АгроЕкспедиція. День 2. Хмельницькі цукрові історії

502
0
Команда АгроЕкспедиторів продовжує свою ревізію на Хмельниччині
Команда АгроЕкспедиторів продовжує свою ревізію на Хмельниччині

І знову АгроЕкспедиційний ранок зустрів нас дощем. На вулиці ще стояла сірість, а ми вже їхали на Хмельниччину в Теофіполь та Старокостянтинів. Сьогодні ми були в передчутті чогось незвичного та напрочуд цікавого, адже знали, що потрапимо на цукровий завод та поспілкуємося зі справжніми ветеранами цукрового бізнесу. Але про все по порядку.

Другий день АгроЕкспедиції «Цукровий буряк 2016» стартував у м. Теофіполь. Трохи поблукавши місцевістю та спочатку проминувши потрібний поворот, все-таки дістаємося підприємства «Україна-2001». Але не самі, а в супроводі друзів з компаній «Август Україна», «КВС-Україна», Väderstad та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Карта Маршруту

У затишному (та головне теплому, бо замерзли) офісі виконавчого директора Олександра Камінського дізнаємося, що підприємство має 41 тис. га землі на Хмельниччині та Миколаївщині та робить основну ставку на цукровий буряк.

Серйозні не на жарт

Оце так підхід. Щоб прослідкувати та доглянути за усіма площами, які орендує та використовує «Україна-2001» Олександр Камінський має аж 22 агронома. Кожен доглядає за своєю ділянкою, але і цих кадрів недостатньо. Тому пошук кваліфікованих працівників триває чи то не весь час.

Олександр Камінський

Загалом на підприємстві працює близько 1,6 тис. людей.

«Україна-2001» дотримується чотирипільної сівозміни. Вирощують цукровий буряк, озиму пшеницю, ярий ячмінь та кукурудзу на зерно. Під буряком 7,3 тис. га. Окрім цього мають 40 тис. голів свиней з маточниками та відгодівлею та 1 тис. голів дійного стада.

«Таких культур як ріпак і соняшник у нас немає у сівозміні, це пов’язано з вирощуванням цукрового буряка: однакові хвороби — це шкодить буряку, тому ми відмовилися і вже декілька років цими культурами не займаємося», — розповідає виконавчий директор «Україна-2001».

Цукровий буряк намагаються завжди сіяти після озимої пшениці. Одразу ж згадують найкращі показники урожайності — 55 т/га. Для господарства це гарний результат, адже вже кілька років поспіль Теофіполь не бачив щедрості на опади. За останні два роки тут випадало 400 мм річних. Земля була сухою, подекуди буряк «скидав» масу, щоб втримати вологу. Цього року ситуація дещо краща. Тим не менше, за вересень тут випало 313 мм опадів.

Завдяки тваринництву на поля вносять органіку. Знаючи особливості свого господарства, намагаються вдало підібрати гібриди та ЗЗР, випробовуючи їх на демо-ділянках. Потім роблять погібридний аналіз. До речі, по насінню компанія співпрацює з KWS, Strube та Сесвандерхаве.

В офісі

«Сухо дуже було, КОРРИДА КВС виглядав супер, гичка, все стоїть, думаю: оце зараз копнемо нормально, а ДАРІЯ КВС Rz(Cr) на тому самому полі дала на 2 т/га більше, хоча і не стійка до нематоди. Але погода вносить свої корективи. Хоча практика показує: якщо є достатньо вологи при системі удобрення та захисту, то ми можемо отримати 60 т буряку будь-якого гібриду», — говорить чоловік.

Систему поливу підприємство поставити не може: поруч немає водоносних річок.

«У нас у ставках повисихала вода, і хоча у жовтні випало вже 100 мм опадів, ставки так і не наповнилися: як сухі були, так сухі і залишилися. Відповідно, у багатьох криницях пропала вода, ми робили нові скважини, чистили старі і досі цим займаємося. Є села, де ми не можемо взяти води на обприскування, возимо з сусіднього села, отака ситуація. То у нас це неможливо, у нас немає резервуарів, річок, щоб десь качати воду. Подільська височина», — коментує директор господарства.

