Аспарагус (спаржа) — одна з найбільш смачних, корисних та дорогих овочевих культур. З 200 сортів цієї рослини в їжу використовують лише декілька. Вживати можна молоді пагони 15-22 см завдовжки, які не товщі 2 см. Вони бувають білими, зеленими, рожево-зеленими або фіолетовими, насичені вітамінами, мінералами і клітковиною.
В коренях, стовбурах та насінні цієї рослини міститься велика кількість корисних речовин і вітамінів. Це аскорбінова і нікотинова кислоти, тіамін і багато іншого. Крім цього, саме в лікарському аспарагусі містяться такі речовини, як сапоніни і хелидонова кислота.
Крім поживних якостей, спаржа є декоративною культурою, яку використовують у флористиці для створення букетів. Аспарагус вирощують у регіонах із помірним і субтропічним кліматом: Це майже вся Європа (за винятком деяких північних районів), Мала і Центральна Азія, Північна Африка, Північна Америка, Австралія і Нова Зеландія. У цих районах на заплавних луках, в заростях чагарників і трави, в степах, а іноді на полях і сьогодні можна зустріти дику спаржу.
Абсолютним лідером з вирощування спаржі у світі сьогодні є Китай: у цій країні площі під спаржею становлять 65 тис. га. На другому і третьому місцях знаходяться США і Німеччина з площею 58 тис. га і 26 тис. га, відповідно. Сумарно в країнах ЄС спаржеві плантації складають близько 60 тис. га, а річний обсяг виробництва дорівнює 250 тис. т.
Спаржа — це багаторічна трав'яниста рослина висотою до 1,5 м. На одному місці може рости близько 20 років, утворюючи за цей час більше 50 пагонів. Невибаглива і холодостійка, досить легко переносить сильні (аж до -30° С) морози, хоча може постраждати від невеликих (близько -5° С) весняних заморозків. Після довгої зими, рослина пробуджується в той період, коли температура ґрунту сягає +10°С, а до середини літа, стовбури і листя високорослого рослини вже можуть бути прикрашені плодами.
Аспарагус є дводомною рослиною. На чоловічих квітках утворюється пилок. На жіночих — невеликі неїстівні ягоди червоного кольору, в яких знаходяться максимум дві насінини, що зберігають схожість до 5 років.
Розташування посівів і попередники
Спаржа є теплолюбивою культурою, тому її потрібно висаджувати на відкритій ділянці, де є достатньо сонячного світла. Для посадки рослина вимагає добре розпушеного мінерального ґрунту. Для уникнення зараження хворобами, не рекомендується садити спаржу на одному і тому ж місці. Поле з насадженнями не повинне прилягати до культур, які мають тривалий період цвітіння, таких, як ріпак, люцерна, конюшина, дерев і чагарників, оскільки це також може призвести до зараження шкідниками. Найкращим попередником для спаржі є зернові культури.
Підготовка ґрунту до посадки
На одному і тому ж місці садити спаржу рекомендовано не раніше, як через 8-10 років. Перед посадкою обов’язковим є вимірювання кислотності ґрунту. Якщо він є нейтральним, на полі немає бур’янів, потрібно обробити ділянку перед початком зими — провести глибоку оранку з плугом-поглиблювачем..
Важливо, щоб поле не було забур’яненим. Особливо такими рослинами, як хвощ, чортополох.
Вибір сортів
З огляду на багаторічне вирощування, посадковий матеріал має бути якісним. Сорт повинен бути родючим на стільки років, скільки можливо, паростки повинні бути ніжні, з низьким вмістом волокон, приємні на смак і пристосовані до умов навколишнього середовища.
Голландські й німецькі сорти виявилися найбільш придатними для вирощування в нашому регіоні, менше — французькі та американські. В Україні станом на липень 2018 року є зареєстрованими 3 голландські сорти спаржі.
Це 100% чоловічий гібрид.
Сорт: пізньостиглий
Напрям вирощування: біла і зелена
Густота посадки: білої (3,5-4,5ш / м2) і зеленої (4-5ш / м2)
Добре підходить для вирощування на всіх типах добре дренованих ґрунтів. Формує стабільний і якісний врожаї як в теплицях, так і при вирощуванні в полі. Цей сорт добре підходить для збирання в другій половині сезону.
