Іван Павліш ніколи не планував займатися сільським господарством. Юрист за освітою, учасник АТО, він мріяв про пасивний дохід з насадження волоського горіха. Але життя розпорядилося інакше – сьогодні його бренд «Бататко» знають в усій Україні.

Від випадкової пропозиції ресторанної мережі до 50-60 замовлень на день – історія успіху, яка почалася з народження сина та бажання годувати його якісними продуктами. Сьогодні, продовжуючи службу в ЗСУ на Покровському напрямку, Іван керує родинним господарством дистанційно, доводячи, що навіть війна не зупиняє наших фермерів.

«Я навіть не знав, що таке батат, коли пообіцяв його виростити»

Kurkul.com: Розкажіть, будь ласка, про своє господарство і про себе, як почали займатися фермерством.

Іван Павліш: Перше, що треба сказати — я продовжую службу у Збройних силах України, зараз перебуваю на Сумщині. За освітою я юрист. Ніколи не думав, що буду займатися сільським господарством. 

У 2015 р. я проходив службу в 53-й окремій механізованій бригаді. Після демобілізації вирішив, що треба в житті щось змінювати. Почав досліджувати різні галузі. Зупинився на тому, що агробізнес — це досить перспективно і можна було б туди вкластися, щоби мати в майбутньому пасивний дохід без надзвичайних турбот. Це на той час я так уявляв агро. 

Тоді популярним був волоський горіх. Я читав, що посадивши 1 га горіха, через 10 років станеш мільйонером. На цьому я й зупинився, але потрібна була земля. Тому я спробував скористатися своїм правом на приватизацію 2 га землі. Дуже важко мені це вдавалося через різні перипетії та перешкоди з боку місцевої влади. Поки судився, доводив своє право, минуло 2 роки.

Kurkul.com: І все ж почали з саду?

Іван Павліш: Поки тривали судові тяганини, мені випала можливість орендувати 20 га землі. Я вирішив спробувати на них вирощувати однорічні культури. Паралельно приватизував 2 га під особисте селянське господарство та купив корпоративні права на фермерське господарство, яке вже було орендарем тих 20 га. 

Далі я об'єднав навколо себе інших ветеранів АТО. Нам вдалося частково відсудити землю в сільської ради. Ми приватизували земельні ділянки й частина хлопців теж мені передала свої земельні ділянки. Загалом станом на 2019-2020 рік було приблизно вже 40 га землі в обробітку.

Kurkul.com: З цього часу ви офіційно зайнялись фермерством?

Іван Павліш: Це було для мене пасивним доходом. Я просто організовував процеси, жодної техніки не купував, найманої праці в мене теж не було. Займався виключно однорічними культурами — сіяв сою, пшеницю, гречку.

Паралельно я займався юридичною практикою, здобув другу економічну освіту, почав займатися проєктним менеджментом та брав участь у різних проєктах.

Kurkul.com: Як дізналися про батат?

Іван Павліш: На одному з проєктів мене запитали, чи не знаю я випадково, хто в нашому регіоні вирощує батат. Це була мережа львівських ресторанів, яка закуповує багато овочів й фруктів, але в них не було можливості купити якісний батат.

Я їм сказав: «Які проблеми, хлопці, у мене є земля, я вирощу». Це був напівжарт, бо я на той час навіть не розумів, що таке батат, ніколи його не бачив, не пробував і навіть приблизно не знав агротехнології. Увечері прийшов додому, пошукав в інтернеті інформацію і вирішив спробувати виростити його.

Попит на батат перевищує пропозицію

Kurkul.com: Яким був перший досвід вирощування?

Іван Павліш: Я купив саджанці різних сортів, заклав ділянку 0,2 га і зібрав 300 кг батату. Все робилося наосліп з інформації, яка була в інтернеті. Це була досить пристойна кількість, тому я зробив одне оголошення на власній сторінці у Facebook і весь урожай розкупили буквально за день. Тоді я зрозумів, що батат має перспективу і можна рухатись далі.

Kurkul.com: Що саме змотивувало вас вирощувати батат?

Іван Павліш: Основним поштовхом до заняття бататом, як комерційною діяльністю, стало те, що у 2021 р. в мене народився син Лев. Ми з дружиною намагалися максимально відповідально підходити до виховання і здоров'я дитини, в тому числі й до харчування.

