з площ кожної культури виділено на насіннєві посіви.

Посівна в господарстві стартувала дуже рано — 10 березня почали сіяти ярий ячмінь та яру пшеницю. Після чого розпочалися дощі і посівна зупинилась на 2-3 тижні. 

«Щодня випадало 5-10 мм опадів, земля не встигала висихати. Тому польові роботи відновились аж 13 квітня. Ми досіяли яровину і розпочали сіяти цукровий буряк. На сьогодні залишилось досіяти 60 га сої», — зазначив Роман Віннічук. 

Менеджерка по роботі з агрохолдингами компанії BASF Олена Мохель розповіла, що сівба в більшості господарств розпочалась у 20 числах березня. Далі справді все стало на паузу і відновилось вже у другій половині квітня.

«Основні посіви відбувалися у квітні і до середини травня. Всі поспішали, тому сіяли в фізіологічно неготовий ґрунт. Він був перезволожений і всі отримали природне ущільнення. Тобто навіть ті, хто з осені провів глибоке рихлення — втратив результат. Щільність ґрунту зараз надзвичайно висока, він неструктурований,  волога в нижніх шарах, а у верхніх немає. Тим часом посіви після 20 квітня мають кращий стан, аніж на дуже ранніх посівах, де утворилась  кірка», — розповіла представниця компанії.

Озима група в регіоні перезимувала добре, але умови які склалися у поверхневому шарі ґрунту, не дали змоги розвиватись вторинній кореневій системі.

«На озимих зернових погано розвивалась вторинна коренева система. Якщо будуть дощі, а їх прогнозують, тоді і врожайність буде доброю. Пшениця краща там, де вдалось зробити ротаційне боронування і рослини почали «дихати». Але далі все залежить від погоди», — поділилась менеджерка по роботі з агрохолдингами компанії BASF.

Улюбленою культурою агронома компанії є цукровий буряк. Під нього в господарстві виділили 3500 га. Хоча буряк дорогий у вирощуванні, але торік для «Агропродсервісу» це була найрентабельніша культура. 

Читайте також: На Півночі кукурудза лишається фаворитом — АгроЕкспедиція Посівна 2023

«Той рік був хороший рік для цукрового буряка. Ми збирали його за врожайності 75 т/га. Щороку садимо в районі 3-3,5 тис. га. На буряку не економимо, даємо все по максимуму: обприскування мінімум 9 разів, треба дати азоту немало, а також калію і фосфору. Гуртова ціна цукру — 20 грн/кг. А з 1 га ми маємо 5,6 т цукру. Тобто мінімально ми маємо 112 000 грн/га. І навіть за мінімальної ціни витрати окупляться. Тому тут можна заробити», —  розповів агроном.

Минулого року в господарстві глянуди в сторону овочівництва, оскільки подумали, що через тимчасову окупацію Півдня на ринку буде нестача. В цьому році в господарстві не відмовились від торішнього проєкту, тому заклали під цибулю 10 га, під моркву 4 га та під столовий буряк 2 га. Також додали нову культуру — капусту, яку вирощуватимуть на 2 га. 

Звичайно, цей агросезон став значно важчим, ніж попереднім, тому намагались економити.

«Якщо під озиму пшеницю вносили 180 кг діючої речовини азоту, то норму зменшили до 150-160 кг, тобто десь на 30%. Ціна добрив на момент купівлі була максимальною.  Частину азоту замінили на аміачну воду, яку закупили ще минулого червня, оскільки думали, що добрива взагалі зникнуть з полиць. Також зараз вчимось правильно використовувати органіку», — поділився агроном. 

В господарстві закладено демо ділянки під випробування сортів озимої пшениці. Зокрема, в цьому році досліджують 76 видів озимої пшениці, з яких 10 — вже в портфелі компанії. Насіння випробовують на ділянках і кращі зразки висівають. Таким чином підібрали собі, наприклад сорт Реформ від RАGT. Минулого року він приніс врожайність 9,5 т/га.

Також в Агропродсервіс активно готуються до цьогорічного Дня поля «Нове зернятко-2023», де представники агрогалузі зможуть ознайомитись із передовими технологіями, сучасною сільськогосподарською технікою, а також новими сортами та гібридами зернових культур.

«Західний Буг»: За 1,5 роки площа внесення органічних добрив зросла до 20%

На Львівщині ми завітали на підприємство «Західний Буг». Обробляють в компанії понад 65 тис. га. Основна культура «Західного Бугу» — цукровий буряк. Він приносить 80% прибутку компанії. Тому в господарстві цьогоріч під буряком — 15,3 тис. га.

