Kurkul.com часто пише про бджільництво: як про досягнення галузі, так і про її проблеми й окремі аспекти. Цього разу ми вирішили поглянути на галузь із точки зору переробника. Саме тому Kurkul.com завітав на завод із переробки меду ТОВ «АПІ-ТРЕЙД», що на Львівщині. Підприємство переробляє (фільтрує, гомогенізує і фасує) мед різних сортів: золотарниковий, коріандровий, акацієвий, липовий, гречаний, соняшниковий та різнотрав’я під торговою маркою Honigma.

Тож у якому стані галузь сьогодні, чи важко виробнику сільгосппродукції зайти в торговельну мережу, на що найбільше жаліються пасічники та чи навмисно фальшують мед окремі учасники ринку — читайте в нашому інтерв’ю з керівником заводу Богданом Клепачем.

Kurkul.com: У вас досить широкий асортимент медів у продуктовій лінійці. Де ви закуповуєте мед?

Є люди, які хочуть працювати з нами напряму, оминаючи заготівельників і маючи свої 2–3 грн зверху. От, наприклад, нам чоловік із Каховки відправляє «попуткою» 4 т коріандрового меду. Питаю, скільки хоче за нього, а він: «Ти спробуй і сам оціни». Такі в нас довірливі стосунки й настільки він впевнений у своєму продукті.

Є й такі, що роками із Житомирщини возять мед. Волга з причепом — привозять 1,5 т. Кажу: «У вас же на місці ціна майже така ж». А він мені: «Ну не знаю, мені з вами комфортно працювати».

Читати за темою: Україна медова: проблеми і успіхи галузі очима пасічника

Kurkul.com: Які на сьогодні обсяги виробництва на заводі? Куди збуваєте продукцію?

Богдан Клепач: Бувало таке, що в липні тут уже стояла черга з 15 машин, щоб здати мед, але менше 200 т на рік ми ніколи не продавали. Уся продукція йшла на експорт.

Продаємо в Канаду, в Польщі маємо свій склад, звідти вже мед розходиться по цілому  Євросоюзу. Та працюємо й над іншими напрямками. Кувейт, до прикладу, маленькими кроками йдемо в сторону Китаю, хоча туди дуже важко потрапити. Потрібні кілограми документів, тільки щоб відправити туди на розгляд. Виходить парадокс: Китай — найбільший експортер меду в світі, а ми йому свій будемо продавати, але якість нашого меду з китайським навіть порівнювати не можна. Коли приїхали наші партнери з Китаю, ми їм розклали зразки і вони спробували, то питання від них нас дуже здивувало, звучало воно так: «Якими підсилювачами смаку та ароматизаторами ви користуєтеся?».

А коли саме був у розпалі COVID-19, ми вирішили спробувати свої сили на внутрішньому ринку.

Ідею реалізації меду в невеликих баночках подав мій старший син, він і займався розробкою дизайну. Тож ми зареєстрували торгову марку, вибрали в лінійку 7 сортів меду, яких можемо назбирати достатню кількість. Потім уже почалося стукання у двері. Першою нам відчинила мережа магазинів у Львові «Близенько». Ми зараз там взагалі самі, без конкурентів. Потім нам відчинила двері мережа «Ашан», вони дуже багато купують. «Рукавичка» ще, «Епіцентр», саме зараз із «Метро» домовляємося.

Kurkul.com: Як сільгоспвиробнику «зайти» в торговельну мережу?

Богдан Клепач: Непросто. Наприклад, у «Метро» налаштована сторінка так, що подати свою пропозицію можна раз у пів року. Якщо її відхилили, то наступні пів року ти хоч головою бийся, програма не пустить — ви вже тут були, чекайте своєї черги. Після подачі заявки з нами таки зв’язалися, ми подали всі необхідні документи. Далі — внутрішня перевірка їхньої служби безпеки. Перевіряють виробника, чи компанія не шахрайська, чи в засновниках немає підозрілих офшорів тощо.

Наступна стадія — перевірка якості продукту, після успішного проходження якої вас вже допускають до тендеру. Адже багато мереж працюють виключно на тендерних засадах.

