Василь Соломка: Мене не радує, що Україна експортує 60 тис. тонн меду

2016
0
Василь Соломка: фермери гонять пасічників з полів
Семенівські вістіВасиль Соломка: фермери гонять пасічників з полів

Багато хто в Україні знає почесного пасічника України Василя Соломку, відомого під псевдонімом «ДіД Василь». Його внесок у розвиток бджільництва в Україні, зокрема відродження святкування «бджолиної дев'ятини», відродження медоваріння питного меду, впровадження в серійне виробництво обладнання для пасічників, можна перелічувати дуже довго. Тому під час виставки «Бджільництво Слобожанщини» ми вирішили дізнатися більше про діяльність, життєвий шлях і роботу діда Василя.

Kurkul.com: Розкажіть, звідки пішло прізвисько «ДіД Василь?»

Василь Соломка: Коли я працював у Міністерстві охорони здоров’я на посаді експерта медичних проектів, часто свої заключення підписував псевдонімом «ДіД», що розкриває моє життєве кредо та означає «Думай і Дій». З часом до псевдоніма додалося ім’я Василь, це як звернення до самого себе: «Думай і Дій, Василю».

Kurkul.com: Дуже цікаво, тобто за освітою Ви медик?

Василь Соломка: Я інженер-конструктор діагностичних медичних приладів, і вся моя інженерна кар’єра проходила на виробничому об’єднанні ім. С. П. Корольова, до складу якого входило три науково-дослідні інститути. Коли Радянський Союз розпався, мене, як кандидата наук із медичної техніки і головного конструктора медичного обладнання, запросили у Міністерство охорони здоров’я. Довгий час я поєднував роботу і пасіку, був пасічником вихідного дня. В 68 років з чотирма шунтами на серці я полишив роботу провідного спеціаліста галузі, і я занурився у виробництво меду з головою.

Фото з особистого архіву Василя Соломки

Kurkul.com: Розкажіть із чого починали і які у Вас масштаби виробництва зараз?

Василь Соломка: Розпочав пасічникувати, коли мені виповнилося 50 років. Знайомий бджоляр подарував мені вулика. Потім їх стало п’ять, тому мед виробляв лише для своєї родини та близьких. А потім трошки збільшив виробництво, зараз маю 30 вуликів, а колись було і 50. Як для бізнесу — це мало, можна сказати, що вистачає тільки на життя.

Kurkul.com: Ви є засновником, ідейним натхненником об’єднання пасічників «Бджолярський круг». Як виникла ідея створити таку організацію?

Василь Соломка: У 2003 році я вже десять років займався пасікою. І, як усі, брав участь у ярмарках і помітив, що пасічники прагнуть спілкування між собою, хочуть обмінюватися досвідом. На жаль, наші ярмарки — це лише продаж продукції бджільництва, препаратів й обладнання. Це, звісно, добре, але там не вистачає виставкового елементу, щоб показати технології і досвід. Тоді ж у мене виникла думка зібратися з пасічниками, обговорити справи «медові». Тут одразу виникло питання, коли його організовувати, і згадалась давня традиція святкування закінчення пасічницького сезону — «Бджолиної дев'ятини». З 2 по 9 жовтня з давніх-давен збиралися пасічники для святкування «Медових обжинок». І дійсно, сезон закінчився, меду і воску трошки продали, можна і відпочити. І от я вирішив на початку жовтня покликати хлопців до себе на пасіку. На той час вона вже була дослідницькою. Я був досить відомим автором статей журналу «Пасіка», на сторінках якого і запросив колег-бджолярів до себе. У ті дні погода була погана, дощило, і дружина моя боялась, що нікого не буде. Але зранку приїхала купа машин, мотоциклів — 200 людей зібралося. У клубі провели пленарне засідання й гучно відсвяткували бджолину девятину. І вже на першому зібранні я зрозумів, що бджільництво має могутній кадровий потенціал.

Kurkul.com: Зараз ви збираєтеся раз на рік?

Василь Соломка: Крім святкування обжинок, ми збираємося на виставки, презентуємо стенди з обладнанням, проводимо семінари, лекції, зібрання для обміну досвідом. Але я вже не займаюся безпосереднім керівництвом: на 15 засіданні кругу передав «булаву» керівництва пасічнику Володимиру Дмитруку. Але я й досі є головним редактором журналу «Рентабельна пасіка», який до 2018 року називався «Бджолярський круг. За рентабельну пасіку».

Kurkul.com: Тобто у цьому році ви вирішили перейменувати журнал?

Василь Соломка: Так, у новому виданні я роблю акцент акцент саме на рентабельність пасіки. Ми вирішили - просто і зрозуміло писати про шляхи підвищення рентабельності. пасічникування. Збірник виходить два рази у рік.

Василь Соломка

Kurkul.com: Чи підтримує держава виробників меду?

Василь Соломка: З 2011 року в Україні відсутня програма розвитку бджільництва. Ви скажете, що за останні п’ять років експорт українського меду виріс вдвічі й ми маємо непогані результати, навіщо та програма? Але ж завжди є «ложка дьогтю у бочці меду», і зараз поясню чому. У минулій державній програмі, яку приймали до 2011 року, була одна головна цифра — збільшити кількість бджолосімей з 3,5 до 5,5 млн. А навіщо те збільшення? Для того, щоб ціни впали, і ми б не знали куди той мед дівати, і віддавали  задарма. Я вважаю, що державі потрібно стимулювати розвиток доданої вартості на мед. У свій час я запропонував займатися медоварінням. Поясню у чому вигода доданої вартості на прикладі: зараз картопля коштує 6 грн/кг, а 100 г чипсів з трьохсот грамів картоплі — 15 грн. А тепер ви скажете: «до чого тут бджільництво?» Пояснюю: якщо брати ціну за 200 г меду, то це буде 7 грн, з цієї кількості меду виходить півлітра Медівки, яка вартуватиме 70 грн. У збільшенні кількості меду виграють тільки експортери, а не виробники.

Kurkul.com: Хто має створювати тези для стратегії розвитку бджільництва? Є якийсь окремий орган?

Василь Соломка: Є Науково-національний центр — Інститут бджільництва України. Але вони там нічого не роблять, навіть не хочуть робити. Немає таких людей в інституті, які б змогли осилити створення програми розвитку бджільництва. Звісно, ми б могли допомогти, економічно обґрунтувати стратегію, направити її у Кабмін, Аграрний комітет, Академію аграрних наук і пресу, але потрібно це робити разом з Інститутом бджільництва.

Kurkul.com: Чи багато в Україні пасічників, що займаються виробництвом продукції бджільництва?

Василь Соломка: У мене є знайомий пасічник — Віктор Папп, він має 850 бджолосімей.
За його словами, за мед він отримує менше 40% прибутку, головний прибуток — виготовлення препаратів на основі меду. Є в мене знайомі, які займаються переробкою продуктів бджільництва мають лише 130 бджолосімей. У них на 2 сотках стояв гараж, де зробили ремонт і тепер вже навіть докуповують продукти бджільництва , бо свого не вистачає. Розміщені вони на краю м. Мукачеве, туди вже заїжджають туристичні автобуси, щоб купити продукцію. Тому потихеньку нарощуємо обсяги. Я у Теджоні (Півд. Корея) познайомився з пасічником із Бразилії. Він має 6 тис. бджолосімей і займається лише виробництвом прополісу, там він коштує $120/кг. Кілограм прополісу в Україні коштує тисячу гривень — здається дешево, але все одно розчин прополісу, настояний на спирту, коштує 50 грн за 100 мл.

Kurkul.com: З якими потужностями виробництва меду варто виходити на експорт?

Василь Соломка: Думаю що, якщо пасічник має 400 т меду, він вже може починати цікавитися експортом, тоді це може бути вигідно. Це середні дані, якщо логістика дозволяє. Тут же ще треба вирішити питання, в якому форматі це краще продавати. Якщо ми орієнтуємося на ринок український, наприклад, то потрібні стікери, тара і т.д. А закордон експортується мед у бочках. Але у виробників меду, які його експортують,  специфічні обов’язки та довготривалі контракти на постійній основі, тому вижити там складно.

Kurkul.com: То Ви вважаєте, що вигоди від експорту мало?

Василь Соломка: Я не радію, що Україна експортує 60 тис. тонн меду — цей мед з’їдаємо не ми, не наші люди. Навіть якщо не говорити, який корисний мед для здоров’я людини. Внутрішній ринок більш стабільний, більш надійний, а наше бджільництво зорієнтовано на зовнішній ринок. І концепція розвитку бджільництва повинна бути налаштована не на збільшення. Збільшення прийде згодом. За рахунок збільшення врожайності через запилення бджолами тільки на соняшнику і ріпаку можна отримати більше 50 млрд грн. От порахуємо: якщо продати 70 тис.т меду, який добувають пасічники (а ми його основну масу продаємо на сьогодні по 44 35 грн/кг), то виручка ледь дотягне до 3,0 млрд грн. А через запилення, добавку врожайності за соняшник – до 5000 грн/га, за ріпак —до 6000грн/га. Тільки за ці дві культури можна отримати додатково більше 50 млрд грн.

Фото: Семенівські вісті

Kurkul.com: Як ставляться фермери до такої перспективи?

Василь Соломка: Запилення ентомофільних культур (соняшник, ріпак, гречка, сади, ягідники, баштанні культури) відіграє важливу роль у формуванні зав'язі та, відповідно, отриманні врожаю. На сьогодні для пасічників Америки, мед — це вторинна похідна продукція, основна їх функція — запилення. За установку пасіки на посівах платять великі гроші. Я намагаюсь доносити цю інформацію фермерам, але вони поки що до цього ставляться дуже скептично. Деякі гонять нас із полів, травлять бджіл при обробці полів ядохімікатами , вимагають за установку пасіки віддавати меду

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!

© Катя Капустіна, Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2018 р.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus