Ще на початку року за соняшник давали 30–32 тис. грн/т з ПДВ. Тепер у розпал жнив у закупівельних чатах бачимо 18–20 тис. грн. Для фермера пояснення напрошується саме: олія у світі не обвалилася, отже різницю поклав собі в кишеню переробник.

На старті жнив соняшник дешевшає майже щороку. Насіння на ринку стає багато, а фермерам потрібні живі гроші — на пальне, посівну, кредити й розрахунки з пайовиками. Цього сезону до звичного цінового просідання додалися проблеми з морським експортом, дорога логістика та ризик зупинки заводів. Але де тут закінчується ринок і починається бажання переробників купити якомога дешевше?

Розібрати цю математику спробував аграрій і автор YouTube-каналу «Український фермер в Америці» Руслан Нерода. За основу він узяв вересневий звіт USDA, ціни на рослинні олії та умовну калькуляцію переробки тонни соняшнику.

Але почнемо ми з розбору, скільки ж заробляє завод

Скільки завод заробляє на тонні соняшнику

Руслан Нерода розбирає економіку заводу на прикладі тонни соняшнику з олійністю 46%. Після переробки з неї отримують близько 440 кг олії та 400 кг шроту. Решта — лушпиння, волога й домішки.

«Разом «брудними» МЕЗ отримує $533 з кожної переробленої тонни соняшнику. Тепер віднімаємо обов’язкові витрати», — пояснює Руслан Нерода.

Ключове слово тут — «брудними». Більша частина цієї суми піде на закупівлю самої тонни соняшнику. Крім того, завод має оплатити переробку, доставити олію та шрот до порту й залишити собі маржу. 

У своєму розрахунку Нерода закладає на ці витрати та мінімальний заробіток $64. Відповідно, на насіння залишається $469 без ПДВ — близько 22,2 тис. грн/т з ПДВ на воротах заводу.

Тобто завод не заробляє $533 на тонні. За моделлю Нероди, його мінімальна маржа становить лише $15, решта — вартість сировини, переробки та логістики.

За словами співвласника трейдингової компанії Triumph Feed Костянтина Бугери, у звичайний сезон різниця між виручкою від продажу олії та шроту і вартістю насіння становить близько $30–35 на тонні. Приблизно стільки ж коштує сама переробка.

«Якщо від доходу від олії та шроту відняти вартість сировини, зверху може залишатися приблизно $30–35 на тонні. Але є ще вартість самої переробки. Якщо відняти її, то в більшості сезонів заводи працюють фактично в нуль», — говорить Костянтин Бугера.

Причина — висока конкуренція за сировину. Переробних потужностей в Україні більше, ніж соняшнику, тому заводи змушені боротися за кожну тонну. Підприємству вигідніше працювати з мінімальною рентабельністю, ніж зупинитися й далі сплачувати зарплати, податки, оренду землі та інші постійні витрати.

Чому тоді заводи платять 18-20 тис грн?

Руслана Нерода пояснює різницю між розрахунковими 22 тис. грн і реальними прайсами передусім ситуацією на ринку. Під час жнив тисячі господарств одночасно продають соняшник. Комусь потрібні гроші на посівну, комусь — на оренду землі, зарплати чи погашення кредитів. Коли перед заводом уже стоїть черга машин, йому немає сенсу підвищувати ціну, щоб привабити додаткових продавців.

«Дурень купуватиме соняшник по 20 тисяч, коли у ворота ломляться люди, готові продати по 15», — різко формулює Руслан Нерода.

Поки що соняшнику на ринку не меншає, а продажі не сповільнюються. В «Аналітичному батоні» ситуацію описують так: «На сьогодні по ринку картинка все та ж — соняшник робить основну ліквідність. Пропозиції багато, угоди по заводах масово проходять у районі 18 700–19 300 грн/т CPT-завод. Загальна картинка поки проста — величезна пропозиція тисне ціну вниз, гальмування продажів поки не видно».

Костянтин Бугера пояснює, що завод дивиться не лише на те, скільки соняшнику йому пропонують, а й на те, чи зможе він продати та вивезти вироблену продукцію.

Близько 85% соняшникового шроту та 95% олії потрібно експортувати. Основні обсяги традиційно йшли через порти Великої Одеси та Миколаїв. Коли ці канали працюють з обмеженнями, завод не може переробляти стільки соняшнику, скільки дозволяють його потужності.

«Завод може зараз легко купити соняшник, але потім не вивезе олію та шрот. Тому він каже: працюватиму, наприклад, на 20% потужності — на тому обсязі, який реально зможу вивезти автомобільними цистернами чи іншими доступними каналами. Таким чином, попит на соняшник усередині країни мінімальний, а пропозиція висока», — говорить Костянтин Бугера.

Дунай, залізниця, автомобілі та західний кордон не можуть повністю замінити великі морські порти. За оцінкою Бугери, у нормальному режимі Україна експортує 6–7 млн т агропродукції на місяць, тоді як альтернативні маршрути разом можуть пропустити максимум 2–,5 млн т. Причому за цю інфраструктуру олія та шрот конкурують із пшеницею, ячменем, кукурудзою та іншими вантажами.

На ціну насіння тисне і дорожча логістика. За розрахунком Руслана Нероди, додаткові $50 витрат на тонні готової продукції можуть забрати із закупівельної ціни соняшнику ще близько 2 тис. грн.

Завод також закладає ризик, що купить соняшник сьогодні, а олію через кілька тижнів продасть дешевше або не зможе вчасно вивезти. Чим менше передбачуваності з експортом, тим обережніше переробник формує закупівельний прайс.

То скільки зараз заробляють заводи

Фермери маржу переробника рахують по-своєму. Засновник Grovex Богдан Лук’янчук у своєму TikTok називає діапазон від $100 до $300 на тонні — залежно від регіону, закупівельної ціни соняшнику та логістики.

При цьому низькі закупівельні ціни він не пояснює «змовою заводів». На їхні прайси впливають дорожча логістика, проблеми з вивезенням продукції та безпекові ризики.

«Зараз у переробників шалена crush margin — за моїми підрахунками, від $100 до $300 на тонні. Все залежить від регіону, логістики й того, за якою ціною купили соняшник. Але заводи закладають у неї і реальні ризики, з якими сьогодні працюють», — говорить Богдан Лук’янчук.

Сам він уже законтрактував увесь свій соняшник і планує везти його з поля одразу на завод. 

«Я весь свій соняшник уже законтрактував і везтиму його з поля одразу на завод. Ще не розрахувався за солярку після збирання пшениці, потрібне пальне на соняшник і посівну, вже й пайовики ходять», — пояснює Лук’янчук.

Костянтин Бугера застерігає від таких розрахунків. Різниця між вартістю насіння та продуктів переробки ще не показує, скільки завод заробить у підсумку.

Через обмежені можливості експорту підприємства не можуть працювати на повну. Фіксовані витрати при цьому не зникають, тому переробка тонни соняшнику замість звичних $30–35 може коштувати $50–60. Вироблені олію та шрот також потрібно профінансувати, продати й фізично вивезти.

«Хто хоче побачити реальну економіку, може піти в давальницьку переробку — багато заводів зараз дають таку можливість. Але вироблені олію та шрот потрібно ще продати й фізично вивезти», — говорить Бугера.

У світі торгують не соняшником, а олією

Та повернемось до ціноутворення на соняшник. 

Нерода пропонує рахувати ціну соняшнику від кінцевого покупця. Спочатку — скільки за українську олію готові заплатити в Індії, Туреччині, ЄС чи Китаї. І вже від цієї ціни віднімаються логістика, переробка та інші витрати заводу.

«Ми з вами завжди переживаємо за ціну насіння соняшнику і судомно гортаємо канали трейдерів та заводів. А у світі торгується передусім соняшникова олія. Тобто ціноутворення йде не від самого насіння, а від олії», — пояснює він.

Світовий ринок самого насіння соняшнику відносно невеликий. Країни намагаються переробляти його всередині й уже потім продавати олію та шрот, продовжує він. Окремої зрозумілої світової біржової ціни на соняшник, як на пшеницю чи кукурудзу, фактично немає. 

Завод відштовхується від реальних контрактів на олію та шрот, віднімає логістику, переробку і свій заробіток — і лише тоді отримує ціну, яку може запропонувати за насіння.

До чого тут пальма, соя і нафта

Ціна соняшнику в Україні залежить від того, за скільки завод може продати олію. А її ціна формується вже на світовому ринку, де соняшникова олія конкурує із соєвою, пальмовою та ріпаковою. Тому великий урожай інших олійних культур зрештою тисне і на закупівельну ціну насіння в українського фермера.

Вересневий звіт USDA свідчить, що дефіциту олійних у світі немає. У новому сезоні виробництво основних олійних культур очікується на рівні близько 723 млн т проти 688 млн т у сезоні 2024/25. Виробництво рослинних олій також зростає — приблизно до 245 млн т.

«Олія є олія — вона взаємозамінна. Якщо соняшникова сильно дорожчає і відривається від соєвої чи пальмової, індуси крутять носом і переходять на дешевшу пальму або сою», — каже Нерода.

Повністю замінити одну олію іншою можна не завжди: у кожної свої характеристики та сфери використання. Але великий імпортер дивиться не лише на врожай соняшнику в Україні. Він порівнює ціни на пальмову олію з Індонезії та Малайзії, соєву — з Бразилії та США, ріпакову — з Канади та ЄС. Якщо ці олії дешевшають, покупці вимагають нижчої ціни й на соняшникову. Відповідно, український завод отримує менше за готову продукцію і знижує закупівельну ціну насіння.

Нерода нагадує про ще один чинник, про який згадують рідше. Це ціна нафти. Значні обсяги соєвої, пальмової та ріпакової олії використовують у виробництві біопалива. Коли нафта дорожчає, зростає попит на рослинні олії, а разом із ним — і ціни на весь олійний кошик. Коли нафта дешевшає, ця підтримка слабшає.

Тож від ще глибшого падіння соняшник зараз утримує не дефіцит сировини, а передусім дорога нафта, попит із боку біопаливної галузі та геополітичні ризики.

«Світ фізично тоне в сировині. Фундаментального голоду чи дефіциту немає і близько. Ціни на олію сьогодні тримають дорога нафта і біопаливні мандати», — підсумовує Нерода.

Соняшник дешевшає і в Росії

Росія в цьому матеріалі з’являється не випадково.  У сезоні 2025/26 вона вперше за 20 років обігнала Україну за експортом соняшникової олії. А тепер USDA прогнозує їй ще й рекордний урожай соняшнику — близько 21 млн т.

Але великий урожай має й зворотний бік: соняшник у Росії також різко дешевшає. За даними Reuters, лише за один тиждень ціна в європейській частині країни знизилася ще на 1,6 тис. руб. — до 20,5 тис. руб./т без ПДВ. Ще навесні вона доходила до 38,1 тис. руб./т.

Причина знайома й українським аграріям, адже нового врожаю на ринку багато, а фермери не можуть нескінченно чекати кращої ціни.

«Деякі фермери змушені продавати, оскільки їм необхідно поповнити обігові кошти або звільнити складські площі для пізніх культур», — пояснюють аналітики «СовЕкону».

Це майже дослівно та сама логіка, яку описують і українські фермери. Але масштаб падіння показовий: ще в травні 2026-го середня ціна в росії сягала піку 38 108 руб/т, а на початок вересня вона вже опустилася до 33 700 руб/т.  У перерахунку на долар США нинішня українська ціна у 1,8 раза вища за російську (≈$243/т).

Український соняшник поки коштує дорожче за російський, але логіка падіння на обох ринках схожа: великий урожай, масові продажі та потреба аграріїв в обігових коштах. В Україні до цього додаються обмежений експорт і дорога логістика олії та шроту. У результаті пропозиція соняшнику перевищує попит переробників, що й тисне на закупівельні ціни.

Ірина Рибчук, Микола Сирота, © Kurkul.com, 2026 р.