З мережею «Ашан» простіше було. Я просто їм постійно писав, адже вони отримують по кілька тисяч пропозицій на день, тож загубитися в такому потоці не важко. Тож я постійно їм писав, доки нам не зателефонували.

Kurkul.com: Як щодо конкуренції? Наскільки вона відчутна для вас?

Богдан Клепач: Звичайно, відчуваємо, нас же багато. Тільки у 2020 р. було на ринку 74 компанії. Конкуренцію здебільшого на зовнішніх ринках відчуваємо, тут всі хочуть продати і один поперед одного старається знизити ціну, від того така ціна низька на український мед.

Минулий рік був для нас «голодним» на акацієвий мед. Перебивалися запасами 2019 р. Для експорту в Канаду ми таки знайшли в Харківській області, але заплатили за нього по захмарній ціні. Ну й підтримувати для наших мереж всю лінійку ми мусили теж якось.

Цього року закупівельна ціна на мед значно зросла. Побачимо, як вплине соняшник, бо тенденцію до подешевшання вже помітно. Знову ж таки, упакування теж зросло в ціні, енергоносії. Тож на кінцеву ціну впливає все.

Kurkul.com: Яке споживання меду на внутрішньому ринку?

Богдан Клепач: Думаю, що ніхто цього не знає. Якщо те, що продається в магазинах, ще якось можна порахувати, то це, що продають пасічники напряму споживачам, порахувати неможливо. Та й, зрештою, самих пасічників в Україні ще ніхто не порахував.

Kurkul.com: Як аналізуєте мед, який купуєте у пасічників?

Богдан Клепач: Насамперед проводиться вхідний контроль, потім перед формуванням партії знову відбираємо проби і коли вже готовий продукт знову відбираємо проби і відправляємо в лабораторію. Якщо ти хочеш бути в чомусь впевнений, ти ще 4 рази перевіриш результат.

У нас уся продукція однакової якості — усе, що йде за кордон, потрапляє й на внутрішній ринок. Єдина відмінність — етикетка. Це в Радянському Союзі була продукція «на експорт» і всі хотіли саме її купити.

Читати за темою: ТОП-15 незвичайних видів меду

Kurkul.com: Чи маєте свою лабораторію?

Богдан Клепач: Ні, своя лабораторія — це дуже велика розкіш. Вона не настільки дорога, щоб придбати, як дорога в обслуговуванні. Фахівці відповідні теж дуже дорогі. Ми собі такого не можемо дозволити, тож працюємо на аутсорсі й тільки з державними лабораторіями. За 3–4 дні ми вже маємо результати аналізів, якщо взяти вхідний контроль.

Ще робимо аналізи в Інституті бджільництва на вміст пилку та інші показники. Тож немає змісту тримати тут трьох людей на захмарних зарплатах. Плюс видатковий матеріал, реактиви, термін використання яких — місяць, два від сили і треба використати або викинути. У нас немає об’ємів, які б виправдовували такі витрати.

Kurkul.com: Скільки у вас людей на виробництві залучено?

Богдан Клепач: Всього 12 осіб працюють. Це саме стільки людей, скільки нам потрібно на цей момент.

Kurkul.com: Чи вплинула на роботу заводу епідемія COVID-19? Чи зупиняли виробництво?

Богдан Клепач: Вплинула, але позитивно, ми відчували потребу в нашій продукції, мед продавався жвавіше, ніж зазвичай.

Kurkul.com: Які плани на розвиток? Чи плануєте збільшувати обсяги виробництва?

Богдан Клепач: Ми непогано модернізувалися цього року, докупили обладнання, розширили лінійку своїх продуктів. Ми майже відмовилися від фасування в металеві бочки. Зараз ми чи не єдині, хто фасує у відро 15 кг. Займаємо таку нішу. Це основний продукт, який іде до Польщі. Цей продукт вже має хоча й не велику, але додану вартість.

До того ж мед, який іде в банку чи у відро, проходить фільтрацію через сито 0,3 мм — виходить дуже чистий. На бочку мед проходить фільтрацію через двохміліметрове сито. Там уже є ризик, що залишки бджіл чи віск якийсь попаде в мед. Якщо взяти той же Китай, то їх цікавить саме відро та банка.

