Черкаське підприємство ТОВ «Перша Конопляна Корпорація» завершило повну комплектацію лінії первинної переробки технічних конопель, вийшло на експорт до кількох країн ЄС і фактично стало майданчиком для випробування вітчизняного галузевого машинобудування. 

Водночас Міністерство економіки України подало на господарство позов до суду з вимогою повернути грант у розмірі 8 млн грн — через нібито відсутність виробничої діяльності та невиконання умов щодо робочих місць. Kurkul.com побував на підприємстві вдруге (Відео про перший візит дивіться тут) і з'ясував, чим може закінчитися цей конфлікт — і для «Першої Конопляної», і для понад 500 інших підприємств по всій Україні.

Кожну одиницю обладнання розробляли фактично з нуля

Два роки тому, коли команда Куркуля вперше приїздила до засновника підприємства Юрія Марчука, лінія первинної переробки технічних конопель лише запускалася. Сьогодні завод обладнаний повністю: кіпорозбірник, очисник, преси — весь цикл від надходження сировини до готового продукту. Обладнання на виробництві стало вдвічі більше, порівняно з першим візитом.

Кожну одиницю обладнання розробляли фактично з нуля — профільного машинобудування для галузі в Україні не збереглося. Конструктори з Дніпра, Білої Церкви, Полтави та Харкова збирали техніку за приблизними технічними завданнями, не маючи жодного досвіду роботи з коноплями. 

Сито, частина лінії переробки, мало прийти за 35 днів за контрактом, а його виготовляли вісім місяців. Дві дробарки з Дніпра, зроблені спеціально для подрібнення костриці, приїхали на завод і не дробили кострицю — їх довелося повертати, переробляти і везти знову. Очисник налагоджували три місяці: ламалося все, що тільки могло.

«Спитати нема кого. Нема ні інженерів, ні фахівців, нічого. Ми, як льотчики-випробувачі, без перебільшення, фактично на прориві галузі коноплярства в Україні — тобі дають літак і кажуть: бери і випробовуй, лети на свій страх і ризик. Так і ми», — пояснює Юрій Марчук.

Зрештою, очисник довели до робочого стану, і тепер його можна запускати в серію — інші переробники тепер вже зможуть купувати і встановлювати у себе. Але це лише один із десятків вузлів, кожен із яких проходив той самий шлях.

Те саме було і з бюрократією. Повідомлення про початок будівництва подавали п'ять разів — щоразу державні установи «футболили» на доопрацювання. За підключення електроенергії вимагалася подвійна оплата. На кожному кроці — бюрократична стіна.

«Ми очікували, що нам буде зелене світло, а насправді це десь ліхтар на горизонті, і ми намагаємося до нього дійти. Ми не працюємо — ми б'ємося. Кожен день, кожен Божий день», — каже Юрій Марчук.

Зараз сировина з минулого сезону перероблена повністю — запаси закінчилися близько місяця тому. Підприємство готове до запуску у новому сезоні на повну потужність.

€600 за тонну волокна і черга на насіння 

«Перша Конопляна Корпорація» — виключно переробне підприємство, власних посівів конопель у нього немає. Модель побудована на кооперації: до заводу звертаються аграрії, які вирощують сировину, а підприємство її переробляє. У минулому сезоні коноплі вирощували кілька великих агрохолдингів в Україні — поки що по 200–250 га.

«Вони зайшли сюди не просто погратися. Вони бачать, що час настав, і тому беруться. Нема сенсу вирощувати тисячу гектарів конопель, якщо нам нема де їх переробити», — пояснює Юрій Марчук.

За підсумками 2025 року підприємство отримало перший повноцінний урожай і вже реалізувало всю продукцію. Костриця — серцевина конопляного стебла — відвантажується до Угорщини та Італії, де з неї виготовляють костроблоки: органічний будівельний матеріал із теплоізоляційними та звукоізоляційними властивостями, аналог газобетону, але на 100% природного походження. 

Надходять замовлення з Німеччини на підстилку для тварин: конопляна костриця є стандартом утримання елітних коней в Англії, Франції та Угорщині. 

Волокно — найдорожча фракція — реалізується по €600/т і теж йде на експорт. Конопляне насіння продане повністю, черга на нього продовжує зростати.

«Якби я сьогодні міг продати тисячу тонн конопляного насіння — продав би. Але його поки що нема. І, судячи із зусиль Міністерства економіки, — ніколи не буде», — говорить Юрій Марчук.

Костриця має і суто практичне застосування всередині країни. Минулої вологої осені, коли фермери Черкащини не мали чим сушити зерно, Юрій Марчук безоплатно віддавав їм некондиційну солому з власних запасів — паливо з теплотою згорання як у дуба. 

Надходять запити і від реабілітаційного центру для ветеранів — на мульчу для озеленення. Кострицю можна також використовувати замість деревної щепи у виробництві ДСП: змішати з клеєм, спресувати — і плита готова, без жодного дерева.