Машини господарства

Система побудови підприємства колгоспна. Усе намагаються робити власними силами, ні від кого не чекаючи допомоги. Тому технікою забезпечені повністю: мають трактори МТЗ, John Deere, Case, комбайни Holmer і Vervaet, зернові сівалки John Deere, Vaderstad, Solitair, перевантажувачі, навантажувачі. Орендують лише вантажівки для транспортування сировини на завод. Мають і свої, близько 50-60 авто. Всього ж потрібно близько 200 одиниць техніки для перевезення цукрового буряку на завод, тому решту доводиться залучати зовні.

АгроЕкспедиційна довідка: висіваючий пристрій Gilstring Seed Meter, який використовується на всіх Tempo здатен проводити висів 28 насіннин у секунду. Завдяки передачі інформації по Wi-Fi (Wireless Fidelity) на планшет iPad Air зі встановленою програмою компанії Väderstad, управління машинами може здійснюватися за допомогою бездротового зв'язку.

Сировиною, яку вирощують самі, «Україна-2001» завантажують Теофіпольський цукровий завод всього на 70-80% (400 тис. га), у той час як він може вільно переробляти близько 600 тис. тон. Тому решту добирають у компаній-партнерів.

В процесі

Наразі в «Україна-2011» зібрали 55% цукрового буряку. Збір почали 16 вересня, але одразу ж побачили, що буряк важко «виходить» з землі. Втрати були суттєвими.

«Корінь не вдалося витягнути з ґрунту, він обривався. Урожайність була 40 т/га. Зараз вона вже наблизилася до 50 т/га, дощі пішли, хоча температурний режим також не сприяє, але буряк взяв вологу в себе, відповідно, це одразу видно, тому що приріст буряку, якщо є волога, може досягати 15 г за добу. Уявіть собі, що в серпні буряки зменшилися в діаметрі, почали скидати гичку, вегетувати, тому що рятувалися від спеки. Дивишся на поле, а між буряком і ґрунтом вже зазор невеличкий з’являється, тому що він воду скидає», — говорить пан Олександр.

Цукристість — 18%. Витрати на вирощування цукрового буряка у підприємства коливаються в межах 30-35 тис. грн/га. Сьогодні директор господарства називає три основні перепони у цукровій галузі: це сівозміна, недостатня кількість опадів та цінова кон'юнктура.

«Об’єми виробництва то ростуть, то падають. Ми ніколи не ловили цю синусоїду, намагалися йти стабільно, в межах 10% коливання сівозміни. Відповідно десь так тримаємося, але були роки, що ми отримували суттєвий збиток на виробництві цукрової сировини, але тоді була прибуткова кукурудза і, звичайно, перекривали цим. Чим більше бізнес різноплановий, тим легше вижити», — коментує виконавчий директор Олександр Камінський.

Завод запустили днів через 5 після початку збору цукрового буряка. Нині є запас сировини на три доби. Вихід цукру – 15% від маси буряків.

«Я у цукровому виробництві давно. Ніколи таких виходів не було. У 1993-му цукровий буряк давав 11-13%, і це вже вважалося добре. Зараз якість сировини значно краща, десь завдячуючи селекції, десь впливу опадів, частково — особливостям нашої технології. Всі ці чинники складаються і виходить непогана цукристість», — додає виконавчий директор підприємства.

Яка технологія?

Поспілкувавшись з головним агрономом господарства дізнаємося, що на чорноземах «Україна-2001» цукровий буряк розміщували в залежності від рельєфу та сівозміни, але не далі, ніж за 70 км від заводу. Щороку роблять агрохімічний аналіз грунту та визначають його стійкість до нематод, щоб не ризикувати. Ефект побачили, коли одне поле в 40 га пропустили і не зробили аналіз грунту.

«Зазвичай у нас буряк дає 50 т/га, а на тому полі — 30 т/га. Це наслідки пошкоження нематодою. Ph у нас від 6,5 до 7. Кислотності немає, бо кожного року там, де плануємо сіяти буряк, вносимо 3 т дефекату і він нівелює кислотність», — розповідає агроном Володимир Никитчук.

Володимир Никитчук

Свою технологію називають традиційною. Оранка на 30-37 см, внесення під оранку 4 ц/га діамофоски 2:6:2:6 та 1,5 ц/га хлористого калію. Щоб зберегти вологу, весною роблять легку культивацію компактором. Сіють цукровий буряк сівалкою Mono-till на глибину 3 см. Насіння використовують компаній KWS, Strube та Сесвандерхаве.

