Поля Вадима Свєтлова починаються за 15 км від кордону з росією. Ближче вже ніхто не працює. Частину земельного банку фермер не обробляє, а на решту техніка їздить під протидроновими сітками. Цього року до безпекових ризиків додалися засуха, обвал цін на соняшник і кукурудзу та подорожчання логістики вдвічі. 

Як у таких умовах фермер вибудовує стратегію продажів, змінює сівозміну і що планує на наступний сезон —  у матеріалі Kurkul. 

---

Про врожайність соняшнику і сої в прикордонні

На момент розмови (19 жовтня) господарство ще почало збирати кукурудзу, а соняшнику лишалося зібрати 15–20%. Але Вадим Свєтлов каже, що очікує на врожайність соняшнику близько 2,8 т/га, а сої — приблизно 2,2 т/га.

«Ну, зазвичай ми отримували до 4 т/га. Цього року врожайність нижча на 20% по всіх культурах», — порівнює фермер.

Головна причина — посуха. Дощів не було від самої посівної. Друга причина — добрива. Їх внесли приблизно 80% від потреби, бо завезти більше в прикордоння складно.

«Автотранспорт до нас не доїжджає. Ми змушені робити все самостійно, тракторами. Навіть попри ціну, логістично складно це робити. Тому ми на такому мінімальному забезпеченні по культурах», — пояснює фермер.

Зате із захистом соняшнику цього року не економили. Таке рішення фермер пояснює перенасиченою сівозміною: соя і соняшник повертаються на поля частіше, ніж між ними встигають посіяти зернові. Вперше в господарстві застосували й регулятор росту.

 «Ми вперше зробили дві фунгіцидні обробки, хоча зазвичай обходилися однією. Проблем насправді не було, це профілактика. Регулятор стримав ріст соняшнику, і ми змогли повноцінно зайти самохідним обприскувачем  і на другий фунгіцидний захист, і на десикацію. У прикордонні ні дроном, нічим іншим цього не зробиш», — розповідає Вадим Свєтлов.

Сіяли гібриди Limagrain, Syngenta та Євросем. Збирати соняшник почали за вологості 17–18%, зараз зерно на полях вже майже сухе.

Стратегія збуту зерна та рентабельність ярих для прикордонного господарства

Якщо для прикордоння процес вирощування ускладнений, то вивезти вирощене, ще важче. Пшеницю господарство зараз експортує, наступною в черзі на експорт — соя. Соняшник поки везуть на зберігання.

«Шукаємо експорт за нормальною ціною. Соняшник настільки провалився, що його економіка вже як у пшениці — майже до нуля. Тому важливо мати запас коштів, щоб продавати тоді, коли краща ціна, а не тоді, коли потрібні гроші. По соняшнику зазвичай лютий показовий місяць», — пояснює стратегію Вадим Свєтлов.

Ціни фермер відстежує, але знову ж для Сумщини, вони свої. Він каже, що у розсилці МХП бачив 17–18 тис. грн/т, а для свого регіону з урахуванням логістики — це близько 15 тис. грн/т.

З кукурудзою ситуація інша. Її фермер планував продати якомога швидше. Але вирішив залишити в полі, адже ціна зовсім впала. Сушити і везти на елеватор не вигідно. Зберігати зерно на місці в прикордонні небезпечно, тож його треба вивозити. 

«Чекаємо весни. Кукурудзу обкосимо, поділимо на сітку по 10 га. Є ризик, що поля можуть загорітися від обстрілів. Тому розділяємо великі поля на клаптики», — каже фермер.

Тож задача — знайти хоча б якесь вікно, щоб продати зерно і повернути вкладене. Економіка тим часом від'ємна. Ціна кукурудзи «з місця», за словами Вадима Свєтлова, близько 4000 грн/т. За врожайності 9-10 т/га це 35-40 тис. грн з га, тоді як собівартість, приблизно 50 тис. грн/га.

Скільки коштує довезти зерно з Сумщини до порту?

Навіть коли покупця вдається знайти, значну частину виручки забирає дорога. До порту господарство везе зерно приблизно 800 км.

«Ще торік ми возили на порт по 2000 грн/т, зараз — по 4000 грн/т. Якщо везеш пшеницю чи кукурудзу, яка на кордоні коштує 8000 грн/т, то 4000 грн віддаєш за перевезення і 4000 лишається тобі», — рахує Вадим Свєтлов.

На його думку, ситуація нагадує 2022 рік, а може, й гірша. Тоді, згадує фермер, на пшениці фіксували мінус 1000 грн на тонні. 

Причин подорожчання кілька. Перевізників меншає через брак водіїв, багато хто продав машини, в інших вони просто стоять. Пальне подорожчало приблизно на 70%. Тож, на думку Вадима Свєтлова, аграрії купуватимуть власні вантажівки.

«Думаю, багато фермерів зараз купуватимуть собі машини. Питання тільки в кадрах. Якщо після сезону на підприємстві є вільні люди, вони можуть самі вивозити зерно. І справа не лише в економії, а в тому, щоб машину взагалі знайти. Ти готовий платити більше, а машин немає», — каже він.

Біля кордону, додає фермер, вантажівки часто перевантажують, щоб хоч трохи здешевити перевезення. Пояснює це тим, що контролю там менше.

Як фермер змінює сівозміну через безпекові ризики

Господарство працює за 15 км від кордону. Далі, ближче до кордону, поля вже покинуті. Від частини земельного банку довелося відмовитися, 20% площ уже не обробляють, бо там небезпечно.

Сівозміну в господарстві вибудовують з урахуванням того, скільки разів техніці доведеться виїжджати в поле. Гірчицю, яка потребує близько 5 обробок обприскувачем, сіють на найдальших полях. Ближче до кордону — сою. Ще один аргумент на користь сої — менше транспорту на збиранні. Кукурудза дає близько 10 т/га, соя — 2,5–3 т/га, тож вивозити доводиться в три-чотири рази менше.

Над дорогами до полів натягнуті протидронові сітки. Їх, уточнює фермер, будували військові для своїх потреб. Але самі дороги в поганому стані, тож часом техніка їде полем.

Без озимини на 2027 рік

Озиму пшеницю цього року господарство не сіяло, лише невелику площу на насіння.

«Ми не сіяли озиму культуру, озиму пшеницю, тому що, ну, ми не знаємо, яка буде безпекова ситуація», — пояснює Вадим Свєтлов.

Якщо не зміниться ситуація з морською логістикою, пшеницю не сіятимуть зовсім. Логіка проста: сіяти треба те, що дорожче коштує, щоб перевезення менше впливало на собівартість.

Змінився і підхід до закупівель. Раніше господарство купувало ресурси наперед, коли вони найдешевші. Тепер купують максимально близько до посівної і з умовою, яку обговорюють із кожним постачальником.

«Якщо ми купляємо, оплачуємо гроші, то ми, якщо не будемо сіяти, то нам повернуть кошти, і ми можемо відмовитися від товару. От тільки так ми говоримо з контрагентами», — каже фермер.

Попри все, скаржитися Вадим Свєтлов не схильний. Навпаки він дуже оптимістичний і каже, що підприємець або працює, або ні, а виклики — це частина роботи.

«Це бізнес і у нас зараз ось такі виклики. Треба пристосовуватись. Ти або працюєш, або не працюєш. Кожен має вибір», — каже він.

@Kurkul.com, 2026 р.