Господарство «Сапфір Агро» розташоване на околицях Херсону. Тут досі регулярно прилітають ракети, створюючи загрозу для життя, яка навіть не щоденна, а щохвилинна. Тут не мають сенсу оповіщення про загрозу з повітря — вибухи майже завжди передують сиренам. Однак господарство продовжує працювати —  сіяти на вже розмінованих землях та збільшувати поголів’я корів сірої української породи, популяризуючи її серед інших фермерів.

«Сапфір Агро» у 2011 р. було засноване як сімейне фермерське господарство, тому що працювати на ньому стала одразу вся сім’я Сергія Сорокунського. Перший трактор, перших 20 га землі, тоді майже одразу на господарстві з’явилися вівці. 

«Ідея розпочати фермерську діяльність  виникла у батька. Це було несподівано, оскільки він був у зовсім іншому бізнесі  — мав заправки, займався гуртовою торгівлею паливом. Тоді в нашому селі (с. Музиківка Херсонської області.  — прим. ред.) розпався колгосп. Майно почали там розкрадати, розбивали всі ці комплекси, гаражі, техніку. Землю хапали — хто міг, не завжди це були чесні й порядні люди.  Було декілька таких шахрайських історій —  приїжджали якісь невідомі люди, набирали землю, а потім не розраховувалися з селянами», — розповідає син засновника господарства, його співвласник, 29-річний Сергій, який зараз активно займається управлінням компанією.

У Музиківці на той момент жили родичі Сергія Сорокунського, та й він сам до 11 років мешкав тут з родиною.  

«Оскільки батько тоді торгував паливом, він спілкувався з багатьма фермерами. То так вони його і вмовили — говорили, мовляв, ти ж родом з Музиківки, то візьми землю у свої руки і займайся, це прибутково і цікаво, та й людей підтримаєш. Тож батько вирішив спробувати», — каже Сергій.

Так ФГ «Сапфір-Агро» потихеньку розвивалось: набирали землю, почали заохочувати людей, які в першу чергу давали свої паї, а потім приводили й родичів та друзів. На сьогодні компанія «Сапфір Арго» обробляє 3,5 тис. га землі. Майже всі вони вже розміновані. А також господарство вирощує 90 голів ВРХ породи сіра українська та вівці гісарської породи.

«Потроху почали зростати. І сьогодні маємо вже понад 3 тис. га землі та є найбільшим землекористувачем у громаді, і найбільшим платником податків до місцевого бюджету. Хоча тепер війна внесла корективи в наш розвиток», — додав Сергій Сорокунський.

Подавали страви з ексклюзивного м’яса у власному ресторані 

У 2022 р. підприємство потрапило до рейтингу Forbes «Next 250» — списку бізнесів, які стрімко розвиваються. «Сапфір Арго» має амбітні цілі — вийти на 50 тис. га землі в обробітку. Але наразі розвиток довелося поставити на паузу. Сьогодні основним напрямком діяльності «Сапфір Агро» є  вирощування зернових культур, а от тваринництво поки ніякого прибутку не приносить — це більше інвестиційний проєкт. 

До повномасштабного вторгнення  сім’я мала свій ресторан, де, власне, і реалізовувала унікальну м’ясну продукцію. У 2013 році, коли йому було лише 18, Сергій відкрив своє перше кафе. Спочатку бізнес був невеликим, але поступово заклад виріс у повноцінний ресторан. За перші п'ять років існування закладу команда збільшилася з трьох осіб до 20. Ресторан функціонував успішно і став популярним місцем для святкувань у Херсоні. У 2024 році йому виповнилося б 11 років, якби через війну у 2022 році він не закрився. Родзинкою закладу була яловичина сірої української породи.

Читайте також: Молочний напрям сьогодні прибутковий — досвід ПСП «Плешкані»

Як говорить Сергій Сорокунський, завдяки природному способу життя й особливим умовам утримання м’ясо має унікальні смакові якості — воно ніжне та соковите. Це дозволяє позиціювати цю яловичину як преміум продукт. 

«У нас на господарстві ця порода з'явились у 2016 р. Завозили ми їх із заповідника «Асканія Нова» двома партіями по 20 голів. Батьку цю породу  порадили знайомі, які працювали в тих краях. Витривала, м’ясна порода — те, що ми шукали. З огляду на те, що ми мали свій ресторан і могли створювати кінцевий продукт переробки — то зробили ставку саме на цю найвигіднішу бізнес-модель з максимальною доданою вартістю», — розповів Сергій.