Це 100% чоловічий гібрид.
Cорт: ранній
Напрям вирощування: біла спаржа
Густота посадки: від 4,5 до 6 рослин на м²
Сорт славиться як «високоврожайний». Його досить висока вага пагонів сприяє зниженню витрат на працівників під час збирання.
Це 100 % чоловічий гібрид.
Сорт: суперранній
Напрям вирощування: біла і зелена спаржа
Густота посадки: 4-5 рослин на м²
Це новий високоврожайний сорт. Ідеально підходить для швидких (прискорених) методів вирощування.
Закладка плантації
При закладанні плантації особливо важливою є підготовка ґрунту та використання високоякісного посадкового матеріалу. Для посадки використовують річний або дворічний посадковий матеріал. Також, можна використовувати 8-12-тижневу розсаду, вирощену в контейнерах під кришками.
Спаржа висаджується у першій чи другій декаді квітня, у залежності від погодних умов. Однак пізня посадка може призвести до загибелі саджанців через брак вологи та високу температуру повітря.
Найчастіше на 1 га висаджується 15-18 тис. саджанців. Міжряддя у зростаючої спаржі приблизно 150-160 см, але для меншого ураження хворобами можна використовувати більшу відстань — 170-190 см. Між саджанцями у ряду відстань може бути 30-45 см. З огляду на організацію збору врожаю, ряди не повинні бути довшими, ніж 150 м. Після розкладки саджанців, їх присипають шаром ґрунту приблизно 5-10 см, потім землю бажано ущільнити.
Органічні та мінеральні добрива
У рік, що передує висадці плантації, у кінці літа або восени, треба заорати
40-80 т гною на га. Перед посадкою саджанців необхідно дати фосфорні та калійні добрива або комплексне добриво з низьким вмістом азоту.
Перший рік вирощування — рослини підживлюються в основному азотом, тричі (після виходу паростків у середині травня, в першій половині липня і всередині серпня). Молода спаржа добре реагує на внесення добрив до появи перших листків.
Другий рік вирощування — весною, перед розпушенням міжряддя слід додати багатокомпонентне добриво (коефіцієнт N:P: K як 2: 3: 6-8).
Після збору врожаю в землю вносять азот (50 кг N/га). Якщо у господарстві є гній, можна кожні 2-4 роки додавати його в цей період. Після внесення добрив залишають більше ґрунту над рослинами. До середини серпня двічі вносять азот.
Кожні 2 або 3 роки, наприкінці вегетаційного періоду проводиться аналіз ґрунту для перевірки вмісту магнію, фосфору та калію. Якщо є нестача — її необхідно усунути.
Третій рік вирощування — навесні додають лише фосфатні та калійні добрива. Азотні добрива вносяться три рази: травень/червень, червень/липень, липень/серпень ( близько 50 кг N/га за раз).
У рік, що передує закладенню плантації спаржі, необхідно посіяти культури, що сприятливо впливають на ґрунт і обмежують кількість багаторічних бур'янів.
Спаржа є слабким конкурентом для бур'янів. Швидко зростаючі бур'яни сильно затіняють пагони, поглинають воду, знижують температуру ґрунту. Бур'яни я джерелом багатьох хвороб і шкідників.
Профілактику бур'янів слід проводити систематично протягом періоду вирощування. Використання гербіцидів у спаржевих насадженнях дало б можливість ефективно поборотисьз бур’янами та отримати високий урожай. Але відсутність гербіцидів, дозволених для захисту спаржі, змушує шукати інші методи. Боротьба з бур'янами за допомогою нехімічних методів часто призводить до зниження врожайності й збільшення витрат.
Шкідливість бур'янів для спаржі залежить від виду, кількості, дати появи та атмосферних умов. Бур'яни представляють загрозу майже весь період росту спаржі, однак, найбільше ― до 5-6 тижнів після появи пагонів. Загроза для спаржі зростає також під час посухи, тому що бур'яни поглинають велику кількість води та затіняють ґрунт, що сприяє зниженню його температури та затримці дозрівання врожаю.
Агротехнічні методи боротьби з бур'янами
Після збору врожаю восени, можна використати борону або інші дрібні інструменти з неглибоким проникненням в ґрунт. При вирощуванні білої спаржі, яку садять глибше, в перші роки можна обробляти поверхню ґрунту дисковою бороною або культиватором, а в подальші роки ― лише інструменти з невеликою глибиною проникнення у ґрунт.
