Фермерське господарство «Сапфір Агро» знаходиться за 10 км від лінії вогню, у с.Музиківка Херсонській області. Підприємство пережило окупацію, і нині бере старт на розвиток. Хоча безпекова ситуація продовжує бути критичною.

Наразі підприємство обробляє 3,5 тис. га полів, які ще до недавнього часу були повністю замінованими. Фермери, батько й син, вирощують зернові й технічні культури: пшеницю, ячмінь, ріпак, соняшник. Валовий збір зерна по господарству —  близько 6 тис. т на рік, а довоєнні показники були на рівні близько 10 тис. т на рік.

Також фермери відновлюють популяцію унікальної сірої української породи корів — про це детальніше у нашому матеріалі «Останні свого роду — херсонський фермер під обстрілами рятує українську породу ВРХ».

Дизпаливо з бочок просто зливали на землю

Сергію Сорокунському молодшому, співвласнику «Сапфір Агро», сьогодні важко згадувати початок вторгнення на Херсонщині. 

«Перші тижні, місяці  ми з родиною сиділи й чекали, що і як буде. У Музиківці на той час проживали наші працівники. Ми майже одразу втратили з ними зв’язок. Пізніше дізналися, що господарство повністю у розпорядженні російських загарбників. Зима — такий період, коли кожен фермер готується до посівної. То і ми мали певний запас добрив, дизпалива, посівного матеріалу. І усе це в один момент опинилося в руках мародерів», — розповідає фермер.

З перших днів повномасштабного тут перебили дроти, і у Музиківці не було електропостачання. Мобільний зв'язок був нестабільний. Так тривало два місяці.  

«Пам'ятаю, як на території нашої громади був екологічний колапс. Тут знаходилася найбільша в Європі птахофабрика «Чорнобаївська». Тоді вона залишилася без електропостачання, а це значить — без можливості годувати птицю, підвозити працівників до робочих місць та вивозити готову продукцію. Від спраги та голоду загинуло понад 4 млн курей. Частину готової продукції та курей, попри обстріли на початку наступу окупантів, вдалося роздати місцевому населенню, але більша частина птахів загинула», — розповів Сергій Сорокунський. 

На своє підприємство фермери змогли потрапити у кінці квітня 2022 року. Адже до цього навіть дорога була перекрита. 

«Першого разу поїхали мої батьки самі, аби відвідати наших рідних. А вже за декілька днів ми поїхали дивитись на своє підприємство. Перше, що ми зробили — почали фіксувати, фотографувати, рахувати, перевіряти, що зникло, що залишилося, наслідки цього мародерства. Так, саме мародерства, бо нашу техніку просто розбирали, викручували лампочки. А коли покидали територію підприємства, то просто заподіювали шкоду ще більше, все нівечили й ламали. Повідкривали, наприклад, бочки із дизпаливом, щоб це паливо просто витікало на землю. На щастя наші співробітники щось встигли зберегти. Перекрили крани, то трохи залишилось», — додав фермер.

Різних таких пошкоджень фермери нарахували чимало. Майже вся техніка була понівечена. Були зламані паркани, бо ті, хто їхали танками, воріт не відчиняли.

«На початку небезпека мінування була всюди, тому що залишились їхні бліндажі, залишились фортифікаційні споруди. Тому першим етапом було обстеження, аби встановити, де є мінування, де є небезпека. Ми це робили у тісній комунікації і співпраці з військовими», — розповів Сергій Сорокунський.

Перші 600 га озимих після деокупації

Процес деокупації проходив достатньо швидко. І вже в листопаді «Сапфір Агро» встигли засіяти близько 600 га озимих.

«Це були крайні строки посіву і відносно безпечні поля, на яких можна працювати. Потім до кінця травня ми вже обстежили і розмінували приблизно ще 600 чи 800 га.  Тобто 30-40% від загальної території. І на початок 24-го, ми вже завершили розмінування та обстеження землі. Зараз ми вже вийшли на обробіток усіх наших земель і вже засіваємо максимально», — каже фермер.

Кошти пайовикам «Сапфір Агро» сплачували навіть у той рік, коли поля були заміновані й територія окупована. Не у повному обсязі. Кажуть, шукали компроміс з людьми, домовлялися. Зараз фермери вже на 100% виконують свої зобов’язання по оренді, і навіть трішки підвищують оплату, аби бути конкурентними як у межах області, так і країни.

Продавати врожай непросто

Логістика — серйозна проблема для Херсонщини — перевізники не надто хочуть туди їхати. Транспортні компанії зазвичай відмовляють. Але «Сапфір Агро» вдалося розв'язати це питання. І масштаби продажу зерна, як зізнаються фермери, наразі вже такі ж, як до війни.

«Єдине, звичайно, дуже змінились ціни. Як на зерно, так і на логістику. Остання зросла в ціні в чотири рази. Тому арифметика  виробництва зовсім інша», — говорить Сергій Сорокунський.  

Через економічні та логістичні труднощі аграрії змушені були переорієнтуватися на вирощування більш маржинальних культур. Наприклад, соняшник та ріпак, які мають вищу рентабельність і менші витрати на логістику, стали пріоритетними культурами, тоді як обсяги виробництва пшениці на підприємстві зменшилися.

Підвищення цін на паливо стало ще одним фактором, який негативно вплинув на рентабельність. 

