Кооператив «Чиста Флора», що на Івано-Франківщині працює вже 20 років і за цей час кількість учасників та асортимент продукції тільки зростає. Це чи не єдиний приклад успішного обʼєднання в Україні. Продукція, яку переробляє компанія Михайла Стовпʼюка, нішева — це лікарські трави, плодово-ягідна та медова продукція. І сьогодні ми поговоримо про те скільки можна заробити на лікарських травах.

Читати за темою: Михайло Стовпʼюк: Рентабельність лікарських трав в десятки разів вища, ніж пшениці чи буряка

«Успіх кооперативу залежить від ціни, яку ви платите за продукцію»  

Kurkul.com: Як утримати в кооперативі 100 виробників?

Михайло Стовпʼюк: Ми працюємо за правилами й в кінцевому результаті отримуємо крафтові продукти. Так, крафт трішки дорожчий, але це ручна праця за яку я плачу дорожче членам кооперативу та заготівельникам. Я даю вищу ціну, але враховую правила збору та якість. І тому учасникам кооперативу вигідно, бо вони знають що отримають значно більше, ніж у звичайних центрах заготівлі. 

Kurkul.com: Скажіть, скільки продукції за сезон ви переробляєте? 

Михайло Стовпʼюк: Якщо взяти лікарські та плодово-ягідні рослини, то ми переробляємо близько 100 т продукції. Працюємо відповідно до замовлення. Тобто ми не наробляємо і не складуємо її. Додатково це продукція з пасічників кооперативу — мед, пилок. Її переробляємо ще 5 т на рік. 

Kurkul.com: Якщо перевести це в грошовий еквівалент, то скільки можна заробити на травах?

Михайло Стовпʼюк: Тільки не лякайтесь цифр, бо я знаю реалії. Якщо людина посадить на ділянці ромашку, мелісу чи м'яту, збере її, правильно посушить та здасть у наш центр заготівлі, то з 1 сотки (0.01 га) матиме близько 40-50 тис. грн. При цьому затрат у добривах, чи обробках немає жодних.

Якщо взяти заготівлю диких видів лікарських рослин, то людина, яка працюватиме з 9:00 до 18:00 заготує 50-60 кг трав. Це буде 10 кг сухої сировини. Залежно від виду середня ціна 200 грн/кг. Тобто за день ця людина матиме 2000 тис. грн. Де в селі ви знайдете таку зарплату? Але ця робота вимагає скрупульозності — не просто зірвав,  накидав, воно неякісно посушилося. А головне — дотримуватись правил.

«Люди більше слідкують за собою, тому у фаворитах фермерська продукція» 

Kurkul.com: Розкажіть, як ви експортуєте продукцію і що закордонні покупці люблять найбільше?

Михайло Стовпʼюк: Ми працюємо багато років з США, Канадою, балтійськими державами. Іноді продаємо збірні вантажі, іноді напряму мережам.

Зараз я побачив, що зросла зацікавленість до БАД або, наприклад, до спельти — це пшениця-двозернянка. Її завезли на нашу територію ще трипільці. Ця продукція набрала дуже багато позитивних відгуків. 

Kurkul.com: Зміни у попиті повʼязані з ковідом?

Михайло Стовпʼюк: Думаю так. Якщо раніше добре продавались фільтр-пакети, то зараз у іноземців інтерес до заварних чаїв. Наприклад такі збори, як «Квітка полонини» чи «Лісова ягода». Також добре експортуються профілактичні та лікувально-профілактичні збори, як «Здорове серце», чай для нирок чи збір для печінки.

Взагалі після ковіду люди більше почали свідкувати за здоровʼям. Тому попит зріс на  крафтові джеми, варення у власному соку, гриби чи заморожені ягоди. 

Kurkul.com: Наші продукти зараз у фаворитах на ринках: їх купують аби підтримати Україну. Але при цьому європейцям важлива якість. Чи може українська продукція відповідати експортним вимогам?

Михайло Стовпʼюк: Продукція, яка експортується, має певні стандарти. Так от кооператив чи спілка, яка експортуватиме продукцію має можливість провести незалежний аудит і подивитися чи ти не фальшуєш. 

На європейському ринку конкуренція велика. Так, українців бояться, бояться поставляти український продукт. Тому що він не тільки якісний, але й цікавий. Але я все своє життя відстоюю тезу про те, що ми повинні продавати виключно продукти переробки з доданою кінцевою вартістю. Для цього держава має давати кредити чи поширювати грантові програми. 

Kurkul.com: Ви 20 років у цьому бізнесі, а як за цей час помінялись смаки на ринку України?

Михайло Стовпʼюк: Люди стали більше дбати про своє здоров'я. Тому маємо по Україні мережі фермерських магазинів, де продукція, якісніша, дорожча, але її купують. 

Якщо взяти глобально для виробників, то ринок чаїв в Україні дуже висококонкурентний. Тому зараз фаворитом серед нашої продукції стали медові драже. У складі мед, пилок та сублімовані ягоди. З цієї суміші виходять енергетичні цукерочки. Вони можуть бути їжєю для космонавтів, їх полюбляє купувати покоління «айтішників» чи вони чудово доповнюють сухпайки для наших військових.

Kurkul.com: А от якщо говорити про ягоди, то яка з них найпопулярніша?

Михайло Стовпʼюк: Слід розуміти, що у нас трохи специфічний, лікувальний напрям, який відрізняється від промислового виробництва. Наприклад, є різниця у карпатській чорниці й тією, яка росте на Волині. Ягода, яка росте на висоті понад 500 м, має вміст антиціанів, які є корисними для зору. Тому ці чорниці йдуть на ліки та вони дорогі. В цьому напрямку маємо контракти зі Швецією. А ті що ростуть нижче — йдуть переважно на фарби. 