Після появи пагонів спаржі ґрунт можна спушувати лише у міжряддях, однак це потрібно робити обережно, щоб не пошкодити пагони.
Перед появою пагонів спаржі з бур’янами можна боротися термічно, за допомогою пропанових пальників. Такий метод можна використовувати після появи бур'янів на всій поверхні поля, як навесні, так і після збору врожаю спаржі.
Мульчування ґрунту плівкою — покриття спаржі спеціальною 3-шаровою чорно-білою поліетиленовою плівкою (спаржева фольга), яка захищає від бур'янів, а також підвищує вологість ґрунту та збільшує рівномірність врожаю. Плівка, покладена чорною стороною вгору, підвищує температуру під нею, для зниження температури її кладуть білою стороною вгору. Вища температура збільшує врожайність спаржі. Розгортання плівки білою стороною вгору переважно використовується в дуже жаркі дні, щоб уникнути перегрівання рослин. Використання цього типу плівки дозволяє вирощувати спаржу на менш родючих ґрунтах. Плівка багаторічна, знімається у кінці кожного циклу вирощування та застосовується наступного року.
Хімічний контроль бур'янів
З однорічними бур'янами, і тим більше з багаторічними видами слід боротися за допомогою гербіцидів, що містять гліфосат. Ці засоби слід використовувати восени, після збору попередників, обробку можна проводити до пізньої осені, якщо температура не низька.
Під час обробки бур'яни повинні бути в фазі інтенсивного росту. Більшість гербіцидів що містять гліфосат використовуються в рекомендованих дозах, з нормою витрати 200-300 л води/га або в нижчих дозах, з витратою води 100-150 л/га. Для підвищення ефективності до розчину можна додавати сульфат амонію в кількості 5 кг/га або відповідний ад'ювант. При вирощуванні сільськогосподарських культур, продукти, що містять гліфосат, можуть використовуватися навесні, перед появою пагонів або після збору врожаю, при появі бур'янів.
На молодих плантаціях на другий рік після посадки гербіциди можуть бути застосовані навесні, перед появою пагонів, а на старих навесні після валування, перед появою пагонів і після збору врожаю.
Профілактика хвороб:
Найпоширенішим захворюванням, що виникає на спаржі є іржа спаржева (Puccinia asparagi). Наприкінці березня і по травень починають з'являтися на паростках жовті плями, які через деякий час стають помаранчевим. З середини червня в інфікованих частинах рослин з'являються спори іржі. У сприятливих погодних умовах через кожні десять днів може виникнути нове покоління спор, що сприяє поширенню захворювання.
Сіра пліснява зимує у ґрунті на рослинних рештках. Також може зимувати на інструментах для вирощування, упаковці, складських конструкціях та насінні. Збудник швидко розвивається в умовах високої відносної вологості (95-100%) і при температурі 15-20 °С Йому також сприяє невелика кількість світла, ослаблення рослин іншими захворюваннями, дефіцит кальцію та калію в ґрунті.
Висока щільність рослин, відсутність вентиляції, тривалий час зволоження рослин і навіть мінімальні пошкодження рослин інструментами або вітром дуже сприяють розвитку грибка. Спочатку хвороба проявляється, як пожовтіння гілок і пагонів, потім відбувається їх відмирання. Сірий наліт видно на постраждалих ділянках рослин.
На плантаціях спаржі зазвичай з'являється у другій половині вегетаційного періоду. З опаданням першого цвіту спаржі, яке на молодих плантаціях проходить з середини червня, а також на плантаціях, експлуатованих з початку серпня.
Коренева гниль (фузаріоз) та гниль кореневої шийки спаржі. Основною причиною є гриби з групи мітоспоричних анаморфічних грибів, які атакують кореневу систему та кореневу шийку. Вона проявляється у вигляді зонального почервоніння, після чого відбувається придушення і загибель бічних корінців. Заражені рослини починають висихати навесні, буріють і зрештою гинуть. Після розрізання стебел видно темні провідні судини, а коренева шийка і коріння гниють.
У період вегетації на деяких пагонах на рослині можна помітити завмирання. Наступного року гине уся рослина.
