Він двічі повертався з війни — і щоразу до кролів. Дмитро Марчишин пройшов АТО і повномасштабне вторгнення, а між службою займався тим, що більшість українців досі сприймає як хобі — кролівництвом. Але на серйозному, промисловому рівні. Тому сьогоднішня розмова про кролівництво, ветеранський бізнес та нішеве фермерство.

Як відкрити кролеферму з нуля та що спільного між агро та армією

Kurkul.com: Розкажіть про те, як почали займатися фермерством.

Дмитро Марчишин: Все почалося близько 10 років тому з однієї розмови. Ми з моїм товаришем, а зараз партнером по бізнесу, Іваном, зійшлися на думці, що кролівництво в Україні залишається у категорії «присадибного захоплення» — кілька кліток у дворі, мінімальні обсяги, жодної системи. Ми побачили в цьому можливість. А далі рішення прийшло природно — перейти від аматорського підходу до промислового мислення. 

Ми вирішили не розводити кролів, а будувати виробництво з усіма атрибутами серйозного бізнесу: технологією, контролем якості, ринком збуту і фінансовою моделлю. Перший рік був роком помилок і навчання, але саме тоді ми заклали фундамент того, що маємо сьогодні. І зараз я розумію, що те рішення 10-річної давності було одним із найкращих у моєму житті.

Kurkul.com: Все ж у вас були перерви у фермерстві — ви маєте бойовий досвід як учасник антитерористичної операції, а з лютого 2022 року знову долучилися до захисту країни. Як змінився підхід до ферми після військової служби?

Дмитро Марчишин: Армія переформатовує мислення. Ти починаєш бачити будь-який процес як операцію — з чіткою метою, ресурсами і контролем результату. На фермі я застосовую саме цей підхід — мінімум хаосу, максимум передбачуваності. Тварини не прощають безсистемності, так само, як і поле бою. 

Kurkul.com: Розкажіть про умови утримання кролів на вашій фермі.

Дмитро Марчишин: Ферму зроблено під сучасні стандарти промислового кролівництва. Клітки батарейного типу з роздільним утриманням маточного поголів'я і відгодівельного. Це два абсолютно незалежні блоки з різними мікрокліматичними режимами та схемами обслуговування. Маточне поголів'я утримується в індивідуальних клітках з гніздовими відсіками. Відгодівля відбувається у групових клітках по 6–8 голів. Така організація унеможливлює перехресну контамінацію і дозволяє чітко контролювати показники кожної групи.

На фермі встановлена припливно-витяжна вентиляція з автоматичним контролем мікроклімату. Також встановлена автоматична система гноєвидалення. Ми розуміємо, що тварина, якій комфортно, — це продуктивна тварина. Тому робимо все, щоб покращити умови.

Kurkul.com: Коли думаєш про кролеферму, одразу виникає питання про ветеринарну безпеку. Як вона у вас організована?

Дмитро Марчишин: Вакцинація проти ВГХК (вірусна геморагічна хвороба кролів) і міксоматозу обов'язкова і проводиться за суворим графіком. Ферма працює за принципом закритого типу: жодного завезення тварин без карантину. Власне поголів'я формуємо з перевірених джерел без антибіотикового анамнезу. Вважаю суттєвим проривом у цьому питанні нашу колаборацію з ТОВ «САЙНТЕКС» та ТОВ «НДІ ВЕТЕРИНАРНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» в напрямку виготовлення власних вакцин від ВГХК 1-2, пастерельозу, мікоплазмозу, колібактеріозу та інших вет-препаратів для кролів. Також вони допомагають здійснювати постійний біоконтроль за епізоотичним станом на виробництві.

Власний корм здешевлює виробництво на 25-30% 

Kurkul.com: Які породи кролів тримаєте і чому саме їх обрали? Що дають по приросту та виходу м'яса?

Дмитро Марчишин: Працюємо з гібридом Хіколь. Це промисловий гібрид французької селекції, оптимізований під інтенсивне виробництво. Вибір суто прагматичний, адже нас влаштовує конверсія корму, приріст, вихід м'яса і материнські якості самиць. Хіколь закриває всі ці параметри на найвищому рівні.

Kurkul.com: Як організований цикл вирощування?

Дмитро Марчишин: Від народження до товарної ваги кролі живуть в середньому 77 днів. Жива вага на виході — 2,8–3,0 кг. Це оптимальне співвідношення між витратами корму і виходом продукту для гібрида Хіколь при інтенсивному вирощуванні.

Kurkul.com: Які компоненти в раціоні ваших кролів?

Дмитро Марчишин: Основа раціону — зернова група: пшениця, кукурудза, ячмінь. Доповнюємо соєвим шротом, травʼяним борошном, преміксами і вітамінно-мінеральними добавками. Сировину закуповуємо переважно у місцевих фермерів, що знижує логістичну складову. 

Минулого року ми отримали грант у розмірі 1 млн грн як учасник ветеранського компонента програми «Власна справа». За ці кошти ми удосконалили ферму, а також побудували власний кормоцех. 

Я думаю, що власні корми — це наша стратегічна перевага. Виробляємо повнораціонний гранульований комбікорм під власні рецептури з урахуванням фізіологічного стану тварин. Тобто є окремі рецепти для маточного поголів'я, підсисних крільчат і відгодівлі. Це дозволяє контролювати якість на всіх етапах. Власний корм здешевлює кінцевий продукт на 25–30% порівняно з покупним — і це суттєво при нашому обсязі виробництва.

Kurkul.com: Розкажіть про отримання гранту. Багатьох ветеранів зупиняє бюрократія та страх зобовʼязань перед державою. Яким був ваш досвід?