Після закриття ресторану через воєнні дії Сергій повністю перейшов у сільське господарство, активно займаючись управлінням фінансами, земельними питаннями та збутом. А тваринництво перетворилося на інвестиційний проєкт.

Довідка: Сергій Сорокунський почав працювати ще з 15 років, навчаючись слюсарної справи, разом із дідусем ремонтував техніку. Згодом, у 16 років, працював у логістичній компанії батька, а у 17 зайнявся сільським господарством. У 18 років Сергій відкрив власний ресторан, де поступово вибудував команду і створив одне з найвідоміших місць у Херсоні.

«Кожна робота навчила мене поваги, важливості команди й відповідальності за результат», — каже він.

Розвиток на паузі через воєнні ризики

Фермери експериментували з підкормами, пробували більш інтенсивні зернові корми, щоб отримувати більше жирових прошарків. Порівнювали своє м’ясо з продукцією інших виробників в Україні, з іншими породами, і зрештою таки впевнились в тому, що за текстурою і смаковими якостями м’ясо таки дійсно ексклюзивне.  

«На базі ресторану технологічно ми мали повний цикл для того, щоб максимально правильно працювати з цим продуктом. Вакуумна упаковка, спеціальні холодильники, камери для дозрівання вологого м'яса, щоб доводити його до ідеального смаку. Ми мали на меті розвивати цей напрямок», — розповів Сергій. 

Саме в такому вигляді виробництво м'яса є максимально вигідним, зважаючи на те, що вихід стейків з туші виходить всього 30 кг. Але ціна цього м'яса при реалізації —  800 грн/кг.

«Це бізнес можна будувати, можна розвивати, в нього можна інвестувати, покращувати технологічні процеси. Єдине, що треба — це давати дійсно якісний продукт і забезпечити стабільність в певних об'ємах. Для цього треба мати певну кількість поголів’я, аби пробувати співпрацювати з різними мережами або супермаркетами», — додав фермер.

Читайте також: Олег Балагура: Україна має бути членом ЄС, але багато хто боїться нас

Поки що в Херсонській області немає куди продавати це м'ясо вигідно, тож фермер вирішив сконцентруватись на тому, що буде нарощувати поголів’я, аби в перспективі втілити таку бізнес-модель.

«Наразі цієї реалізації м’яса немає, бо взагалі з реалізацією в Херсоні та Херсонській області складно — дуже багато людей виїхало, купівельна спроможність впала. Тому я сьогодні беру вектор на розвиток та на збільшення популяції корів як у своєму господарстві, так і популяризацію української сірої породи серед інших фермерів та заохочувати їх теж долучатись до розведення цієї породи», — розповів Сергій.

Чому саме сіра українська порода

«Українська сіра корова — це унікальна порода, яка на грані зникнення, адже основна їхня популяція перебуває в окупації, тому не відомо, скільки корів залишилося взагалі», — розповідає Сергій.

Серед переваг цієї породи фермер називає витривалість —  тварини легко переносять і спеку, і холод, можуть жити просто неба, і їм так само буде комфортно. 

«Саме через невибагливість до умов утримання ми обрали цю породу, оскільки ми не мали змоги забезпечити таке, знаєте, «тепличне» утримання. У нас був випадок взимку, коли було багато вологи, багато опадів, і вони якось стояли по коліна в багнюці. Нас за це чимало тоді критикували, типу, що ми не доглядаємо за тваринами, але річ у тім, що для них це звичні умови», — додав Сергій.

Разом з тим, сіра українська корова стійка до хвороб і не потребує зовсім людського догляду. Стадо в Асканії-Новій до окупації багато років утримувалось на цілорічному вільному вигулі без втручання людей навіть для доїння.

«Одного разу ми намагались взяти кров для аналізу для британських вчених, але, скажу я вам, це був ще той квест. Порода настільки дика, що комфортно себе почуває без втручання людини. Ми втручаємося, коли розподіляємо їх по загонах, тобто відділяємо  бичків від теличок, молодих від старших.  І все — такі мінімальні кореляції. Ну і чистимо загін, заїжджаючи туди трактором», — додав Сергій.