Фіолетова плямистість паростків спаржі. Гриб зимує у заражених залишках пагонів. Спори, що утворюються навколо, відразу заражають молоді пагони. Розвитку хвороби сприяє тепла і волога погода влітку.
На пагонах спаржі, з кінця липня утворюються невеликі, еліптичні, коричневі плями 2-5 мм. Пізніше ці плями можуть збільшуватись через злиття. Вони мають характерний яскравий центр з коричнево-червоним краєм, разюче відрізняючись від здорових тканин. Бокові пагони відмирають, а потім опадають.
Спаржева муха — це один з основних шкідників спаржі. Шкідливими є личинки, які вгризаються у середину пагонів і рухаються по стеблу. Уражені пагони гальмуються у рості, набувають коричневого кольору та всихають. Уражена рослина скручується, росте повільно, іноді повністю гине.
Спаржевий жук — жуки та личинки харчуються гілками, квітами. У деякихвипадках вони спричиняють висічення верхньої частини пагонів.
Попелиця — харчується головним чином культивованою та дикою спаржею. Найчастіше зустрічається весною заселяючи в основному молоді спаржеві рослини. Як дорослі, так і личинки харчуються соком з листя та пагонів, що призводить до деформації рослин у вигляді нерозвинених пагонів, утворюючи зубчасті стовбури. Як наслідок, це призводить до значного ослаблення сили росту і обмеження врожаю спаржі.
Совки — це поліфаги, що харчуються багатьма видами культур і дикорослими рослинами з багатьох ботанічних родин. Молоді гусениці харчуються надземними частинами рослин, завдаючи шкоди паросткам і гілкам. Пошкодження підземних частин рослин також послаблює рослину. У місцях пошкодження може розвинутись захворювання від контакту з ґрунтом.
Личинки хрущів, що харчуються підземними частинами рослин, завдаючи серйозної шкоди овочевим культурам. Вони пошкоджують підземні паростки та коріння, можуть також пошкодити молоді пагони. Старші личинкові стадії більш ненажерливі. Також шкідливими є дорослі жуки, що харчуються листям рослин.
Розташування плантації
Внесення добрив
Накриття
Контроль бур’янів
Прямі методи боротьби зі шкідниками
Механічний метод може бути використаний для захисту рослин, вирощених на невеликих площах. Найбільш поширеними видами є збирання чи вловлювання шкідників з рослин або їх оточення. Для того, щоб обмежити шкоду, завдану мухами, совками, личинками і слимаками рекомендується застосовувати приманки. У рядах спаржі розташовують кілки білі або зелені, які змащені клеєм, для вилову самок шкідників, які хочуть відкласти яйця на стеблах.
Біологічний метод. У шкідників є багато ворогів серед комах. Влітку вони зменшують кількість попелиці на 90%. Важливе значення в скороченні числа шкідників, цикл розмноження яких у грунті, відіграють хижі хрущі родини стафілінід і численні види павуків. Зоофаги атакують і з’їдають шкідників на кожному етапі розвитку, від яйця до дорослої форми. Слід також пам'ятати про птахів, в основному з родини горобцевих.
Хімічний метод. Рішення про застосування інсектицидів має бути зроблено на основі визначення економічного порогу шкодочинності.
Правила користування інсектицидами:
1. Обґрунтування бізнес-проекту
Попит на спаржу внутрішнього ринку України, приблизно, складає від 1 до 2,5 тис. т. Український фермер задовольняє приблизно 7-10%. Все інше — імпорт з країн Європи та Китаю, як в свіжому вигляді, так і в вигляді напівфабрикатів – пресерви та заморожена спаржа. Культура споживання зростає з кожним роком, багато людей, буваючи за кордоном, куштували її та хочуть знайти на прилавках, і таких з кожним роком все більше. Популярність білих (або етіольованих, вирощених без доступу світла) та зелених молодих товарних пагонів спаржі зумовлена насамперед їх лікувальними й делікатесними якостями.
Не вдаючись до детальних цифрових показників біохімічного складу товарних пагонів, у Франції, Китаї, Мексиці та Португалії спаржа входить до переліку офіційних лікарських рослин, рекомендованих для лікування гіпертонії, цукрового діабету, виведення з організму шкідливих сполук хлоридів, фосфатів, сечовини. Саме зі спаржі було вперше виділено аспарагін — незамінну амінокислоту, що регулює водно-сольовий обмін.
