Аграрії південних регіонів перебувають у постійному пошуку найбільш стійких і невибагливих до погодних умов культур. Щоб дізнатися, чим дивують у цьому сезоні фермери, кореспондент Kurkul.com вирушила в найспекотнішу область країни – Херсонську.  В полі зору опинилося господарство «Теллус-Юг», де вперше збирають урожай льону.

Спілкувалася з власником — Андрієм Щедріновим.

Розкажіть, як ви опинилися в аграрній галузі, з чого починали?

Андрій Щедрінов: У нашій державі більшість людей якимось чином пов’язана з сільським господарством. І я не є винятком. Із раннього дитинства  допомагав батькам вирощувати картоплю, помідори та іншу городину. На той час, а це близько тридцяти років тому, в нас уже з’явились, як говорять на Херсонщині, «балагани», тобто великі теплиці. Там я отримав перший досвід.

Початок власного господарства прийшовся на закінчення розпаювання в селах. За вихід із земельною ділянкою тоді одразу звільняли з роботи. Ось тоді я й почав з двох паїв по 6 га. Сіяли кавуни. Спочатку удвох із дружиною возили їх продавати по всій країні, поступово почали експортувати до Європи. Питання реалізації продукції завжди були для мене на першому місці.

Що наштовхнуло Вас на рішення сіяти льон?

Андрій Щедрінов: Треба було вирішувати питання сівозміни. Останні роки літня спека знищує увесь урожай ярих зернових, а інколи й озимих. Потрібна була культура, яка формується ще до початку спеки й не потребує значних витрат. Льон підпадає під ці критерії. Залишалося тільки дослідити світовий досвід. Хоча, іноді й сам люблю поекспериментувати. (Сміється)

Можете розповісти про вашу технологію вирощування: від початку обробітку ґрунту і до збирання?

Андрій Щедрінов: Посіяти вирішили 125 га. Це одне цілісне поле. Але розділили його на дві частини, щоб застосувати дещо різну технологію обробітку землі, певна річ, для експерименту. На більшій частині зробили глибоке рихлення із приблизним зануренням у 30 см, щоб накопичити вологу. На меншій цього не робили.

У нашому регіоні надзвичайно велика щільність ґрунту. В його складі пісок із великим вмістом глини, де родючість гумусу 0,5. Враховуючи це, і той факт, що дощів у минулому році було малувато, у землю неможливо було й гвіздок увігнати. Тому глибоке рихлення довелось робити аж перед святом Миколая.

Зазвичай поля після соняшнику ми засіваємо пшеницею. Цього разу, восени пройшли мульчувачем, подрібнили залишки соняшнику, потім задискували.

Обрали сорт «Південне сяйво», адже він найбільш стійкий до посухи та районований до наших кліматичних умов.

Сіяти почали не дуже рано, побоюючись весняних заморозків, у другій декаді березня. Хоча, кажуть, що льон витримує до –5 . Я особисто з цим не згоден, бо 21 квітня випав сніг, і температура була –4 . Це є аномальним для півдня України. Льон на той момент вже був у фазі ялинки, і це вплинуло на урожай. Тому, морози, безумовно, не бажані.

Усі площі обробили дискатором. Сіяли на глибину 3—4 см. Для того, щоб запобігти видуванню посівів і зберегти вологу, робили прикочування. Сходи отримали дуже добрі, але весняні суховії засипали піском 1/5 частину поля. До моменту фази ялинки частину поля обробили гербіцидом, а частину, у зв’язку з відсутністю бур’янів, не обробляли. Та якби проґавили момент і не внесли гербіцид, можна було б сміливо ту частину задискувати, тому що льон має бути чистим на 99%. І вже після збору врожаю почистити його майже неможливо, тому що дуже дрібний. Щоб підживити ґрунт, застосували біологічні препарати, які виготовляє Херсонська біофабрика.

Спека в цьому році почалася раніше, ніж завжди. На момент цвітіння температура сягала 38 . З опадами на Херсонщині, особливо поблизу Олешківської пустелі, досить плачевна ситуація. У результаті чого період цвітіння минув усього за тиждень. Такого ми явно не очікували. Але тепер знаємо, що й таке буває.

Від часу, коли було посіяно льон, і до моменту косіння пройшов тільки один дощ. Випало лише 6 мм опадів. І, як ви розумієте, для наливу рослини цього дуже мало. Цікаво те, що бур’янам цього більш ніж достатньо. У результаті цього довелось робити десикацію. Збирали з 10 по 14 липня звичайними жатками, але дуже обережно. Льон – єдина культура на якій можна навпіл розірвати комбайн, адже його солома схожа на канати. Урожайність на обох частинах поля виявилася приблизно однаковою — від 6 до 8 ц/га. Враховуючи витрати та низьку родючість землі, це було досить нормально.

Сіяти льон як основну культуру та сподіватись на великий прибуток — немає сенсу, але він вважається найкращим попередником для пшениці, залишаючи чисте й не виснажене поле, як після пару.

Ви сказали, що технологія обробітку ґрунту відрізнялася. Чи помітили ви якусь різницю під час росту культури, чи вже після збору врожаю?

Андрій Щедрінов: Щодо самої культури, то очікував побачити суттєву різницю, та цьогорічна спека не сприяла цьому процесу.

Чого очікували? Чи підтвердилися сподівання щодо урожаю?

Андрій Щедрінов: Чесно кажучи, хотілося тонну з гектару. Не вийшло. Першою думкою було: «Малувато, але спробували». Та після того, як почали косити соняшник, виявилось, що льон дав просто чудовий урожай — порівняно, звісно. Адже витратна частина на його вирощування значно менша.

Розумієте, великий плюс цієї культури в тому, що вона зменшує навантаження на техніку, оскільки сіється раніше від інших. Зазвичай, у березні ми тільки відходимо від зими, а тут довелося починати значно раніше. І коли черга доходить до соняшнику чи кавунів, наші трактори вже вільні, а поля засіяні.

Чи мали справу з шкідниками або хворобами?

Андрій Щедрінов: Ані шкідників, ані хвороб не було. Його просто ніхто не хоче їсти. Але, щоб не випробовувати долю, ми застосовували біопрепарати. Наскільки я знаю, багато хто й цього не робить, бо, на щастя, льон не схильний створювати додаткові проблеми. Росте собі, та й усе.

Льон нечасто сіють на півдні України, тому розкажіть, чи важко знайти покупця на дану продукцію? І наскільки вигідною виявилася ціна?

Андрій Щедрінов: У цьому році пропонували 9 тисяч гривень за тонну. Нас ця ціна цілком влаштувала.

Що ж до покупців, то їх більш ніж достатньо в межах держави. Крім того, експортних пропозицій також чимало. Основною вимогою є якість і чистота продукції.

Скажіть, які ви зробили для себе висновки після проведеної роботи? Чи сіятимете знову?

Андрій Щедрінов: Для фермера осінь – це час підбивати підсумки. Наразі я вирішив, що в наступному році не сіятиму льон. Та до різноманітних сортів уже придивляюся. Чи займатимусь цією культурою надалі, покаже пшениця, котру найближчим часом буде посіяно на його місці.

 © Анастасія Аврамчук, Kurkul.com, 2017 р.