«Перший обробіток проводимо після появи сходів бур’янів через 10 днів після посіву. Були препарати компанії «Август-Україна» Біцепс Гарант 1,2 л/га та Голтікс Голд 2 л/га. Другий обробіток — Біцепс Гарант 1,3 л/га + Голтікс Голд. На зернові за потреби вносили гербіцид Міура. З фунгіцидів використовуємо препарати Імпакт, Дерозал Ультра та Рекс Дуо», — ділиться секретами агротехнології агроном.

Також вносили мікро- і макроелементи для захисту: марганець від 0,5 л до 1,5 л/га. Проводили мінімум 9 обприскувань, максимум — 14.

Інсектициди вносять при сівбі. Переважно борються з довгоносиком, після шкоди якого поле в 25 га навіть пересівали. Також цього року цукровий буряк уразив церкоспороз.

Прийом-прийом!

Заїжджаємо на кагатне поле в пункт прийому буряків. Тут щодня прибуває 250 машин з сировиною, яку пропускають на виробництво через лабораторію, що відбирає проби буряка на цукристість і засміченість.

Далі цукровий буряк миють і з потоком води він потрапляє на завод, де його перероблять на цукор.

Цукровий завод постійно проводить модернізацію виробничих процесів, щороку туди йде 20-60 млн грн. Це дало можливість суттєво зменшити витрати палива — до 26 кубів на тонну продукції. Зараз завод працює частково на газу, частково на мазуту.

Сьогодні на підприємстві будують біогазову установку, першу чергу якої потужністю 5 МВт мають ввести в експлуатацію до нового року. Загальна потужність складе 17 МВт. Власник «Україна-2001» особисто 2 тижні пробув у Німеччині, щоб перейняти технологію, що дозволяє отримувати більшу кількість газу з тих самих потужностей.

Свою продукцію підприємство в основному експортує. Наостанок кажуть, що мріють, аби держава стала партнером аграріїв і не притискала їх за допомогою ПДВ. Принаймні, щоб перехід до нової системи оподаткування був плавним.

Побачили буряк — зупинилися

Дорогою до наступного господарства заїжджаємо на поля цукрового буряка філії «Рідний край» ПРАТ Зернопродукт МХП. В обробітку господарства 29,8 га орної землі. З них 400 га займає цукровий буряк. На полі, яке ми оглянули, попередником була соя. Частково тут вже почали збір, але буряк щільно сидить у землі, тому чекають на дощі.

Майже весь буряк на підприємстві вже зібрали. Це останнє поле у 110 га, на якому поступово вже збирають урожай.

«Це наше останнє поле. Біологічна урожайність тут у межах 65-67 т/га. Гірші поля ми вже зібрали. Найнижча урожайність була 36 т/га. У зоні, в якій ми працюємо, центр посухи припадає саме на Хмельницьку область. Я вважаю, що урожайність непогана. Нам би більше дощу, ми б і 80 т/га збирали», — розповідає провідний агроном із захисту рослин та добрив «Рідного краю» Юрій Парфенюк.

Чоловік додав, що спочатку землю орють на глибину 29-30 см, потім здійснюють посів сівалкою Mono-till та культивацію компактором. Для підживлення використовують 7 ц/га аміачної води, 3 ц/га калій-хлору. У серпні проводять інсектицидну обробку від шкідників.

Рідний край

По ЗЗР співпрацюють переважно з компанією «Август-Україна». Свій цукровий буряк «Рідний край» переробляє на Теофіпольському цукровому заводі.

Вітчизняний та принциповий підхід

День перевалив за половину, ми мчали далі Хмельницькими полями. У Старокостянтинові нас чекала зустріч з директором сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» Василем Гальомою, який має 40-річний стаж вирощування цукрових буряків. Кооператив утворився 1998 року шляхом відокремлення від крупного господарства. Нині має в обробітку 1315 орних земель. Вирощують весь спектр сільськогосподарських культур.

«Зараз є холдинги, які вирощують тільки чотири культури. У нас же є все. Коли мене запитують, я завжди кажу, що у мене немає квасолі, рису і льону — інше все є. Ми повністю витримуємо сівозміну, не буває монокультури по три роки, є чергування. Я вважаю, що за рахунок цього ми маємо непогані врожаї», — говорить пан Василь.