Основними споживачами спаржі є люди середнього достатку та вище, як правило, це міські мешканці, які мають час та можливість знайти на ринку та придбати спаржу, оскільки вартість спаржі висока, а також люди, які знають, як її приготувати, хоча в цьому немає нічого складного. Також одними з основних споживачів спаржі є ресторани, які продають спаржу вже у вигляді готових страв, в спаржі зацікавлені торгівельні мережі та переробники.
Спаржа має один з найвищих експортних потенціалів в плодоовочевому бізнесі України, так як вирощування і збирання спаржі пов’язані з використанням ручної праці, яка у нас помітно дешевша, ніж в ЄС. Крім того, споживання спаржі в розвинутих країнах Європи незрівнянно вище, ніж в нас та інших країнах СНД. При стабільних темпах зростання внутрішнього виробництва, ЄС щороку додатково закуповує на зовнішньому ринку близько 50 тис. т цієї продукції. Це в 400 разів більше ніж загальний врожай спаржі в Україні! При цьому споживання імпортної спаржі в ЄС щорічно збільшується на 10-15%, а експорт не перевищує 2 тис. т.
Спаржеві переваги:
Труднощі вирощування
2. Стартова площа і виробничі потужності для промислового вирощування
Якщо орієнтуватися на внутрішній ринок, то тут основні покупці — мережі супермаркетів. У них, майже завжди, використовують великі партії закупівель — від 500 кг. Пагін спаржі зростає до 10 см в день. Коли він доростає до 25 см, його потрібно зрізати. І так треба робити кожен день. Пагони всі різні і неоднорідні. З гектара в день можна зібрати до 50 кг спаржі. Тому, для того, щоб сформувати товарну партію має бути мінімум 5 га, з яких ви в день можна зібрати 250 кг, а за два дні — 500 кг. Невеликі партії поставляють в ресторани і фермерські магазини.
3. Витрати на закладання плантації
Основні витрати при закладці плантації — це земля, саджанці, догляд за плантацією, людська праця. Якщо замість розсади посіяти насіння, то перший врожай буде лише на третій рік вирощування.
Спаржа досить невибаглива до ґрунтових умов. Але у перший рік вона має добре укорінитися. Культура потребує багато ручної праці. У перші 1-2 роки навіть бур’яни доводиться прополювати вручну, щоб не пошкодити рослину. Просто зібрати спаржу з поля недостатньо. Щоб довести її до товарного вигляду потрібно охолодити, помити, обрізати до 23 см, впорядкувати, упакувати в пучки по 350 грам і поставити в холодильник.
4. Витрати на оплату праці
На 1 га працюють в середньому 6–10 осіб — кількість залежить від виконання певної операції: під час обприскування та зрошення працюють 2 людини, у збиранні врожаю бере участь 10 осіб. Спаржа швидко зростає, тому в теплі дні можна збирати врожай двічі на день. Робочий день під час збору триває близько 10 годин. Сезон збору врожаю спаржі триває до середини червня. У середньому заробітна плата в Україні за збір урожаю складає приблизно €1000/міс. на людину.
В той час, у Польщі, Чехії та Німеччині оплата становить близько €2000/міс. на людину. У розрахунку на 10 осіб під час збору врожаю оплата праці вийде приблизно €10000/га.
5. Загальні витрати
Загалом закладка плантації спаржі у розмірі 5 га обійдеться фермеру у €61 875. Протягом наступних п’яти років на обслуговування і догляд буде потрібно €16 275. Весь 5-річний цикл плантації вимагатиме інвестицій в сумі близько €143 тис. Орієнтовна собівартість кілограму спаржі у перший рік вирощування становить приблизно €3, але вже на четвертий рік вона знижується до €1.
Загалом чистий прибуток від продажу спаржі становитиме €125 тис. за 5 років. Що у середньому складає приблизно €25 тис. у рік.
5. Ринок збуту
На внутрішньому ринку основні покупці — мережі супермаркетів. Вони використовують великі партії закупівель — від 500 кг. Невеликі партії поставляють в ресторани і фермерські магазини.
Ціни на продукцію у 2016 р.
© Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2018.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.