Дмитро Марчишин: Ми — українці, нас не зупинила війна розпочата «країною 404», то про який страх і бюрократію ви говорите? Ставимо ціль, способи досягнення і маємо результат.

Завдяки грантовій програмі на нашій кролефермі зʼявилося 6 додаткових робочих місць. Тепер маємо свого технолога та завідувача господарства. Зовсім інше приміщення, наповнення ферми, кормоцех. Ціль варта зусиль.

«Ми не граємося з демпінгом», — про ціни на кролятину та ринки збуту 

Kurkul.com: До отримання гранту ви виробляли 24 тонни м'яса на рік. На які обсяги розраховуєте тепер із новим приміщенням та обладнанням?

Дмитро Марчишин: Нове приміщення дозволяє масштабувати виробництво мінімум у 2–3 рази. Але насправді ми не женемося за кількістю заради кількості. Ми намагаємося все робити органічно, паралельно масштабуємо канали збуту, щоб не обвалити власну ціну. Зростання, на нашу думку, має бути керованим.

Kurkul.com: Яка собівартість кілограма живої ваги кролятини на виході і яка ринкова ціна?

Дмитро Марчишин: Собівартість кілограма живої ваги наразі становить 109 грн/кг. Це тільки завдяки власному кормоцеху і оптимізованій логістиці. Ринкова ціна при реалізації через канал HoReCa суттєво перевищує середню по ринку та становить 270–290 грн/кг. Саме тому ми свідомо обрали цей сегмент як пріоритетний. Ми не граємося з демпінгом — ми будуємо репутацію продукту.

Тобто формула така, що переробка дає найбільшу маржу, тушка — оптимальний баланс між зусиллями і прибутком, жива вага — найпростіший, але найменш вигідний варіант.

Kurkul.com: Що складніше — утримати поголів'я чи знайти ринок?

Дмитро Марчишин: Рівнозначно складно, але по-різному. Поголів'я вбиває помилка технолога за секунди. Ринок вбиває відсутність стратегії за місяці. Ми вважаємо, що виграє той, хто однаково добре працює на обох фронтах.

Kurkul.com: Під постами про вирощування кролів можна побачити багато негативних відгуків. Чи є в Україні справжня культура споживання кролятини? 

Дмитро Марчишин: Культура є, але вона фрагментарна і потребує формування. Кролятина в Україні досі сприймається як «бабусин продукт» або делікатес. Наше завдання — зробити її буденним якісним білком на столі українця. Це питання часу і правильного позиціонування.

«Фермерство — не місце для самотніх вовків» 

Kurkul.com: Кажуть, що кролівництво — капризна галузь, і новачки часто прогорають. Назвіть три помилки, які роблять початківці 

Дмитро Марчишин: Перша — починати без розрахунку собівартості. Друга — недооцінювати ветеринарний ризик. Третя і найфатальніша — виробляти, не думаючи про збут. Варто памʼятати, що ферма без ринку — це дорогий хобі-проєкт.

Kurkul.com: Є фермери, які рахують кожну копійку, і є ті, хто спочатку вкладає — а потім рахує. До якого типу належите ви?

Дмитро Марчишин: Я рахую все, але найкраще рахує моя дружина, яка є природженим бухгалтером. І завдяки її професійній компетентності та розумінню того, чим ми займаємося, вдалося отримати такі результати. Щодо особистого, то армія навчила мене, що ресурс без вкладень не примножується. Водночас безконтрольні інвестиції без аналітики — це не сміливість, а безрозсудність. Баланс між цими двома полюсами і є суттю нашого бізнес-мислення та стратегії.

Kurkul.com: Зараз багато ветеранів шукають свою нішу в агро. Яку пораду ви б дали своїм колегам, які починають справу?

Дмитро Марчишин: Перші два роки — навчайтеся, а не заробляйте. Знайдіть діючу ферму і попрацюйте там, навіть якщо безкоштовно. Агро не прощає теоретиків. І пам'ятайте: ви вже пройшли найважчу школу — армію. Якщо витримали там — витримаєте і тут. Але без знань навіть найстійкіший характер не врятує бізнес.

Kurkul.com: Можливо, є книги, фільми, подкасти, які б ви порадили тим, хто хоче відкрити власну ферму?

Дмитро Марчишин: З практичного — будь-яка книга з тваринництва і технологій виробництва. З бізнесового — Джим Коллінз «Від хорошого до великого». 

І обов'язково — живе спілкування з успішними фермерами. Ніяка книга не замінить години розмови з людиною, яка вже пройшла твій шлях. Фермерство — не місце для самотніх вовків. Ми підтримуємо зв'язки з колегами-кролівниками — ТОВ «Кролікофф», ТОВ «Агроплант», ветеринарними спеціалістами ТОВ «САЙНТЕКС» ТОВ «НДІ ВЕТЕРИНАРНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ», постачальниками сировини ТОВ «АГРОФЕМІЛІ» та ТМ «ОРГАНІКА». Відкритість до обміну досвідом — це не слабкість, це конкурентна перевага.

Kurkul.com: Фермер в Україні — це поважна людина чи все ще недооцінена?

Дмитро Марчишин: Недооцінена суспільством, але переоцінена у власних очах — і це проблема в обидва боки. Справжня повага приходить через результат і якість продукту. Ми не чекаємо поваги — ми її заробляємо щодня своєю працею над собою, власним розвитком та втіленням амбітних планів у життя.

Kurkul.com: Дякуємо за змістовну розмову. Успіхів вам.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.