«Економіка культури унікальна: близько €1000 з га дає насіння і ще стільки ж — солома. Жодна інша польова культура не формує два рівноцінні потоки доходу одночасно. Додатковий агрономічний бонус: коноплі є одним із найкращих попередників — розпушують ґрунт, пригнічують бур'яни і не потребують гербіцидів», — каже Юрій Марчук. 

Є й кліматичний вимір: південні області України дедалі більше стикаються із засухою і не знають, що сіяти. Коноплі стійкі до посухи, здатні рости на деградованих ґрунтах і можуть стати частиною відповіді для цих регіонів.

Закон є, але двох слів не вистачає

Прийнятий закон, який легалізував технічні коноплі як сільськогосподарську культуру, — це не окремий нормативний акт. Це одне речення, вставлене в закон про медичний канабіс після десяти років галузевої боротьби. І навіть воно виявилося неповним.

Розробники забули додати два слова — «і продуктів переробки». Через це весь експортований товар із конопель — волокно, костриця, насіння — формально підпадає під наркоконтроль МВС. Перед кожним відвантаженням підприємство зобов'язане викликати інспектора, відібрати пробу і провести лабораторний аналіз вартістю від 1 до 6 тис. грн. Аналіз робиться за два тижні. Увесь цей час машина з готовою продукцією стоїть на завантаженні.

«Те, що це повний абсурд, нікого не цікавить. Забули слово вставити — ну, пробачте. Могли б запитати практиків, виробників — не запитали. Як завжди», — каже Юрій Марчук.

Грант як «сир у мишоловці»

24 червня 2022 року — рівно через чотири місяці після початку повномасштабного вторгнення — Кабінет Міністрів ухвалив постанову №739 про програму підтримки переробних підприємств, садівництва і будівництва теплиць. Ключовою вимогою програми стало створення робочих місць.

«Перша Конопляна Корпорація» стала одним із перших отримувачів гранту — 8 млн грн, а це рівно половина вартості виробничої лінії (16 млн грн). 

«Умови були такі: протягом 12 місяців сплатити податки на суму, більшу за суму гранту, і створити не менше 25 робочих місць на постійній основі. Першу умову ми виконали повністю: до сьогодні сплачено понад 11 млн грн податків при гранті 8 млн. З другою вийшла колізія», — коментує ситуацію Юрій Марчук і додає, що в умовах воєнного стану утримати персонал фізично неможливо. 

Крім того, п'ять місяців завод не працював через відсутність електроенергії. Чиновники Мінекономіки радили поставити сонячні станції або генератори.

«По-перше, електростанцій у мене нема в бюджеті — ні сонячних, ні ядерних, нічого. Є поняття бюджету. По-друге, всі ті, що понаставляли генераторів, навіть бояться їх запускати — через нинішні ціни на солярку. І коли такі питання задають люди з Міністерства економіки — no comments», — відповідає на це Юрій Марчук.

Знайти персонал, говорить він, майже неможливо: за офіційною статистикою, на одного безробітного в Україні припадає 20 вакансій, реально — ще більше. 

«Люди бояться офіційного оформлення, бо знають: податкова передає дані до ТЦК. Я неодноразово звертався до Держпраці — там обіцяли направляти робітників, але від письмової гарантії зайнятості навіть на три місяці відмовилися.», — каже Юрій Марчук. 

Натомість місяць навчання одного працівника — реальні витрати часу і коштів. Люди відпрацьовували і йшли.

«Я один раз найняв персонал, місяць їх навчав. Потім вони кажуть: «Дякуємо, ми пішли». Я знову наймаю, знову навчаю, знову витрачаю кошти і час — це все абсолютно безрезультатно», — додає він.

За його словами, умови самої програми при цьому змінювалися тричі протягом трьох років, що додатково ускладнювало виконання зобов'язань. Мінекономіки зафіксувало два порушення: відсутність робочих місць і відсутність виробничих процесів. При цьому засновник переробного підприємства здивований, чому не було враховано ні будівельні роботи, в яких були задіяні сотні людей, ні простій через відключення електроенергії.

«Оце все, що ви бачите навкруг, — невже воно створилося само? Ніхто тут його не робив — ні будівельники, ні проектанти? Тут сотні людей були задіяні. Але з точки зору Міністерства економіки — ми ніякої діяльності не вели», — каже Юрій Марчук, демонструючи переробний цех.

Автоматизація проти «робочих місць»

Окремий аспект конфлікту — автоматизація. Підприємство встановило кіпорозбірник, який замінив вісьмох робітників, що вручну розривали тюки із сировиною у дві зміни. З точки зору умов гранту — це скорочення робочих місць, тобто порушення.

«От дивіться, якщо треба прокопати 5 км траншеї — можна найняти сто чоловік з лопатами на три місяці, а можна взяти екскаватор на три дні. З точки зору Мінекономіки, у разі вибору екскаватора — ви злочинець, бо замість ста робочих місць створили одне. Але логічно зробити це якомога дешевше і ефективніше», — пояснює Юрій Марчук.