«Минулий сезон цукровий буряк був найрентабельнішою культурою та погода сприяла цьому. До того ж нам вдалось вийти на рекордну за 9 років середню врожайність в межах 72 т/га. Важко було кілька років тому, коли ми різко збільшили кількість цукрового буряку з 8 до 13 тис. га. А зараз намагаємось вирівнювати сівозміну під буряк. Тому сіємо багато озимої групи», — поділився заступник головного агронома господарства Дмитро Костраєв.

Також агроном зазначив, що в регіоні буряк почали вирощувати навіть ті хто ніколи цим не займався. Мова йде, як про великі агрохолдинги, так і дрібних фермерів. 

Заступник директора департаменту підтримки агробізнесу Credit Agricole Bank Василь Бєлозерських вважає, що справді цукровий буряк є прибутковим, але переходити на його вирощування невеликим виробникам нелогічно.

«Культура дуже специфічна, вимоглива, з великою кількістю ризиків, відповідно — вона потенційно найбільш прибуткова, але зосереджуватися лише на буряку, як панацеї в умовах воєнного часу, напевно, трошки нелогічно. Для агрохолдингів це не нова культура. Вони вміють її вирощувати, мають спецтехніку, правильні дороги тощо. Тож в сегменті виробництва цукрового буряка у них буде позитивний результат. Інша справа, коли це маленький фермер, у  якого 1000 га, з яких 200 га він відвів під цукровий буряк. Отримати прибуток йому буде складно, тому що технологія все ж корелюється, з року в рік змінюються шкідники та забур'яненість. Тобто невеликим виробникам у складні часи не варто зосереджувати всі сили та ресурси на складних технологіях», — зазначив представник Credit Agricole Bank.

Зазвичай в господарстві цукровий буряк садили наприкінці березня. Так було останні 10 років. Але в цьому році, проаналізувавши ситуацію, вирішили не поспішати, але зменшити вікна посіву. Тому найняли додаткову техніку, щоб увійти в зазначені строки. Планували почати сіяти 7-10 квітня, але в результаті почали 14 квітня, тому завершили 1 травня.

«В цьому році ми завершили сівбу пізніше на 10-12 днів. Але швидше ми цього зробити не могли, оскільки погода не давала. Велика кількість опадів призвела до того, що садили у перезволожений ґрунт, це згенерувало погану структуру ґрунту. Тому зараз ми бачимо, що волога всередині ґрунту є, верхній шар висох, але не сформувались капіляри, тому волога до рослини не надходить. Тому знову ж чекаємо на дощ», — пояснив представник компанії. 

Щодо решти культур, то 15,5 тис. га під озимою пшеницею, 10 тис. га під соєю, 3,3 тис. га під озимим ріпаком та 6,5 тис. га — це насіннєві посіви. До речі, структура посівів цьогоріч дещо змінилась. Через вузькі посівні вікна, менше посіяли озимої пшениці та ячменю. Також зменшили кількість кукурудзи.

«Ідея полягала в тому, щоб сформувати сівозміну таким чином, щоб потрапити в оптимальні умови для сівби з урахуванням збирання попередника. У нас було максимальне вікно для якісної підготовки ґрунту під цукровий буряк. Відповідно площі під кукурудзу, яка у нас складала 10-15%, ми зменшили, щоб її взагалі не було як попередника під буряк. Другий аспект — маржинальність кукурудзи. Цукровий буряк у нас продається з поля, а кукурудзу у нас купують в Австрії, Італії, Польщі, тож треба рахувати ціну логістики до кінцевого споживача, а це $100-120/т. Третій аспект — сушіння і зберігання», — пояснив Дмитро Костраєв.

Окрім цукрового буряку, хорошу маржу господарству принесли соя, озимий ріпак і насіннєві посіви, а от мінусовими в сезоні-2022 були пшениця і кукурудза, зовсім невеликий прибуток приніс соняшник.

Технологію обробітку ґрунту в господарствах компанії практикують безвідвальну, від плугів відмовилися 15 років тому.

«Ціль нашої компанії — це мінімізація витрат на обробіток ґрунту при збереженні всіх вимог якісного обробітку. Все почалося із використання комбінованих агрегатів, а 3 роки тому ми зупинилися на технології смугового обробітку від Mzuri — Pro-Till», — розповів заступник головного агронома.

З його слів, агрегат Mzuri робить нарізанням смуг обробітку і посівних смуг за один прохід. Технологія Pro-Till дала змогу заощадити від $50/га до $100/га внаслідок зменшення норми висіву, витрати пального, норми мінерального добрива. 