Василь Гальома

Буряк сіють в першу чергу для того, щоб мати жом для тваринництва. Адже у підприємстві є 650 голів ВРХ та 350 голів свиней. А також, щоб не забути технологію.

«У мене 40-річний стаж — стільки я буряк вирощую. Не розумію, як може бути структура посівів без цукрових буряків? Колись за 30 т/га давали ордени і медалі. Зараз якщо немає 50 т/га, то навіть не потрібно сіяти, тому що це збитково, адже буряк затратна культура, особливо на гербіциди», — розповідає Василь Гальома.

Якщо чесно, ми були вражені, коли чоловік розповів, що вся його техніка – вітчизняна. І хоча мріє про плуг та трактор New Holland, поки що залишається вірним українським агрегатам, яким довіряє в роботі.

Для збору цукрового буряка, який, до речі, ще не починали копати, доводиться орендувати комбайни. Цього року в кооперативі очікують на урожайність не менше 50 т/га.

Попередником під цукровий буряк завжди виступає озима пшениця.

«Так нас діди навчили, і так це було завжди. Один раз у своєму житті я посіяв по кукурудзі, було багато проблем, і я сказав, що більше ніколи так сіяти не буду», — говорить чоловік.

Землю орють плугом з катком, якщо не виходить, то заганяють борони і більш-менш вирівнюють грунт. Весною намагаються впіймати можливість і посіяти буряк поки є волога. Вносять грунтовий гербіцид Dual Gold.

Погляди та робочі звички пана Василя змінити досить важко. Неодноразово йому пропонували співпрацю інші цукрові заводи, давали більшу ціну, але чоловік залишався вірним стабільному прибутку перевіреному роками. Так само було і з ЗЗР. Але нещодавно для захисту посівів аграрій перейшов на препарати компанії Avgust.

«Цього року вносили 1,2 л/га Біцепс Гарант та 1,5 л/га гербіциду Пілот. Через 14 днів була чиста площа. Потім знову вносили Біцепс Гарант, втретє Міура, трохи Лонтрела», — розповідає директор кооперативу «Решнівецький».

Менеджер з ключових клієнтів західного регіону компанії «Август-Україна» Василь Грушко розповів, що з усіма клієнтами намагаються будувати дружні стосунки, адже це головна запорука успішної співпраці.

Василь Гальома і Василь Грушко (з ліва на право)

«Наш клієнт Василь Гальома згадує про мене як про друга, але за цим стоїть багато часу та зусиль. Це безцінно, тому ми намагаємось з багатьма клієнтами будувати саме такі стосунки. До того ж зараз компанія розширює спектр послуг. Ми переходимо в сегмент «Преміум», раніше ми були в середньому ціновому і якісному сегменті, зараз маємо лінійку якісних препаратів і для фермера, який має два паї в колишньому колгоспі, є пропозиція і для великих класичних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, які об’єднали навколо себе кілька таких же невеликих колег, і для великих холдингів. Зараз найбільше схвальних відгуків отримуємо на рахунок фунгіциду Спіріт. Він тільки третій рік на ринку, але вже став брендом і нині досі популярний, з ним не соромно зайти в будь-який кабінет», — розповідає Василь Грушко.

У червні цукровий буряк «Решнівецького» вразила лобода, але Міура з нею справилася добре. Потім внесли 0,4 л/га Колосаль Про та 0,1 л/га Брейк проти хвороб і попелиці. На цьому хімічний обробіток було завершено.

Терміни збору цукрового буряка кооператив погоджує з заводом «Старокостянтинівцукор». Не зважаючи на те, що увесь буряк Василя Гальоми ще досі в полі, він не має переживань з цього приводу.

«Дивлячись на погоду я не переймаюся за цукровий буряк. Він в гарному стані. Буряк у мене копають переважно 2,5 дні», — зазначає Василь Гальома.

Наостанок питаємо, наскільки важко зараз працювати в галузі сільського господарства дрібним фермерам. Посміхаючись, чоловік відповідає: «Мені вже 62 роки, я не встигаю за тим новим, що є. Біля мене є і цукрозавод, і такі потужності, як «Кернел». На своїх посівах я проводжу захист 4-5 разів. У мене не захмарні витрати, тому збитків немає. Навіть тваринництво може виходити на 0. Завдяки рослинництву підприємство має 15-30% рентабельності. Тому я не знаю, хто у нас в Україні може стверджувати, що не вигідно працювати на землі. Земля дає віддачу, біля неї потрібно ходити», — завершує розмову директор кооперативу «Решнівецький».

