Харчова сіль

Лариса Босевська: Сіль не золото, тому ажіотаж на ринку — це просто паніка

27 травня 2022 690 0

Останні дні люди фарсово скуповують сіль. Роздрібна ціна на неї підскочила в рази, а в Одесі зафіксована рекордна вартість — 95 грн/кг. Причиною такого ажіотажу стала зупинка головного виробника солі в Україні — ДП «Артемсіль». Потужності підприємства знаходяться у м. Соледар, Бахмутського району. Саме на цих територіях зараз тривають найгарячіші бої. 

У результаті з полиць українських магазинів зникла сіль. Люди намагаються запастись по-максимуму, не зважаючи на ціни. А що ж робити в такій ситуації представникам харчової галузі? Наприклад, сіль, як консервант, необхідна овочівникам, які займаються переробкою та виготовляють продуктів з доданою вартістю. Тож в сьогоднішньому матеріалі Kurkul.com ми поспілкувались з в.о. директора Українського науково-дослідного інституту соляної промисловості, кандидатом геологічних наук Ларисою Босевською про те, чи буде дефіцит солі в Україні та чи варто переробникам шукати постачальників вже зараз.

Інтерв’ю було записане ввечері 25 травня 2022 р., а вже 26 травня російська армія випустила ракети по Соледару. Деякі з них збили сили протиповітряної оборони. Одна ракета влучила на територію соляних рудників та ще одна поруч з рудником. Частина приміщень зруйновані вщент, місцями вибиті вікна. Уламки будівлі та цеглу розкидало на десятки метрів. Також внаслідок вибуху сталася пожежа.

Kurkul.com: Наразі на ринку солі виник великий ажіотаж і хочеться зрозуміти чи він створений штучно людьми чи дійсно ситуація на підприємстві «Артемсіль» критична. Оскільки, окрім роздрібних потреб, сіль є важливим консервантом для переробної галузі овочівництва.

Лариса Босевська: Так, сьогодні зруйновано декілька об'єктів інфраструктури ДП «Артемсіль». Зокрема, соляні фабрики, які розфасовували продукцію. Думаю шахти та стволи, які знаходяться на глибині, не пошкоджені — а це найголовніше. Якщо така ситуація збережеться, і ми протримаємось (а ми повинні протриматись!), то тоді проведеться експертиза стану виробничих стволів і можна буде запускати роботу підприємства. Я маю на увазі й гірничих виробок і поверхневих об’єктів. 

Знаю, що на руднику №4 зруйновано адмінбудівлю і зачепило соляну фабрику. Наразі мені важко оцінити, як швидко її можна привести в робочий стан, але якщо не можна буде запустити, то на інших рудниках також є солефабрики. Думаю, можна буде якось транспортувати туди. Насправді такий механізм був і раніше: якщо було замовлення на сіль не фасовану, наприклад, для харчопідприєства, то вони на одному руднику її добували, якщо для інших цілей, насипом — на іншому. Підсумую, зараз немає такого стану, щоб сказати, що відновлення роботи підприємства неможливе. Сьогодні це так, але обстріли кожного дня продовжуються, тому спрогнозувати ситуацію надалі дуже важко.

Продукція ДП Артемсіль взято з аrtyomsalt.com

Kurkul.com: Все ж розглянемо негативний сценарій. Якщо не «Артемсіль», то чи є в нас альтернативи виробництва солі?

Лариса Босевська: Наш Інститут, вже 10 років наголошував, що необхідно думати про створення другого об’єкту щодо видобування солі, але жодної відповіді. Зараз до мене телефонують і приватні підприємці, і керівник безпосередньо Солотвинської солекопальні — є думки відновити його. Проте слід зрозуміти, що це надзвичайно довготривалий процес. Саме проєктування займе, якщо дуже поспішати, мінімум 8-9 місяців з експертизою. А наші підприємці вимагатимуть солі вже через 3-4 місяці, коли почнеться сезон переробки на консервацію. Це нереально. Тим більше якщо брати за основу Солотвино, там же не проста така ситуація: якщо просто почати копати сіль — ми зробимо там екологічну катастрофу своїми руками. 

Kurkul.com: Решта родовищ в Україні дають не такі великі обсяги. Тому наступний варіант — це імпорт.  Ви думаєте, що з завезенням солі в Україну проблем не буде? 

Лариса Босевська: Я, як фахівець, скажу, що солі на Землі дуже багато. Зараз питання лише в логістиці. Сіль — продукт не дорогий, собівартість його невелика, якщо процес видобування вже відпрацьований. Але логістичні витрати — дуже великі. Тому треба розглядати найближчих імпортерів.