Kurkul.com: На вашу думку, які напрямки виробництва будуть розвиватись у майбутньому в нашій країні?

Михайло Стовпʼюк: Після війни піде новий виток відродження фермерства в Україні. Він вже є, судячи з того, як у нас зростає кількість крафтових виробників. Я бачу стрімкий розвиток тваринництва, а саме вівчарства, яке у нас занепадало. Але попит на продукцію є, тому воно буде розвиватись. Про це наголошує мій земляк Василь Стефурак, і я його тут підтримую. Також я бачу майбутнє у дрібному фермерстві, яке буде пов'язане з виробництвом молочної продукції та її переробкою.

Але це все неможливо без правильної політики держави у цьому відношенні. У нас є гранти. Щоб взяти участь у них, підприємства змушені пройти довгий процес написання заявки, перекладу і подачі. Фермери просто не мають на це часу. Тому при ОДА мають бути створені управлінські структури, які допомагатимуть писати грантові заявки і стратегічно розвивати регіон. Треба тільки мати бажання зробити механізм.

«У Карпатах можна знайти понад 200 видів з географічним зазначенням»  

Kurkul.com: До війни у Мінагро велась мова про затвердження регіональних продуктів, серед яких з Карпатського регіону була бриндзя. Які продукти на вашу думку можуть ще увійти до цього реєстру?

Михайло Стовпʼюк: У нас можна зробити понад 200 видів регіонального продукту. Наприклад, гуцульська бриндзя в географічній ідентифікації — це заслуга нашої спілки  «Смак українських Карпат». Ми вперше представили цей сир на виставці в Італії. І я пригадую, що тоді ми представляли багато нашої продукції і вона була там не гіршою за європейську, навіть кращою. І, думаю, ми можемо презентувати багато новинок. Але важливо, щоб долучились донорські організації, держава. Як тільки закінчиться війна, я впевнений ми зрушимось вперед в цьому напрямку. 

Kurkul.com: Ви згадали спілку «Смак українських Карпат». Який маєте до неї стосунок?

Михайло Стовпʼюк: У 2011 р. я став її співзасновником. Тоді я хотів пришвидшити рух за розвиток Карпатського регіону. Ідея була в тому, щоб всі напрямки роботи йшли спільно з фермерами. От, наприклад у нас є ресторани, в які приїжджають туристи, щоб поласувати карпатською кухнею. Ці заклади готують з продуктів невідомого походження. А я бачив це таким чином, щоб в закладах готували виключно з продуктів, вирощених у регіоні. І до меню клієнтам додавали б карту походження певного сиру чи стейку. 

Читайте також: Ігор Небилович: 70% нашої продукції йде на прилавки «Сільпо»

Ми були дуже натхненні ідеєю, навіть знайшли донора проєкту зі Швейцарії, підписали великий договір. У Львові провели потужний семінар, де запросили країни Карпатської конвенції та презентували наших виробників. На жаль, побоялися моєї ідеї навіть у Швейцарії. На додачу влада змінилась і у нової просто не було бажання, часу і фінансування для цього проєкту.

Kurkul.com: Чи працює спілка зараз?

Михайло Стовпʼюк: Так, наша спілка й зараз тримається, хоч донорства фінансового немає. Але в напрямку ми зробили серйозну роботу. Тому що підтягнулися багато виробників. І взагалі доля крафтових виробників зростає. Якщо раніше було по одній сироварні на область, то зараз є вже понад 50 крафтових виробників високого ґатунку. 

Окрім цього 5 років тому Михайло Стовпʼюк заснував Школу Карпатського садівництва. В гірській місцевості він заклав 5 га автентичних садів з сортами яблук притаманних для регіону.

Спершу ми зробили дуже важливу роботу — описали сорти яблук Карпатського регіону. Потім їздили до людей і збирали садивний матеріал, де ще це можливо. Вийшло понад 40 сортів яблук з автентичними назвами. Це так звані Рубчєнки, Баумани чи Залізники. Вдалось знайти дуже цінну грушу Апорт. Фактично ми взяли вже дички, які нащепимо і будемо відновлювати наші сорти.

Kurkul.com: Це суто просвітницька місія, без жодного бізнесу?

Михайло Стовпʼюк: В цьому саді якраз і передбачається бізнес. Коли він почне плодоносити ми плануємо виготовляти продукцію з автентичних карпатських садів. Ми їх розмножуємо, щоб мати базу. Але у достатній кількості ці дерева ростуть і у людей. Тому на нашій сировині, приймаючи ці яблука з домогосподарств, можна робити соки чи пастилки. Важко, бо для цього треба обладнання. Але ми прагнемо розвитку.

Kurkul.com: Дякуємо за роботу та цікаву розмову.

Михайло Стовпʼюк справді перетворив бізнес на справу життя. Так, він заробляє зільництвом, але водночас і опікується ним та прагне «грати за правилами». Він вірить, що Україна може давати унікальний продукт, прагне розвивати регіон та просто робить те, що він любить. З останнього, у Верховині він заснував єдиний в Україні Музей лікарських рослин і карпатського зільництва. Там зібрані не тільки рослини рослин від Льодовикового періоду та перших метеоритів до сьогодення, але й дані про всіх фітотерапевтів України, карпатська алхімія та магія. «На це у мене пішло ціле життя», — додає Михайло. Тому рекомендуємо всім відвідати це місце. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2023 р.