Василь Гальома

Погоджуючись з кожним словом та все ще залишаючись під впливом надзвичайної харизми та потужної енергії Василя Гальоми сідаємо в авто та їдемо на останню точку сьогодні — ТОВ «Старокостянтинівцукор».

Цукрова династія

На заводі «Старокостянтинівцукор» нас приймають вже надвечір. Але не подивитися на те, як кипить робота у сезон цукроваріння ми не могли. Тривалий час завод не бачив ані модернізації, ані реконструкції. До того, як сюди у 2009 році прийшло нове керівництво, завод два роки стояв.

Старокостянтинівцукор

«У 2009 році ми взялися за цей об’єкт і з того часу проводимо постійні реконструкції. До нашого приходу остання реконструкція проводилася в 80-х роках. Ми застали завод з потужністю 2800 тон переробки цукру на добу. На сьогоднішній день – 4200 т/добу. Реально наростити цей показник до 5000 т/добу з нашими потужностями. З об’ємом переробки буряка 300-350 тис. т. У 2015 році ми розпочали будівництво нової ТЕЦ. Тому ми і запустили виробництво так пізно – чекали введення її в експлуатацію», — розповідає генеральний директор «Старокостянтинівцукор» Олександр Співак.

Старокостянтинівцукор

У проект будівництва теплоенегроцентралі інвестували 70 млн грн. За основу брали приклад польських заводів, де переймали досвід на чотирьох заводах. Обладнання теж іноземне – німецьке, польське, провідних фірм Siemens, Polna, Danfoss, Aplisens. В Україні вже є до десятка цукрових заводів, які працюють на вугіллі, але з параметрами 500 Сᵒ і 65 атмосфер тиску на котлі «Старокостянтинівцукор» перші. Введення в дію цього об’єкта значно змінило роботу заводу.

АгроЕкспедитори біля парадного входу заводу

«У будь-якому випадку потрібна була реконструкція – на старій ТЕЦ ми абсолютно не могли економити ресурси – тепло і електрику. Стояв вибір на якому пальному їх будувати. Економія та скорочення витрат склало 20 %, якщо брати вартість вугілля і обладнання. Вугілля завозимо з Польщі, частина українського. Будемо проводити експерименти, щоб знати, яким вугіллям користуватися. Робимо запас на 80% від всього споживання, проект має окупитися через три роки», — говорить Олександр Співак.

Сьогодні на підприємстві працює 350 людей. Цього року сезон почався 15 жовтня.

Підприємство оснащене сертифікованими лабораторіями: перша — сировинна, друга — здійснює контроль за технічним процесом.

На заводі виробляють цукор трьох ґатунків, з них 95% — I клас. Вже завтра на підприємстві запланована сертифікація Coca-Cola. Але в минулому році вони вже придбали великий об’єм продукції, тому керівництво заводу сподівається на подальшу співпрацю.

Олександр Співак – третій в династії цукровиків. Нині на заводі працює його племінник і батько. Зокрема тато в галузі цукроваріння провів вже більше 40-ка років. Нині він технічний директор «Старокостянтинівцукор».

Нещодавно на заводі поставили лінію, яка може грузити цукор в тарі. Через два роки плануємо запустити лінію, яка фасує в стіки та кілограмові упаковки.

Олександр Співак

«Наші стратегічні плани — розвиватися далі в плані якості, енерговитрат, собівартості. Цукрова галузь в Україні стабілізувалася і досить приємно, що ми виходимо на зовнішні ринки. Не тільки на країни Європи, але й на Східні країни, а це показник. Зараз ціни на цукор нас влаштовують. І, думаю, вони будуть триматися на одному рівні, бо синусоїда цін нікому з заводів не потрібна. Є чітка домовленість між власниками цукрових заводів утримувати ціну», — резюмує Олександр Співак.

У вир робочого процесу

АгроЕкспедитори мають завжди побачити все на власні очі, тому відправляємося безпосередньо на виробничі потужності. Спочатку оглядаємо цехи виробництва цукру, які нам люб’язно показала головний технолог Галина Грицюк. Що нас приємно здивувало, так це відсутність специфічного запаху. Зазвичай на цукрових заводах він різкий та кислий, а тут навіть приємний. Мабуть, вся справа у осучасненні та модернізації. Тут знають якісь секрети =)

Цех

Одразу ж заглядаємо на розмову до технічного директора підприємства. Михайло Петрович з сумом згадує як на початку дев’яностих в Україні працювало 192 цукрових заводи. Нині ж працюючих всього 40. Згадує чоловік, як нелегко було, коли починали роботу в «Старокостянтинівцукор».