Батат дуже корисний та поживний для дітей. Ми дали синові спробувати батат в 6-7 місяців. Йому дуже засмакувало і ми зрозуміли, що перед нами відкрилася просто величезна ніша. В Україні якраз формується нова культура їжі й зокрема нові підходи до дитячого харчування. Ми вирішили зробити ставку на це.

Знову ж таки, ми зробили оголошення про продаж батату у спільноті присвяченій БЛВ (Baby Led Weaning), тобто прикорму немовлят, учасниками якої були самі та надали адміністраторам відповідні протоколи дослідження якості нашого батату, які підтверджували його екологічність. І це дало результат.

Kurkul.com: Як ви оцінюєте наразі попит на цей нішевий овоч?

Іван Павліш: Проблема в тому, що попит перевищує пропозицію. У нас батат не застоюється — ми максимально швидко весь урожай продаємо. У нас є дні, коли ми приймаємо 50-60 замовлень. Якщо помножити на 3-5 кг — виходять реально величезні партії. Тому є всі підстави для масштабування.

Kurkul.com: Коли в цьому сезоні плануєте копати батат?

Іван Павліш: Цього року затягнувся сезон посадки. Тому думаю, що копка почнеться десь через місяць, на початку жовтня. Вже тоді буде батат на продаж.

«Держстат не повірив у показники врожайності»  

Kurkul.com: Розкажіть про вашу філософію вирощування.

Іван Павліш: Під час вирощування батату я не використовую жодних ЗЗР, мінеральних добрив чи гліфосату. Агрохімія виключно сертифікована для органічного вирощування. Наприклад підживлювати можемо перегноєм. Кожен урожай, який ми збираємо, проходить експертизу на наявність нітратів. Відтак наші покупці можуть бути певні, що ми продаємо екологічний та якісний  продукт. 

До того ж ми на стадії переговорів з Organic Standard. Тому сертифікація стане наступним кроком для нашої компанії.

Kurkul.com: Як виглядає технологія?

Іван Павліш: На початку весни в теплицю закладаються бульбини для того, щоб з них проростити саджанці, які стають посадковим матеріалом. У нас є близько 100 м² теплиць. Ми вчасно заклали бульби з розрахунку того, що зберемо 2 врожаї саджанців і зможемо посадити 1 га. Але весна була дуже холодною. Саджанці дуже довго пробуджувалися, стресували. Не допоміг навіть обігрів теплиці. Бажаний вихід саджанців нам не вдалося отримати. Через це затягнувся сам період посадки.

Kurkul.com: Яку кінцеву площу вдалось висадити?

Іван Павліш: Ми заклали тільки 0,5 га, але розширили асортимент. Якщо минулого року продавали 2 сорти батату, то цього року в нас буде на продаж 5 сортів батату. Ну і розкрию секрет, що ми тестуємо паралельно декілька інших сортів. Хочемо подивитися їхні властивості, зрозуміти, чи є шанс вийти на більший об'єм.

Kurkul.com:  Де берете посівний матеріал?

Іван Павліш: Ми вирощуємо власні саджанці. Цього року закупили в одному господарстві на Одещині новий сорт Ковінгтон. Якщо все буде добре, то наступного року спробуємо перевести цей сорт  з власних маточників на поле.

Kurkul.com: Чи є сівозміна у батату?

Іван Павліш: Батат вирощують на піщаних ґрунтах. Зі всіх своїх ділянок ми вибрали ділянку, де найлегші ґрунти. Та ділянка, на якій я саджу батат, закладається під батат, який змінюють сидерати. Ось, наприклад, зараз на тій ділянці, де я на наступний рік планую посадити батат, росте гірчиця. Скоро будемо її заорювати в землю, щоб вивести дротяника, який дуже пошкоджує батат. А гірчиця його виводить. Плюс органічний сидерат покращує якісні показники ґрунтів. Тому одні плюси з такого заходу.

Kurkul.com: Яку середню врожайність отримуєте?

Іван Павліш: Це дуже цікаве питання. Ми подаємо звітність до Державного управління статистики. І от до мене зателефонували представники цієї служби з претензіями: «Ви подаєте нам невірні дані. Ми у Вікіпедії прочитали, що врожайність батату — 40 т/га».