Загалом же хочеться популяризувати свою торгову марку Honigma у світі. Щоб вона була впізнаваною.

Kurkul.com: Яка ваша думка щодо фальсифікації меду?

Богдан Клепач: Я от нещодавно мав переписку з чоловіком, який хотів купити штучний мед. «Ви ж завод, ви виробляєте. Натуральний мед роблять бджоли, а що ж на заводі роблять?».

Що таке підробка меду? Пам’ятаю, був такий сюжет на телебаченні, що потім пасічники «плювалися» в групах. Німецький професор розповідав, що пасічник може навіть не підозрювати, що він фальшує мед, адже дуже багато бджіл зимують на цукрі.

Я не скажу, що це не правильно, але коли закінчився зимовий період і входиш у медозбір, то слід поміняти всі рамки, тому що бджола цукор, що залишився на рамці, складає в стільники, потім ще донесе меду і вийде розбавлена сиропом продукція. Саме це хотів донести професор, але його не надто багато пасічників зрозуміли.

У мене теж тут був вчений, він із нашого зооветеринарного університету у Львові. Розповідав, що в Канаді настільки розповсюджений американський гнилець, що неможливо не використовувати антибіотики. Усі бджоли зимують на антибіотику, усі рамки міняються, бо він може залишитися на них після зимівлі.

Підходить медозбір, ставлять нові рамки, не заражені антибіотиком, і мед отримують чистим. Так і з цукром. Роки 2 тому на ринку було таке навіть, що хтось годував сиропом бджіл і потім продавав це, як мед.

Був також випадок, коли торік пасічник із Кропивницького виїхав на кочівлю на акацію. Тут дощі пішли, ну він і годує бджіл, бо загинуть, треба ж годувати. Годував цукром, а воно день ллє, два ллє, як із відра. А потім «акацію» зібрав і дає нам на аналіз. Смак є, запах є, вигляд теж, даємо в лабораторію, а пилку нема, просто нема, розумієте. Просто сироп. Думаємо, ну все ж може бути, пилки рахує людина, людський чинник присутній, тож робимо діастазу, а там показник 2. Тобто це реально сироп був. Він не те що хотів нам щось втюхати, а просто не знав, що він робить. А дехто так робить з умислом і в промислових масштабах.

З досвідом уже важко обдурити. Тільки глянеш на той мед — і розумієш, що добре, а що не добре. А бувають такі класні екземпляри, що аж шкода просто навіть зливати докупи — складеться букет квітів такий. Десь залишив би, так навіть не знаєш, як і що з ним робити потім. А скільки було таке, що смак липи є, запах липи є, робиш аналіз — липи немає.

«В мене 100% акація» — 100% не буває. У ЄС торік уже готові були з пилками 10% брати і вважалося, що це акація. Єдине, що треба було високе співвідношення фруктози  до глюкози. А раніше і 20% ледве проходило.

У нас ще й лабораторій відповідних нема, щоб усе дослідити.

На ринку Канади 80% саме такого меду. Китайці навчили людей купувати тільки рідкий мед. Вони продають 200 тис. т/рік, а ми продаємо 60-70 тис. т. Ми на 2-му місці у світі, а вони перші.

Kurkul.com: Багато хто розповідає про те, що мед гріти не можна, бо виділяються шкідливі сполуки.

Богдан Клепач: Давайте зразу розвіємо цей стереотип. Що відбувається з медом, коли він нагрівається? Утворюється така сполука, як гідроксиметилфурфурол. При виході з вулика гідроксиметилфурфуролу є 3 мг/кг, а коли його дуже довго нагрівати, цей показник зростає.

За ДСТУ 2005 року, як і за радянськими нормами, вищий сорт меду мав містити до 10 мг/кг, перший сорт — до 25 мг/кг. За європейськими нормами допустимо 40 мг/кг.