«Якщо на початку війни дизпаливо коштувало близько 20 грн/л, то у 2024 році ціна зросла до 53 грн/л. Це збільшило витрати на вирощування культур, що своєю чергою знизило рентабельність виробництва», — говорить Сергій Сорокунський. 

З усіма викликами справляються самотужки. На «Сапфір Агро» не користуються жодними державними програмами. 

«Я хотів оформити дотацію, але не міг зайти навіть у Державний аграрний реєстр. Потім просто сказали, що сервери були перевантажені. Я мав кілька різних спроб. Але так і не вдалося — то система перевантажена, то сервер. Тому всі фінансові ситуації вирішуємо власними силами та розраховуємо лише на себе», — говорить Сергій Сорокунський. 

П’ятий рік інвестують у точне землеробство

Та попри усі ці труднощі й небезпеку, яка зовсім поряд, господарство уже п’ятий рік інвестує у цифровізацію процесів, у сучасні технології та продовжує ставати сучасним і сьогодні.

«Ми вже п'ятий рік працюємо з електронними картами, з автоматичними трекерами. За допомогою датчиків ми знаємо, де наш трактор, яку операцію він виконує, з яким агрегатом працює, яку кількість роботи виконує. При цьому в режимі онлайн ми інформовані й про те, яку кількість палива він витрачає та який саме оператор керує цією технікою. Ми знаємо  все про кожен квадратний метр наших земель», — каже фермер.

На «Сапфір Агро» також працюють з дронами для обстеження полів і обстеження якості обробітку. Хоча через війну наразі трохи обмеженні у їх використанні.  

«Дрони ми почали використовувати лише цього року, наразі — тільки для обстеження полів, оскільки маємо велику кількість масивів по 200-300 га. Завдяки цій технології ми повною мірою бачимо картинку по всьому полю, адже фізично об’їхати всю територію неможливо. Ми перевіряємо також сходи і за допомогою певних фільтрів ми бачимо, де більш чи менш уражені хворобами ділянки. Цьогоріч, таким чином вчасно відреагували на проблемну ділянку по ріпаку», — розповів Сергій Сорокунський. 

За його словами, впровадження таких сучасних, розумних рішень і технологічних рішень допомагає максимально відчувати свій бізнес. 

«Щоб бачити, як то кажуть, де і як працює кожна інвестована гривня. Зараз це особливо актуально, адже дуже зросли витрати  і впала маржинальність. Тому треба рахувати все», — додає аграрій. 

Врожайність культур була б вищою, якби не зруйновані помпові станції

Через специфічний клімат півдня і нестачу опадів фермери якраз напередодні війни вирішили інвестувати у дощувальні машини. Але зараз вони стоять без діла, бо можливості ввести їх в експлуатацію немає. 

«Ми реально могли б підвищити врожайність по культурах, адже маємо дощувальні машини. Проте користуватися ними ми не можемо, оскільки побудовані нами помпові станції біля каналів були зруйновані під час окупації. Та й самі канали не працюють. Маю надію, що вже наступного року відремонтуємо насосні й зможемо запустити машини для поливу», — зазначає Сергій Сорокунський. 

Із встановленням зрошувальних систем у 2021 році, врожайність пшениці та ячменю на господарстві склала 6-7 т/га, що було досить високим показником по регіону. 

Пробували вирощувати гарбузи і льон 

Найбільш рентабельною культурою для «Сапфір Агро» на сьогодні є ріпак, після нього — соняшник, потім пшениця. Горох тут пробували вирощувати два роки поспіль, але для свого підприємства вважають таки збитковою культурою. 

«Сьогодні ми змінюємо пріоритети вирощування на інші культури, які матимуть для нас більшу маржу. Якщо раніше 70% площі в нас займала пшениця, то сьогодні пшениця вже займає 30%, ріпак займає 30%, приблизно 25% соняшник, і зовсім трохи для озимого  гороху. Плюс якусь невеличку частку лишаємо для якихось експериментів. Зараз ми у пошуку нішевих варіантів. Наприклад, цьогоріч пробували гарбуз на насіння, минулого — пробували льон. Але все ще підбираємо для себе варіанти», — говорить Сергій Сорокунський.

Мрія Сергія Сорокунського —  переробка, створення кінцевого продукту та вихід з ним на міжнародний ринок.

«Я хочу забезпечувати більше робочих місць, мати більше кваліфікованих кадрів з гарною зарплатою. Для цього треба організувати замкнений процес. Мій досвід роботи в ресторанному бізнесі був справжньою школою життя. Я поставав перед труднощами, але саме вони допомогли мені стати сильнішим. Бували моменти, коли хотілося все кинути, але я тримався. І не пошкодував», — додає аграрій.

Зараз згадує, як читав «Алхіміка» Пауло Коельо. Ця книга стала для Сергія Сорокунського справжнім відкриттям через ідею про те, що кожен з нас має своє призначення. 

«Прочитавши книгу, я переконався, що я на правильному шляху. Я завжди розумів, що важливо робити те, що приносить радість, а не просто гнатися за грошима. Мої спостереження в ресторанному бізнесі показали, що успіх приходить до тих, хто любить свою справу і віддає їй всі сили. Коли я фокусувався на задоволенні клієнтів і створенні дружньої атмосфери в команді, бізнес процвітав. Це навчило мене тому, що справжнє багатство — це не лише матеріальні цінності, але й розвиток себе як особистості», — підкреслив Сергій Сорокунський.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.