Справді, у країнах Латинської Америки чи в Китаї, де є відповідні піщані ґрунти та агрохімія, така врожайність цілком допустима. Ми, на жаль, не можемо вийти навіть на половину з цієї врожайності. По-перше, органічний підхід не дозволяє настільки розвинути культуру. По-друге, у нас специфічний регіон і специфічні ґрунти.

Тому ми орієнтуємося на 10 т, з яких приблизно 6 т комерційного батату. Також у нас залишається батат, який ми закладаємо на наступний сезон під саджанці. До речі, некомерційний батат передаємо до шелтера «Домівка врятованих тварин» у Львові. 

Kurkul.com: Що впливає на врожайність?

Іван Павліш: Врожай залежить від дуже багатьох чинників: погоди, саджанців, вчасності процесів, поливу, сонця. Ще є деякі проблеми — певна частина батату відходить як некомерційна через різних шкідників, починаючи від дротяника, який може пошкодити бульби, завершуючи польовими гризунами, які після збору пшениці переходять на сусідній батат.

Kurkul.com: Ви згадали про полив. Чи реально виростити батат без поливу?

Іван Павліш: Батат потребує хорошого поливу, особливо в перші 2 тижні після посадки. Саджанці без вологи будуть погано приживатися. Тому обов'язково треба мати полив. Минулого року ми виносили воду вручну — це було дуже важко. 

В цьому сезоні внаслідок перемоги в конкурсі МХП «Агрокебети» ми поставили крапельний полив. Також, паралельно до реалізації грантового проетку ми купили складське приміщення і частина грантових коштів піде на закупівлю обладнання для якісного зберігання батату. Склад буде облаштований кондиціонером, який буде підтримувати мікроклімат для зберігання батату. 

На військовій службі керує процесами на фермі 

Kurkul.com: Видно вашу роботу над брендом. Розкажіть, як виникла ідея з «Бататко».

Іван Павліш: Історія з «Бататко» виникла, як і мільйон інших крутих стартапів — на кухні. Я довго думав, яку назву придумати. У мене були різні ідеї, як от поєднати батат і АТО в «Батато». Але воно звучало кострубато. І одного разу, сидячи на кухні і обговорюючи концепцію наша знайома запропонувала: «Бататко!».  Ми зрозуміли, що це тотальний хіт і цю назву й залишили.

Далі дружина взяла на себе роботу над брендом. У результаті отримали той логотип, який зараз маємо.

Хотілося б присвятити ще більше часу соцмережам. Набагато краще сприймається, коли голова фермерського господарства виходить на своє поле і щось звідти транслює. Сподіваюся, що такий час колись настане після війни.

Kurkul.com: Я бачила збір вашої бригади, де обіцяли батат за донат…

Іван Павліш: Це дуже тепла історія. Підрозділ, де я зараз проходжу службу, знаходиться на бойових позиціях, і нам потрібно було забезпечити себе певним обладнанням. Порахували, що нам потрібно приблизно 65 000 грн на те, щоб закупити генератор, зарядну станцію та різні запчастини до автомобіля. Тому відкрили такий збір, в рамках якого розігрували батат.

Я розраховував, що збір буде довгим, адже в людей немає грошей, охочих донатити все менше. Але ми закрили збір всього за 2 години. Для нас це було просто якесь чудо. 

Kurkul.com: Хто зараз займається господарством, поки ви на службі?

Іван Павліш: Моє господарство переросло в родинну справу. До процесу залучені всі — і дружина, і мої батьки, і батьки дружини. Я намагаюся організовувати процеси, а всі, хто вдома, просто забезпечують їхнє виконання.

Kurkul.com: Яка техніка обслуговує ваше господарство?

Іван Павліш: Всю техніку орендую. Зі свого — навісне обладнання — спеціалізований грядоутворювач, який формує гряду, може закладати стрічку крапельного поливу і затягувати все агроволокном. 

Ще в мене є паралельний бізнес — я надаю послуги внесення агрохімії дронами. Тому оці дрони минулого року провели 2 внесення органічного фунгіциду по листу батату. Вийшло швидко і якісно.

Насправді поки перебуваю на військовій службі, не хочу заходити в техніку, тому що з нею дуже багато операційних процесів — обслуговування, амортизація. Мене немає на місці. На майбутнє планую розширювати насадження, і тоді вже точно буде потрібен власний трактор.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.