До порівняння, у каві є 90 мг/кг гідроксиметилфурфуролу. Та кави ми п’ємо дуже багато й не переймаємося. Насправді цю речовину досі ніхто детально не досліджував, тож і повного розуміння про вплив на організм немає. Казати, що температура повбиває всі вітаміни — це ж неправда. Ці стереотипи тягнуться з минулих часів.

Я, наприклад, завжди в гарячий чай кладу мед. Щоб почала збільшуватись кількість гідроксиметилфурфуролу, потрібно дуже довге нагрівання, ви стільки чай не питимете, вистигне. Це ж цілий хімічний процес. Якщо на те пішло, у вашому шлунку він також нагрівається.

Kurkul.com: У вас у лінійці є мед із коріандру та золотарника. Наскільки взагалі популярні такі незвичні сорти меду?

Богдан Клепач: Наприклад, Канада не хоче коріандр. Золотарник там за бур’ян вважають, тому теж не заходить, хоча це — дуже гарний медонос. У липні як зацвів, то аж до жовтня. На ньому бджоли навіть зимують. Тому ми вирішили його популяризувати.

Деякі люди і фацелію сіють, у Польщі гороховий мед пробують робити, падевий. Але це зовсім інша ніша, ми туди й не пробуємо заходити. Тут є з чим працювати, навіть акація одна від одної може відрізнятися. Липа теж може мати величезний розрив по смаках.

Одного разу з Черкас прислали нам зразок. Ми ходимо біля того зразка, пробуємо зрозуміти чи липа, чи ні. Зробили аналіз на пилок, а там 65% пилку. Ми ще такого не мали ніколи показника по пилку. Те, що розповідають люди, що там 100% липа, — ми робимо аналіз, а там не липа, а різнотрав’я. «Та що ви мені розказуєте, липа цвіла, бджоли літали, тоєво на цвинтарі маю дві липи й ще тамо є липа в сусіда, що ви мені розказуєте, липа і все».

Kurkul.com: Про що спілкуєтеся з пасічниками, які привозять вам мед? На що вони найчастіше жаліються?

Богдан Клепач: Дуже цікаві пасічники приїжджають інколи, багато дають цінної інформації. Тут приїжджав один такий, ще за Радянського Союзу почав, старший чоловік. Розповідав такі речі, що можна книжки писати, посібники. Про найбільші помилки, які роблять пасічники. Він це все на собі випробував і знайшов оптимальні рішення. Я кажу: «Напишіть книжку, ще гроші на цьому заробите більші, ніж на тому бджільництві». Якби я зараз мав свою пасіку, думаю, що робив би все вже без помилок.

Читати за темою: Василь Соломка: Моя мрія — щоб при кожній пасіці працювала своя медоварня

Скаржаться найбільше на потрави. Такого не було ще декілька років тому. Почала китайська хімія безконтрольно попадати на наш ринок, і бджоли гинуть. Цього можна уникнути. У деяких випадках і пасічники були винні, тому що вони не реєстрували свої пасіки. У законі чітко написано, що треба попереджати навколишні пасіки про обробку поля. А як не зареєстрована пасіка, кого попереджати?

Згідно закону обробка має проводитися виключно вночі, а відповідальності за порушення цієї норми закону не прописано. Ти ж не закриєш вулик, коли спека 30⁰С, бджоли просто загинуть. Уже немає значення, чи від спеки, чи від хімікатів. У нашому селі вже немає ні однієї бджолиної родини. Є три пасічники, у яких усе загинуло. Перепади температури теж не сприяють.

У нас уже бджіл нема. Колись ще тут тару виставиш надворі — бджоли налітали, уже ні. Тож потрави — це найбільша проблема, хоча загалом пасічництво розвивається, люди бачать потенціал.

В кожного — своя філософія. Хтось каже: «Я не буду розвивати пасіку, тому що я зберу багато меду й буду змушений його дешево продати. Буду тримати стільки, скільки продам по високій ціні». Хтось навпаки збільшує пасіку: більше продав — більше заробив.

Сьогодні в Україні здебільшого є пасічники вихідного дня. Професіоналів своєї справи дуже мало.

Kurkul.com: Дякую за розмову!

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2021 р.