Ми б могли імпортувати з Туреччини морем, але це зараз небезпечно. Тому можна везти турецьку сіль в Європу, а звідти до нас. Не такий тут довгий шлях. Є ще Румунія. Там величезні шахти, сіль гарної якості, забруднена трохи домішками, але вони випускають більш-менш достойний продукт. У Німеччині та Польщі теж звісно є шахти, але останніми роками вони мало видобували.

Kurkul.com: Щодо цін: в Одесі зафіксована вартість до 95 грн за 1 кг солі. Це спекуляція через те, що активно поширюється інформація, що «Артемсіль» зачиняється? 

Лариса Босевська: Я думаю, і практично впевнена, що це тимчасовий ажіотаж. Ще на початку квітня «Артемсіль» припинило роботу і відвантажило останні партії солі.

Замінити цю нішу своєю сіллю у нас немає можливості, а закупити — є. Просто потрібен час, щоб обрати де, і налагодити процес. Імпортна сіль звісно може бути дорожча, я ж знаю розцінки на європейському ринку. 

Ціна на сіль

Kurkul.com: З роздрібними обсягами зрозуміло. А що ж робити переробниками? Чи слід панікувати та шукати доставку солі самостійно з-за кордону?

Лариса Босевська: Я вважаю, що просто цей період необхідно перечекати, щоб дізнатися що буде з «Артемсіллю» і чи зможемо ми її реанімувати. 

Зауважу, що аналогічний ажіотаж був, коли росія відмовилась від постачання нашої солі. Тобто вони відмовились, а інших альтернативних джерел ще не знайшли. Сіль зникла з полиць, космічні ціни. А потім придумали нашу сіль транспортувати через Білорусь. Тому зараз потрібен час і ситуація якось вирішиться.

Моя, думка, що для запобігання таких випадків, приймаючи до уваги, що Артемівське родовище знаходиться дуже близько до кордонів з рф, Україні обовязково потрібне друге підприємство з видобування солі у західній частині країни. Найкращим варіантом розташування такого альтернативного соледобувного підприємства є регіон Закарпаття, де знаходиться потужні соляні товщі. Над цим країні потрібно працювати негайно.

Дефіцит солі (взято з просторів інтернету) 

Трохи статистики про ринок солі

Згідно з інформацією, яку надали нам в Українській асоціації бізнесу та торгівлі (UBTA), максимальні обсяги харчової солі, що реалізуються на внутрішньому ринку України складали близько 330 тис. т. При цьому експортні постачання становили близько 35-37% від загального виробництва. Не дивлячись на таку позитивну статистику, деяку частку солі ми також імпортували.

Відповідно до звіту АМКУ, основним виробником в харчовому сегменті солі було ДП «Артемсіль» — 69% ринку (січень-листопад 2020 р). Крім цього підприємства в Україні можна виділити наступні центри виробництва харчової солі:

  • «Слов'янська сіль» у м. Слов'янську — знаходиться в районі бойових дій;
  • Солотвинське родовище на Закарпатті — фактично не працює;
  • Дрогобицька солеварня — єдине реально працююче підприємство. Наразі випуск харчової солі коливається в межах 30 тис. т/рік. В планах збільшити виробництво до 55 тис. т.

Куди ж ми продавали сіль? На ТОП-10 країн-споживачів припадало 98-99% всіх зовнішніх поставок. В основному це країни Східної Європи — Румунія та Угорщина, і країни колишнього СРСР — Молдова та Білорусь.

В даній ситуації, що склалась на ринку стабілізуючим регулятором буде виступати імпорт. Найближчим часом будуть налагоджено нові коридори постачання продукції. Якщо взяти минулий рік, то найбільше Україна імпортувала солі з білорусі (56,2 тис.т), Туреччини (20,8 тис.т), Пакистану (0,6 тис.т), ЄС (1 тис.т) та Казахстану (0,4 тис.т). Як бачимо на 1 позиції розташована білорусь. Проте зараз імпорт солі, чи будь-якої іншої продукції, з цієї країни неможливий.

лукашенко «Я сейчас вам покажу, откуда готовилось нападение»

Зрозуміло, завезена сіль буде дорожча щонайменше на 20-50% за вітчизняний аналог. Так у 2021 р. середня ціна експорту української харчової солі була $62/т, а імпорту — $87/т.

Як підсумували фахівці UBTA, для населення дана ситуація не повинна стати проблематичною. Тут скоріше слід зазначити проблематику харчової промисловості, для якої потрібно буде шукати нові гуртові канали постачання солі. Водночас пікове навантаження припадає, коли йде масове виробництво по консервуванню овочів (огірки, капуста, помідори тощо), а це кінець літа — осінь. Тому є час для налагодження стабільних, великотоварних партій харчової солі та пошуку нових партнерів.

 © Єлизавета Кудиненко, Юлія Маковей, Kurkul.com

Виконано за допомогою Disqus