«Ми запустили виробництво при обмеженій кількості сировини, бо це був травень і бурякова зона в той період вже була сформована. Сировини тут не посіяли, тому що цукровий завод стояв до того кілька років, і ми обмежились малою кількістю цукрової сировини. У 2009 році зібрали колектив, переробили перші 93 тис. цукрових буряків, потім наступні роки збільшили об’єм до 200-250 тис. цукрових буряків. Почали вирощувати власними силами і переробляти, і паралельно йшли по модернізації. Тобто, збільшуючи виробничу потужність заводу, який переробляв до цього 2,6 тис. т/добу ми дійшли до 4,5 тис. т на сьогоднішній день. Тобто майже у 2 рази збільшили потужність переробки і, безумовно, збільшили виробництво цукру», — розповідає технічний директор ТОВ «Старокостянтинівцукор» Михайло Співак.

Михайло Співак

Витрати палива по газу за 7 років роботи скоротили з 50 м3 на тонну переробки буряків до 28 м3. Раніше, працюючи на старих котлах, заводу не вистачало електроенергії. З введенням у експлуатацію ТЕЦ все змінилося.

«Якщо ми виробляли раніше 65 т пару і при цьому, випускаючи пар через турбіну отримували 4 МВт електроенергії, то сьогодні ми виробляємо 45 т пару, тобто менше на третину, а отримуємо 5,5 МВт електроенергіі. З них 4МВт використовуємо для своїх потреб і 1,5 МВт або 1500 кВт щогодини продаємо енергосистемам. Ось такі позитивні результати», — розповідає технічний директор.

25% сировини завод отримує з земель, які орендує. Решта 75% — давальницька частка. Кажуть, це не дуже гарно для заводу, адже так важче контролювати процес збирання буряка, але партнерськими зв’язками з господарствами задоволені. Нині завод розширює площі для зберігання цукру, будують нові силоси.

«Наші приміщення вміщують до 20 тис. т цукру, а ми виробляємо більше 50 тис. т за сезон. Безумовно, немає де складувати його. А друга проблема — це немає кому працювати вантажниками. І зарплата відносно висока, а люди не хочуть працювати», — говорить чоловік.

Ми ж ідемо подивитися, як працюють ті, хто хочуть. У пакувальному цеху нам показують мішки для цукру – якісні та вологостійкі.

Далі команда повним складом «змійкою» побігла в ТЕЦ, подивитися на умови та розпитати про особливості роботи. Начальник лабораторії контрольновимірювальних приладів і автоматики Борис Городов розповів, що весь процес відбувається у замкнутому циклі: спочатку завантажується вугілля, горить, вода починає кипіти, перетворюється в пар, який потім подається на турбіну, таким чином виробляється електроенергія. Пар з турбіни йде на завод, де конденсується і повертається назад у ТЕЦ. Потужність генератора 8,1 МВт.

Оскільки обладнання імпортне і аналогів йому в Україні немає, намагаються адаптувати механізми до роботи з українськими деталями. Зокрема, нещодавно на вітчизняні замінили зламані редуктори.

І на заводі, і в ТЕЦ все комп’ютеризовано. Люди працюють у три зміни, по 10 чоловік у зміні.

«За результатами переробки вже точно можна буде сказати, наскільки це вигідно. Нині ми побачили економію у 20%. До того ж запас газу неможливо зробити, а вугілля довіз і сам визначаєш терміни, коли почати кампанію», — розповідає Борис Городов.

На цьому наші «оглядини» заводу завершилися. «Старокостянтинівцукор» залишив приємні враження осучасненого заводу, який на вірному шляху до європейськості.

Під звуки зльотів та посадок штурмових літаків (поруч знаходиться аеродром) сідаємо в автомобілі та вирушаємо на Вінниччину.

Третій день АгроЕкспедиції ми проведемо на Іллінецькому цукровому заводі та завітаємо до ТОВ «Арчі». Що побачимо та які солодкі історії привеземо звідти — читайте вже завтра.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми