Тверда і летюча сажка загрожують озимим зерновим — фахівці розповіли про методи захисту

4 жовтня 2026 28 0Юлія Немцева

У період вегетації на озимій пшениці та озимому ячменю розвивається багато фітопатогенних організмів, що передаються через ґрунт або насіння. Особливу небезпеку становлять тверда та летюча сажки. Про це пише Kurkul.com з посиланням на інформацію фахівців Держпродспоживслужби.

Оскільки ці хвороби передаються переважно через насіння, а обробка посівів під час вегетації є неефективною, єдиним надійним методом захисту залишається якісне передпосівне протруєння.

За словами фахівців, особливо великої шкоди завдає посівам озимих зернових летюча сажка.

Симптоми: колосіння заражених рослин починається раніше здорових. Всі частини колоса з часом, окрім стрижня, перетворюються на чорну масу сажкових спор, що пилять. До часу цвітіння зернових ці спори розпорошуються, залишаючи порожній чорнуватий прямостоячий колосовий стержень. Стебло хворих рослин забарвлюється в червоний колір, а верхній листок набуває жовтуватого відтінку. Зараження рослин відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після нього. У період цвітіння спори з хворих рослин розносяться вітром й краплинами дощу на здорові колоски.
Джерело інфекції: насіння, в зав’язі якого знаходиться слабко розвинутий міцелій. Заражене насіння не втрачає схожості і ззовні виглядає як здорове. Життєздатність збудника в насінні може досягати 3 і більше років.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; використання сортів, що мають подовжений період цвітіння; недотримання сівозміни; тепла (+18…+27℃) й порівняно волога (відносна вологість повітря 60-85%), але не дощова погода; вирощування пшениці у районі уражених посівів.

Тим часом шкідливість твердої сажки зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. Під час сильного ураження недобір урожаю може становити 15–20% і більше.

Симптоми: уражений колос злегка сплющений і має інтенсивно зелений колір з синім відтінком. Замість здорових зернівок розвиваються спочатку схожі на густу масу, а потім тверді, тусклі сіро-коричневі сажкові мішечки, які у фазу молочно-воскової стиглості наповнені чорно-коричневими порошковидними спорами, що мають запах гнилого оселедця. У фазі повної стиглості зерна різниця в забарвленні здорового й ураженого колосу майже зникає, проте уражений залишається прямостоячим.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори. Зараження зерен відбувається під час обмолоту. Найбільша кількість теліоспор спостерігається в борозенці зерна, але спори можуть потрапляти на поверхню гранту і на солому. І падалиця за умови великого ураження хворобою попередньої культури.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; недотримання сівозміни; проростання максимальної кількості теліоспор у гранті відбувається за відносної вологості 40-60%, а найбільше зараження проростків пшениці за температури +5…+10°С.

Щоб запобігти зараженню зерна майбутнього урожаю сажковими хворобами, фахівці радять дотримуватися основних правил агротехніки, з одночасним застосування усіх заходів по захисту рослин та насамперед протруювання насіння високоякісними протруйниками.

Читайте також: Протруювання насіння допомагає захистити озимі від сажкових хвороб — Ukravit