Оксана Мазурик закінчила педагогічний інститут за спеціальністю «вчитель біології та хімії». Її чоловік Юрій має фах залізничника. До свинарства ніхто з них не мав жодного стосунку. Але у травні 2005 року подружжя повернулося із заробітків в Італії, купило закинуту колгоспну ферму на Тернопільщині і почало будувати власну справу з нуля. 21 рік потому «Укр-Італ» — це 12 тис. голів свиней на рік, 370 га землі, замкнений виробничий цикл і плани на власну біогазову установку.

Від руїн до свиноферми повного циклу

Назва «Укр-Італ» — не випадкова. На старті в господарстві був іноземний співзасновник — італієць Валент Роберто.

Ферма, яку придбало подружжя Мазуриків, була в напівзруйнованому стані — колишня власність пайовиків, занедбана після розпаду колгоспу. Усе доводилося відновлювати і добудовувати власними силами. Спочатку завезли кілька свиноматок, почали формувати власний маточник — але ті методи, як каже Оксана Мазурик, були ще «кустарними», і тоді справа не пішла. Поміркувавши разом з чоловіком, вирішили переорієнтуватися на відгодівлю: реконструювали три приміщення, закупили обладнання і стали відгодовувати свиней. Ця модель працює донині.

 

«Ми почали свій бізнес після того, як разом з чоловіком заробили трішки грошей в Італії — так і почали ту справу. І, як то кажуть, так і працюємо, щось заробляємо, вкладаємо і розвиваємо», — розповідає Оксана Мазурик.

За роки роботи господарство обросло інфраструктурою: тут є власний кормоцентр, де готують корм із зерна і кормових добавок; 370 га ріллі, на яких росте пшениця, ячмінь, соя, кукурудза. Із них 50 га розташовані безпосередньо навколо ферми — для зручності логістики. Власне поле покриває близько 60–70% потреб у зерні, решту докуповують. Рецептуру кормів розробляють фахівці компанії-постачальника кормових добавок — там є і лабораторія, і ветеринарний супровід.

«Реалізуємо свиней через торговий дім «Лемберг Міт» — велику потужну компанію на Львівщині. Здаємо живою вагою. Мова про 12 тис. голів на рік і жодних питань із тим, куди збувати — зв'язки у нас були налагоджені ще до запуску маточника, і ця частина ланцюжка давно відпрацьована», — розповіла Оксана Мазурик.

Мінус 2 900 грн на голові — чому вирішили будувати власний маточник

Роками господарство «Укр-Італ» працювало виключно на відгодівлі — закуповувало поросят і ставило на відгодівлю. Але саме ця залежність від зовнішніх постачальників і стала головним болем.

Приміщення розраховані на одночасне утримання 4 тис. голів. Один скотовоз бере близько 600 голів, отже, для повного завантаження потрібно шість-сім машин одночасно. А значить — кілька різних господарств-постачальників паралельно. Оксана та Юрій Мазурики завозили з двох, трьох, а іноді й із чотирьох ферм одночасно і кожного разу це був окремий переговорний процес, окремі терміни, окрема якість матеріалу.

«Друга проблема — цінова нестабільність. Ціна на поросят протягом одного циклу відгодівлі могла злетіти з 75 до 140 грн/кг живої ваги. При посадці в 4 тис. голів різниця в ціні між першою і останньою партією — колосальна», — каже Оксана Мазурик.

І якщо при цьому ціна реалізації на м'ясо одночасно просідала — наприклад, з 95 до 70 грн/кг живої ваги за кілька тижнів — економіка давала мінус 25 грн на кожному кілограмі, а свиня важить у середньому 115 кг. Це мінус майже 2 900 грн збитку на одній голові.

«Є такі випадки — купив поросят за високою ціною, а ціна на свинину просіла. І тоді виходить або в нуль працювати, або в мінус. А коли маєш своїх поросят — ти вже більш стабільний, бо вони заходять по собівартості, і заробіток є і від маточника, і від відгодівлі», — пояснює Оксана Мазурик.

Тому в 2024 році почали реконструкцію одного зі старих свинарників під маточник. Сьогодні це шість пологових залів по 22 станки кожен, зал дорощування, кнурятник, власна лабораторія для аналізу сперми, сушильна машина на вході. Маточник діє з січня 2025 року.

Порода свиней за ці роки також змінилася. Спочатку в «Укр-Італ» росли Ландрас і Велика Біла. Зараз — гібрид Данбред, який дає меншу конверсію корму при вищому прирості. Тварини менше їдять, але дають більше м'яса — це безпосередньо впливає на собівартість.

Відмови банків і альтернативне фінансування від FinWin

Нове обладнання для маточника — кормороздача, водопостачання і вентиляція — обійшлося в 27 млн грн. Постачальник — «Укрспецтехніка», з якою Мазурики вже працювали раніше на відгодівлі і знали її надійність. Але звідки взяти фінансування на таку суму в розпал повномасштабної війни?

Із банками не склалося. Оксана Мазурик говорить прямо — без дипломатії.

«У банківських установах купа підводних каменів — береш мільйон, а треба на два мільйони застави. Приходять оцінювати майно. Стоїть будівля: в ній 4 тис. свиней годуються — вони оцінюють ту будівлю просто в нуль. Ну що сказати… Маєш справу з серйозною установою, а відчуття — ніби ні», — каже вона.

І державні, і комерційні банки реагували однаково: або вимагали непосильної застави, або взагалі відмовляли, посилаючись на недостатній оборот підприємства. У 2024–2025 роках, коли господарство тільки нарощувало показники, документально підтвердити потрібний рівень фінансової стійкості для банківських вимог було вкрай складно.

У FinWin пояснюють: саме в цьому і полягає принципова різниця підходів.

«Банк бачить переважно недостатню заставу або формальний оборот, а ми бачимо працюючий бізнес, зрозумілу модель, реальний актив і проєкт, який покращує економіку підприємства. При цьому відмова банку не означає автоматично, що клієнт підходить FinWin — ми не фінансуємо за принципом "банк відмовив — ми дамо". Такі кейси потребують глибшого аналізу», — коментує Сергій Милько, комерційний директор фінансової компанії FinVin.

У випадку з «Укр-Італ» FinWin аналізував не лише поточну фінансову звітність, а й сам проєкт: навіщо підприємству маточник, як він впливає на собівартість, залежність від зовнішніх постачальників поросят, стабільність виробничого циклу та майбутню дохідність.

«Для нас це був не просто запит на купівлю обладнання, а інвестиція у підвищення стійкості господарства», — зазначив Сергій Милько.

Вихід знайшли через рекомендацію знайомої, яка порадила фінансову компанію FinWin. Зібрали документи, і процес пішов значно простіше і швидше, ніж із будь-яким банком.

«Банки вимагають не знати що і не знати чого. А тут — скоренько зібрали документи і почали працювати. Дякувати Богу, що ще є такі організації, що дають можливість таким підприємцям, як ми, працювати і розвиватися», — ділиться Оксана Мазурик.

FinWin профінансував 70% вартості обладнання — близько 18,9 млн грн. Мазурики внесли 30% власних коштів. Термін фінансування — 60 місяців.

У FinWin підкреслюють: такі умови — не шаблонне рішення, а індивідуальна структура під конкретний проєкт.

«У лізингу не можна всіх клієнтів загнати в одну таблицю і сказати: агро — тільки так. Кожен проєкт має свою економіку, строк окупності, ризики, сезонність і структуру забезпечення. Структура 70/30 показує, що клієнт сам зацікавлений у проєкті і розділяє ризик з фінансовим партнером — це принципово важливо», — пояснює Сергій Милько.

Окремо в цьому кейсі було враховано забезпечення: в іпотеку взяли приміщення, де встановлювалося обладнання. Рішення базувалося не лише на вартості самого обладнання, а на загальній структурі угоди, якості активу і здатності проєкту генерувати дохід.

«Укрспецтехніка» і FinWin самостійно вирішили всі технічні нюанси між собою — господарству не довелося виступати посередником у переговорах між постачальником і фінансовою компанією.

Менеджер зі сторони FinWin — Олександр Майданюк — супроводжував одночасно два проєкти: і обладнання для маточника, і сонячну електростанцію.

«Дуже хороша людина, йде назустріч, вирішує все, що треба. І директор компанії такий же — також приємний, розумний діловий чоловік. Завдяки FinWin ми реалізували своє бажання бути стабільними і рентабельними — ситуація була критично важливою для нас», — каже Оксана Мазурик.

Сонячна станція: дві черги і генератор як страховка

Питання енергетичної автономії для свинокомплексу — не опція, а необхідність. Маточник потребує стабільної температури 20–21 °C цілодобово. Вентиляція, обігрів, кормороздача, освітлення — усе це не може зупинитися через відключення в мережі.

Першу чергу сонячної електростанції потужністю 100 кВт без інвертора встановили ще в 2024 році. Станція працювала лише в денний час і не могла акумулювати надлишок енергії. Але навіть у такому режимі влітку вона покривала близько 60% потреб господарства.

Другу чергу — ще 100 кВт, вже з інвертором і системою акумуляції — профінансував FinWin. На момент інтерв'ю панелі вже були встановлені, але ще не підключені — чекають на монтажників. Коли обидві черги запрацюють в єдиній системі, господарство матиме 200 кВт сонячної генерації з можливістю накопичувати надлишок і використовувати його вночі або в похмуру погоду.

У FinWin зазначають, що енергетичні рішення — один із найпоширеніших запитів від аграріїв сьогодні.

«У нинішніх умовах агро потребує не просто грошей, а фінансування, яке розуміє виробничий цикл. Трактор, свинокомплекс, сонячна станція і складське обладнання — це не однакові ризики, навіть якщо всі вони стоять у графі "застава"», — коментує Сергій Милько.

Паралельно є дизельний генератор на 80 кВт — як резервне джерело. Під час найважчих перебоїв із електроенергією він рятував ситуацію, хоча пальне й коштувало чимало.

«Ми покривали свої збитки, і для нас не було відчутно, що немає електроенергії. Маточник мав температуру, яка потрібна — ми те контролювали і забезпечували», — каже Оксана Мазурик.

Окупність інвестиції в сонячну станцію поки що не рахували — система ще не запрацювала в повну силу. Але логіка зрозуміла: при собівартості, яка за останні роки зросла приблизно на 30% — і це по всіх статтях: логістика, кормові добавки, енергія — кожна зекономлена гривня на електроенергії стає прямою маржею.

Біозахист передбачає закритий периметр і власний одяг

АЧС — африканська чума свиней — для свинокомплексу будь-якого масштабу не абстрактна загроза. В господарстві вибудували систему біозахисту поступово і продовжують її посилювати.

Жодна стороння машина не заїжджає на територію ферми. Вивантажувальний пункт для поросят і процес відвантаження товарного поголів'я — за периметром.

«Старий пункт зараз демонтуємо і будуємо новий, ще далі від ферми. Усі транспортні засоби, що приїздять, проходять обробку дезінфекційними пушками — нижня частина коліс і кузова. Зерно, кормові добавки, будь-який вантаж — усе через ту саму процедуру», — розповідає Оксана Мазурик.

Санпропускник в «Укр-Італ» із душем і зміною одягу — це обов'язкові процедури для всіх працівників. Весь робочий одяг перуть на території ферми. Харчування — гаряче, централізоване прямо на робочих місцях, щоб люди не приносили продукти з дому. Працівники маточника навіть обідають у цеху — їм передають гарячі обіди, не виходячи назовні.

«Маточник у нас діє з січня. Я ще там сама не була всередині — тільки спостерігаю через відеокамери. Бо це все відповідально і серйозно», — каже Оксана Мазурик.

Сімейна справа і 30 людей у команді

На виробництві задіяно 30 осіб — у рослинництві, тваринництві й адміністрації. Завдяки автоматизації кормороздачі, водопостачанню і вентиляції безпосередньо на тваринництві працює лише сім осіб. Ніякого ручного розвезення кормів — усе механізовано.

Господарство має статус критично важливої інфраструктури, що дає змогу бронювати працівників від мобілізації.

«Але це і відповідальність: жодного податкового боргу, чіткі зарплатні стандарти, постійний моніторинг відповідності критеріям. Люди, яких забронювали, — це реальні люди, за яких несеш відповідальність щодня», — додає Оксана Мазурик.

Поступово до справи долучилися діти. Син здобув освіту в аграрному університеті за спеціальністю правового забезпечення аграрного виробництва і тепер задіяний на виробництві. Дочка теж у команді. Логістка — також сімейна.

«У нас по-справжньому сімейний підряд», — каже Оксана Мазурик просто і без пафосу.

У FinWin додають, що «Укр-Італ» — характерний портрет для українського агросектору, хоча й нетиповий для класичної банківської моделі.

«Сімейне господарство, яке роками розвивалося власним коштом, поступово реінвестувало прибуток у виробництво, не будувало бізнес «на папері», а реально створювало активи, робочі місця і виробничу інфраструктуру. Такі підприємства часто не виглядають ідеально для формальної банківської моделі, але можуть бути дуже якісними позичальниками з точки зору реальної економіки», — коментує Сергій Милько.

Переробляти відходи в енергію — за кращої нагоди

Плани — амбітні. На черзі — біогазова установка, яка дозволить переробляти відходи виробництва у власну енергію. Бізнес-план вже готовий, проєктна документація розроблена. Для відходів уже є закрита лагуна, планується будівництво другої. Крім того, на території зводять нову прохідну і планують облаштувати двоповерховий офісний корпус.

Із біогазом одного разу вже майже дійшло до реалізації: господарство фактично виграло грант, але на етапі деталей так вийшло, що довелося відмовитися.

«Плани є. Але на даному етапі будемо чекати кращої нагоди», — пояснює Оксана Мазурик.

Поки що — добудовують другу прохідну, завершують підключення сонячної станції і налагоджують роботу нового маточника.

«21 рік у бізнесі навчив головного: розвиток можливий тільки тоді, коли є надійний партнер, як-от FinWin, готовий фінансувати реальне виробництво — а не оцінювати ферму в нуль», — впевнено додає Оксана Мазурик.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 р.