Перед запровадженням у сівозміну нішевих культур аграріям варто оцінити агрохімічні властивості ґрунту. Невідповідний рівень кислотності, засолення чи дефіцит окремих елементів живлення можуть суттєво знизити врожайність нуту, сочевиці, льону олійного, гірчиці та коріандру.
«Нут і сочевиця цікаві для продовольчого ринку, а завдяки здатності до симбіотичної азотфіксації за сприятливих умов можуть зменшувати потребу у внесенні мінерального азоту з добривами. Крім того, певна частка біологічно фіксованого азоту може залишатися після них і для наступних культур сівозміни. А льон олійний, гірчиця й коріандр мають розширені можливості реалізації, зокрема для переробної промисловості», — зазначив керівник сервісно-технологічного відділу Ukravit Сергій Сальніков.
Поле, на якому раніше успішно вирощували пшеницю чи соняшник, не обов'язково буде придатним для нішевих культур. Тому перед їх запровадженням у сівозміну фахівець радить врахувати агрохімічні властивості ґрунту:
Нут — відносно посухостійка культура, але чутлива до лужної реакції ґрунту та порушення бульбочкоутворення. На натрієвих ґрунтах із pH 8,5 і вище погіршується формування азотфіксуючих бульбочок. Під час вибору поля важливо оцінити електропровідність, натрієвий стан, фосфорне живлення та, за потреби, токсичний алюміній.
Сочевиця — дуже чутлива до кислих ґрунтів. Порушення азотфіксації може виникати ще до появи видимих ознак пригнічення надземної маси. За pH 6 уже настають незворотні фізіологічні порушення та пригнічення росту рослин.
Льон олійний — потребує уваги до кислотності ґрунту та доступності фосфору, кальцію й магнію. На карбонатних ґрунтах існує ризик дефіциту мікроелементів. За pH понад 7,5 у рослин виникає нестача цинку та заліза, рідше — марганцю.
Гірчиця — попри репутацію відносно невибагливої культури, її реакція на кислотність ґрунту залежить від виду, сорту й умов вирощування. Перед сівбою варто перевірити pH, вміст фосфору, кальцію, сірки та можливі токсичні концентрації алюмінію.
Коріандр — особливо чутливий до лужних ґрунтів. Перед закладанням комерційних посівів доцільно оцінити карбонатність, вміст заліза (Fe), цинку (Zn), марганцю (Mn) та можливі проблеми із засоленням. За pH 7,5 урожайність може знижуватися на 25–35% порівняно з pH 7,0, а за pH 8,5 втрати можуть становити 50–70%.
Тому на практиці Серргій Сальніков радить підходити до планування у два етапи:
спочатку — визначити базові агрохімічні показники: pH із зазначенням методики, вміст органічної речовини або гумусу, доступні форми фосфору й калію, кальцій і магній, за потреби — сірку;
після отримання результатів — сформувати перелік додаткових досліджень. Для кислих ґрунтів це насамперед визначення рухомого алюмінію і марганцю, для карбонатних — вміст карбонатів і доступність мікроелементів. А якщо є підозра на засолення чи осолонцювання, необхідно оцінити електропровідність, сольовий склад та показники натрієвого стану.
«Крім того, надважливо проаналізувати залишкові кількості пестицидів у ґрунтах та їх метаболіти, бо ці речовини можуть ще довго шкодити культурам. Такий підхід дозволяє, з одного боку, не перевитрачати кошти, а з іншого — не пропустити показники, які можуть суттєво вплинути на врожайність», — резюмував Сергій Сальніков.