«Ми маємо 7 таких агрегатів і сіємо ними ріпак, зернову групу, а останні 2 роки й частину сої. У частці обробітку й висіву технологія займає від 25 до 40%. І ми хочемо збільшити цю частку. Питання лише в тому, що ці посівні комплекси менш продуктивні з точки зору сівби порівняно до агрегатів класичної системи. Але якщо брати до уваги повну технологію від підготовки стерні, внесення добрив і до сівби, вони найпродуктивніші», — додав Дмитро Костраєв.

Технології вирощування культур зросли у вартості від 22 до 34%. Пропри це в компанії на ресурсах не економили. Якщо економити на добривах чи ЗЗР — отримаєш менші врожаї. 

«Коли ми почали рахувати витрати, то зрозуміли, що економія кількох сотень гривень на гектарі за рахунок зменшення норми пестициду чи добрива мізерна в частці наших загальних витрат. А ризики того, що ми не досягнемо цільових показників урожайності від зменшення норм, високі», — пояснив заступник головного агронома.

В «Західному Бугу» дивляться в сторону органічних добрив. Зі слів Дмитра Костарєва, за останні 1,5 роки площа внесення органічних добрив зросла з 5-7% до 15-20%, зменшилися витрати на мінеральні добрива і економіка при цьому добра. Тобто, частка органічних добрив зросла з 3-3,5 рази. Також закупили інструменти для компостування і посівний комплекс, обладнаний інжектором для внесення рідких добрив як КАС. Цікаво, що власних тваринницьких комплексів у «Західному Бузі» немає. Вони закуповують органіку на сусідніх фермах, пташниках. І навіть за такої умови цей напрям є вигідний.

У системі захисту рослин все більше з’являються генеричні продукти у гербіцидних і інсектицидних схемах. У фунгіцидному захисті тримаються лінійки оригінальних продуктів.

«Волинь-Зерно-Продукт»: Вирощують кукурудзу, оскільки мають власний зерновий коридор

Останнім на нашому маршруті стало підприємство «Волинь-Зерно-Продукт». Зембанк господарства — 52 тис. га. На полях підприємства п’ятипільна сівозміна. Також є окрема ріпакова і бурякова сівозміни. 

В цьому році найбільше площ підприємства під кукурудзою — 17 тис. га. Ще 10 тис. га під ріпаком, 11 тис. га під соєю, 7,5 тис. га  займає озима пшениця, 5,5 тис. га — яра пшениця, 2,5 тис. га — цукровий буряк, 1 тис. га — ячмінь, 5 тис. га під сидератами (гречка, гірчиця, кормові боби) та 500 га під соняшником.

«Соняшнику посіяли небагато, оскільки в регіоні він програє ріпаку. Ми бачимо, що на ріпаку прибуток буде поганенький, на кукурудзі теж. Загалом ріпак буде прибутковим, але не таким маржинальним, як ми звикли. Можливо буде краще на цукрових буряках. На них торік ми зірвали джекпот», — розповів керівник департаменту агровиробництва Ярослав Мазуренко. 

Чому зробили ставку на кукурудзу? «Бо у нас 600 тис. т зберігання, їм треба робота», — сміється Ярослав. Як він додав, минулого року кукурудза була проблемною, через експорт. А до того  3 сезони для цієї культури були чудовими. Компанія орендувала місце в порту Ґданська, де перевалює і продає зерно на FOB. До великої війни компанія зробила проєкт будівництва молочно-товарної ферми, але його довелось заморозити —  гроші направили на розширення сухого порту на кордоні з Польщею.

«Якби не термінал і потужні сушки, ми б стільки кукурудзи не сіяли», — підсумував керівник департаменту агровиробництва. 

Представниця компанії BASF Олена Мохель розповіла, що через розтягнуті строки посівної кукурудза зараз у фазі від набубнявіння насіння до 2 листочків. Тобто діапазон дуже великий. Хоча стандартно в цей період вже є 3 листочки. 

«Ну хто посіяв 15 квітня в теплий ґрунт, то має зараз 2 листочки. Зазвичай культура сходить за 4-8 днів. А через оці холоди процес затягнувся на 2  тижні», — зазначила вона.

Відділення компанії знаходяться в Тернопільській, Львівській та Волинській областях. Тому посівну кампанію планували таким чином, щоб розпочати посівну на Тернопільщині і тоді поступово перенаправляти техніку на Північ. 

Ми потрапили на поля на Ковельщині, де якраз завершувались посівні роботи. Команда АгроЕкспедиції побачила в яких умовах доводиться працювати — озера на полях, як наслідок сильних квітневих дощів.

Головний агроном відділення «Волинь нова» В’ячеслав Сібіковський розповів, що погодні умови сезону-2023 суттєво ускладнили посівну. Більше того, на днях господарству нарешті вдалося домолотили 50 га кукурудзи, що залишилися з минулого року. Радує, що зібрали 8 т/га при базовій вологості 14%, а також те, що основний врожай вдалося зібрати до січня.

«Мучимось у болотах. Зазвичай завершуємо посівну до 15 травня. Нині досі сіємо, плануємо фінішувати до 23 травня», — поділився Ярослав Мазуренко, керівник департаменту агровиробництва. 

Зайва волога, присутня на Волині, не сприяє підвищенню врожайності. Щодо кукурудзи, то в господарстві вже «набили руку» за роки її вирощування. Гібриди кукурудзи підбирають з ФАО 250-320: Pioneer П 8816 і Monsanto ДКС 4014, ДКС 3969. Поля, що знаходяться в низині, засіватимуть гібридом з ФАО 250 ДКС 3795.

«Перезимівля озимих в цьому році успішна, ріпак перезимував на 80% з осіннім листям, що сприяло швидкому відновленню вегетації. На пшеницю дещо негативно вплинули весняні приморозки, та в цілому посіви у доброму стані», — зазначив Ярослав Мазуренко. 

Він додав, що під час посівної ні на чому не економили. В компанії притримуються правила, що зекономивши можна більше втратити. Затрати на 1 га вирощування кукурудзи зросли у порівнянні з 2022 роком на 30%. Розраховують зекономити на ціні газу, яка впала. 

За час війни компанія добудувала млин потужністю 120 т на добу виробництва борошна. Фінансовим партнером виступив «Креді Агріколь Банк». 

І вже під кінець розмови до нас приєднався засновник НК «Вілія» Євген Дудка, який щойно повернувся з Ґданська.

«Ми чекаємо важкий рік. Організовані та високотехнологічні пройдуть цей рік. Під час криз наша компанія завжди виходила на ріст, в тому числі за рахунок внутрішніх резервів. Наше основне завдання — зберегти працівників. За час війни ми тричі підіймали заробітну плату», — розповів він.

Підсумки по регіону 

Проїхавшись великими підприємствами Заходу, ми побачили, що немає якоїсь встановленої системи у виборі культур — кожен сам собі господар. Єдина тенденція, яку ми помітили — господарства не економили на насінні, добривах чи ЗЗР, оскільки є ризики недоотримати врожайність. А цього ніхто не хоче. Економія є більш актуальною для невеликих господарств, які не мають власної переробки та змушені йти на ту ціну, яку пропонує внутрішній ринок.

У розрізі культур, ми не побачили великих змін: господарства сіють кукурудзу, сою, а серед озимої групи — ріпак та пшеницю. Соняшник не є притаманною для регіону культурою. 

Невеликі господарства, які більш пластичні у виборі культур, дивляться в сторону найрентабельніших культур. Тому не один агроном нам сказав «в цьому році буряк садили навіть ті, хто ніколи цього раніше не робив».  

Якщо взяти розріз по областях, то на Тернопільщині озимі зайняли 250 тис. га, ярі зернові та бобові 231 тис. га, понад 110 тис. га під соняшником та майже 21 тис. га  цукрових буряків. Станом на 18 травня посівна в області офіційно завершилась.

На Волині станом на 25 травня яровину засіяно на площі 104 тис. га — зі 134,5 тис. га запланованих. Також триває посівна соняшнику (37 тис. га з 41,8 тис. га запланованих) та сої (33,3 тис. га до 48,2 тис. га запланованих). Натомість цукрові буряки висаджені повною мірою — на площі 7,3 тис. га. Як бачимо посівна на Волині затягнулась, а причина в цьому — перезволожений ґрунт.

«Попри те, що на Волині у воді залишаються орієнтовно 8 тис. га угідь, в області планують задіяти усі посівні площі. Аграрії зуміли підлаштуватись під ситуацію і змінили структуру посівної, замінивши порядок засівання планових культур», — розповів начальник обласного управління агропромислового розвитку Юрій Юрченко.

В регіоні помітно зростає популярність органічних добрив. Вони дешеві, але не менш ефективні. Тому зараз ті агрономи, які ніколи не працювали з органікою, освоюють цей процес. Ризик полягає в тому, що якщо внести органіку, а опадів не буде, рослина може просто згоріти.

Також ми побачили, що минулого року підприємства не отримали очікуваних прибутків від рослинництва. Тому в цьому сезоні почали диверсифікуватись та розвивати інші галузі, як от наприклад овочівництво.

© Kurkul.com, 2023 р.