Дизель дорожчає, а зерно не приносить достатнього доходу, щоб покрити зростання витрат. У такій ситуації фермери змушені переглядати звичні технології: скорочувати кількість проходів техніки, економити на обробітку ґрунту та шукати способи здешевити виробництво. Як здорожчання пального змінює собівартість вирощування і плани аграріїв на посівну-2027 — розбирався Kurkul.com. 

Світові ціни на енергоносії можуть зрости до 32%

Пальне традиційно становить близько 10% виробничих витрат агропідприємств. Однак за нинішнього зростання цін на дизель його частка в собівартості продукції збільшується. Найвідчутніше це позначається на господарствах, які виконують багато польових операцій і мають значне споживання пального на гектар, таку думку висловлює керівник аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу Максим Гопка.

«Витрати на дизель залежать не лише від його ціни, а й від технології вирощування. Щоб зменшити витрати, аграрії можуть переглядати кількість обробітків ґрунту, переносити окремі роботи або переходити на ощадніші технології. Проте такі рішення не завжди можна впровадити швидко: для цього потрібна відповідна техніка, а її придбання потребує додаткових інвестицій», — пояснює Максим Гопка.

Додатковий тиск на собівартість створює подорожчання інших ресурсів. Максим Гопка звертає увагу на прогнози Світового банку: у 2026 році світові ціни на енергоносії можуть зрости до 32%, а на добрива — приблизно на 14%. Тобто аграрії зіштовхуються не з одним дорожчим ресурсом, а зі зростанням одразу кількох основних статей витрат.

Водночас компенсувати це підвищення за рахунок дорожчої агропродукції українським виробникам складно. Через обмеження експортної логістики та надлишок пропозиції на внутрішньому ринку ціни, за якими господарства продають зерно, не завжди відповідають світовій кон'юнктурі.

Економія дизеля починається зі скорочення кількості операцій

Директор ФГ «СТ-АГРО» Юрій Стоянов з Черкащини використовує 50-60 літрів дизеля на гектар за сезон.Подорожчання пального для його господарств стало причиною аби переглянути технології обробітку ґрунту. Він вирощує продукцію на близько 100 гектарах землі й цього року вирішив відмовитися від осіннього підготовки ґрунту після збирання врожаю.

«Ми зараз після комбайна не робимо ніякого обробітку. У нашому випадку це ще не смертельно, у нас легкі ґрунти і можна обійтися без цього», — розповідає фермер.

За його словами, господарство вже перейшло від оранки до дискування, а наступного сезону може ще більше скоротити кількість операцій. Остаточне рішення залежатиме від стану пожнивних решток навесні. Серед можливих варіантів — застосування гербіцидів замість механічного обробітку.

Фермери втратили можливість купувати дешевше пальне

Ще одна проблема, яка виникла у господарстві Юрія Стоянова, — зміна умов закупівлі дизеля. Раніше господарство замовляло пальне гуртом із доставкою бензовозом. Для цього фермер оформив ліцензію на зберігання пального для власних потреб. Тепер компанія, з якою він працював, припинила гуртові поставки. Тому пальне доводиться купувати на АЗС і самостійно доставляти до техніки.

«На заправці одна ціна, оптова була дешевша. Так як опту немає, ми вже за дорожчою купуємо пальне», — пояснює Юрій Стоянов.

Відтак господарство втрачає не лише можливість купувати ресурс за нижчою гуртовою ціною, а й витрачає додатковий час та кошти на його доставку.

Вплив вартості дизеля на економіку аграріїв демонструє порівняння, яке навів директор компанії «Агро-Ритм» Вадим Стоцький у своїх соцмережах.

За його даними, у жовтні 2025 року тонна пшениці безпосередньо з господарства коштувала близько 9 тис. грн, а дизель — приблизно 50 грн/л. У жовтні 2026 року пшениця коштувала вже близько 5 тис. грн/т, тоді як дизель подорожчав до 105 грн/л.

Торік за тонну пшениці фермер міг придбати понад 160 л дизеля, нині — менш ніж 50 л. За розрахунками Вадима Стоцького, купівельна спроможність тонни пшениці щодо дизельного пального скоротилася приблизно на 70%.

Дефіциту немає, але ціна залишається проблемою

Попри проблеми окремих господарств із закупівлею гуртових партій, загального дефіциту дизельного пального в Україні немає. Про це говорить директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.

За його словами, у жовтні на ринку справді було менше пропозицій, а гуртові партії подекуди коштували дорожче, ніж пальне на АЗС. Однак це не свідчить про відсутність ресурсу на ринку.

«Пальне є. Можуть бути якісь локальні проблеми. Але я не знаю випадків, коли б фермер або агропідприємство сказали: ми не можемо купити пальне, у нас тут біда. Воно є, питання ціни», — зазначає експерт.

Він додає, що стабільні поставки залежать від готовності покупців платити ринкову вартість. Тому розраховувати на те, що пальне буде недоступним для аграріїв через загальний дефіцит, наразі підстав немає.

© Kurkul.com, 2026 р.