В умовах дефіциту кадрів, зростання вартості енергоресурсів і жорсткої конкуренції на експортних ринках, автоматизація — це не вибір, а необхідність. Підприємство продовжує її розвивати. При цьому Юрій Марчук переконаний, що реальний масштаб зайнятості треба рахувати не на рівні одного заводу, а на рівні галузі.

«Реальні гроші створює тільки реальний бізнес. Бізнес, який створює додаткову вартість. Розвиток коноплярства в масштабах України — це мінімум 100 тис. робочих місць. Не фантомних, не на папері — а в реальній економіці», — каже він.

Жатка з Черкас і кредит ЄБРР

Паралельно з судовим процесом підприємство продовжує розвиватися. За кредитом ЄБРР у Черкасах — на заводі, релокованому з Бердянська — зараз виготовляють унікальну дворівневу жатку для збирання конопель. Проблема, яку вона вирішує, конкретна: коноплі сягають 3 м у висоту, звичайна жатка піднімається максимум на 1,4 м. При збиранні стандартним комбайном близько метра стебла просто зрізається і викидається, а решта — придавлюється колесами і стає непридатною для переробки.

Дворівнева жатка вирішує це за один прохід: верхній рівень зрізає насіння, нижній — укладає стебло в покіс між колесами комбайна. Машину планують випробувати в нинішній збиральній кампанії і запустити в серію. Технологія — власна, українська; аналогів немає.

У Харківській області тим часом запускається ще один завод первинної переробки. У радянський час таких підприємств по Україні налічувалося 35 — по кілька в кожній області.

«Ми повинні бути першими, як колись Україна була першою в Європі по коноплях. Я спілкуюся з європейськими колегами — вони кажуть: ви вже нас обігнали років на десять. Оце мене тішить, що ми хоч когось у чомусь обігнали», — каже Юрій Марчук.

Втім, якщо суд проти «Першої Конопляної Корпорації» буде програно — підприємство закриється. Разом із ним, впевнений Юрій Марчук, за схожою схемою під удар потраплять інші учасники тієї самої грантової програми по всій Україні. 

*Редакція Kurkul.com отримала на відповідь на запит до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства щодо цієї справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША КОНОПЛЯНА КОРПОРАЦІЯ» («ПКК») отримало грант на створення переробногопідприємства в сумі 8 000 000,00 гривень згідно рішення Мінекономіки № 3163 від 17.09.2022.

На момент підписання договору гранту ТОВ «ПКК» діяла норма пункту 20 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2022 № 877), якою передбачено, що обов’язковими умовами договору гранту є:

• сплата протягом трьох років з дня отримання гранту податків,
• зборів
  (обов’язкових платежів),
• єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
  соціальне страхування до зведеного бюджету України у розмірі отриманого
  гранту;
• створення робочих місць та працевлаштування на них згідно з додатком.
  

Робочі місця та працевлаштування на них за програмою повинно бути здійснено не менш як 30 відсотків не пізніше ніж через шість місяців з дати отримання гранту та решта не пізніше ніж через дванадцять місяців з дати отримання гранту.

У разі невиконання двох обов’язкових умов договору гранту отримувач зобов’язаний повернути різницю між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов’язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймає Мінекономіки. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту. Уповноважений банк протягом п’яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього
відповідно до законодавства.

Також, відповідно до пункту 21 Порядку після прийняття рішення про надання гранту отримувач відкриває у відділенні уповноваженого банку рахунок без права його використання на інші цілі, крім оплати рахунків для реалізації цілей, визначених у договорі гранту, та перераховує на рахунок кошти у сумі, визначеній абзацом третім або четвертим пункту 4 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення про надання гранту.

У разі порушення строку, визначеного абзацом першим цього пункту, заява анулюється, про що уповноважений банк повідомляє отримувачу у триденний строк шляхом надіслання листа на адресу електронної пошти, зазначеної в заяві.

У разі невиконання обов’язкової умови договору гранту, визначеної абзацом п’ятим пункту 20 цього Порядку, договір гранту розривається, а отримувач здійснює повернення коштів у сумі отриманого гранту протягом 30 днів на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку. Уповноважений банк протягом п’яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного
бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.

За інформацією, наданою уповноваженим банком, під час опрацювання матеріалів моніторинговою комісією клієнт неодноразово відмовлявся надавати необхідну фінансову звітність. Зазначена бездіяльність призвела до неможливості врахування актуальних показників діяльності підприємства при формуванні остаточного висновку, при цьому зазначена сума сплачених податків ТОВ «ПКК» становить 1 173 425,17 гривень.

Принагідно звертаємо увагу, що положення цього Порядку застосовуються до всіх учасників грантового процесу на засадах рівності та недискримінації, з урахуванням об’єктивних обставин і умов, пов’язаних із поточною ситуацією в
державі. Разом з тим, надання та встановлення індивідуальних умов переліку та умов грантів порядком не передбачені.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 р.