За словами фермера, поряд з людьми, в такій спокійній атмосфері, до сірих українських можна навіть підійти і погладити, вони не будуть агресивно себе поводити, але в екстремальних умовах ці тварини дуже «бойові».

Справжні українські аборигени

Сіра українська порода великої рогатої худоби — фактично живий пам’ятник цілої епохи ще з часів трипільської культури. Попри численні дослідження з фенотипових ознак та генетичних структур сірої української породи ВРХ, її біологічні особливості та генетична історія залишаються недостатньо вивченими для ефективного застосування в майбутньому. Ця порода, що походить від дикого тура, має унікальні генетичні риси: вона витривала, пристосована до клімату Степу, висока, має глибоку грудину, високий рівень плодючості й масу до 700 кг для корів та понад 1000 кг для бугаїв. Проте сьогодні сіра українська худоба знаходиться на межі зникнення.

«Заповідник «Асканія Нова» відіграв важливу роль у збереженні сірої української корови під час війни, адже до її початку тут налічувалось близько 400 тварин, що є значною частиною від близько 1 тис. голів по всій Україні станом на початок 2022 р. Після окупації деякі ферми були розграбовані, а частину тварин безконтрольно забивали або вивозили до Криму», — розповів фермер.

Сергій Сорокунський сьогодні веде свій канал у TikTok, де систематично публікує відео з коровами та отримує велику кількість переглядів, вподобайок і захоплені коментарі публіки, яка і собі зачарована красою цих корів. Звідти, як говорить сам, іноді звертаються і клієнти, які хочуть розводити цю породу. Саме такою і була мета — популяризація поголів’я, адже в Україні лишилось дуже мало корів цієї породи.

«По цих коровах одразу видно, що вони автентичні українські — характер, витривалість. Сьогодні, в умовах війни, ця корова — символ національної стійкості й відданості своєму корінню. Я маю докласти максимум зусиль, аби зберегти цю породу, розуміючи, що наразі в Україні осередків залишилось не так багато. Це наше підприємство, ще кілька та невеличкі фермери-ентузіасти. Відомий приклад — кандидат ветеринарних наук, експерт з ефективного управління тваринництвом, власник «Велесової ферми» Михайло Травецький, з яким ми знайомі та співпрацюємо. Саме він приїжджав до нас відбирати кров для дослідження геному», — додав фермер Сергій Сорокунський. 

Інвестиція в автентичну українську породу чи бізнес?

Раніше сіру українську корову використовували на повну: як джерело молока, м’яса та робочої сили. Її молоко містить ген А2, який робить його гіпоалергенним. Така особливість підвищує ринкову цінність сировини і може стати конкурентною перевагою в глобальному масштабі.

«Якщо дійсно знайдеться ентузіаст, людина, яка так само захоче полюбити цю породу і захоче її розводити, ми готові продати такий стартовий набір для розведення: бичка та теличку», — додав Сергій.

Запитів дуже багато, чимало людей цікавляться, але поки що далі зацікавленості справа просувається рідко.

Небезпечно, але ми працюємо

Безпекова ситуація у Херсоні та Музиківці наразі досить складна. Місяць тому на відстані 500 м від «Сапфір Агро» повністю розбомбили одне з останніх підприємств, яке працювало на території громади. В цілому, оскільки громада знаходиться трохи далі від Херсона, то обстрілів вона зазнає менше, ніж сам Херсон.

«Ми з родиною проживаємо безпосередньо у самому Херсоні, то кожного дня маємо звістки про те, що хтось загинув, когось поранено. На превеликий жаль, знаєте, це вже перетворюється на якусь таку жахливу статистику», — розповідає Сергій.

Над Херсоном літають ворожі дрони, які скидають вибухові пристрої просто на вулиці. Усі місцеві парки, центральні вулиці, набережні вже мають таблички з написами «Обережно, заміновано». Але навіть за такої ситуації родина фермера не поспішає покидати рідні краї.

«Наш знайомий місцевий фермер, який займався овочами, виїхав до Одеської області і працює нині там. Але він мав тут 50 га земель. А ми маємо понад 3 тис. га та плюс 90 голів ВРХ і вівці. Це шалені інвестиції, шалені кошти сьогодні, якщо, наприклад, говорити  про те, що десь в інших регіонах купувати землю чи брати в оренду. Особливо в західних регіонах ціни вже нереально високі», —  каже Сергій. 

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.