На Львівщині середня врожайність сої 2,6 т/га, а на Кіровоградщині — 1,3 т/га. Різниця вдвічі між областями, а подекуди й між сусідніми полями. Сезон сої-2026 закінчується з меншими площами, слабшим урожаєм і ціною, яка ледь перекриває витрати. 

Одні фермери після цього року відмовляються від культури зовсім, інші, навпаки, розширюють посіви. Kurkul.com розпитав аграріїв, агрономів і аналітиків, чому соя недобрала врожаю, чи окупилася вона цього року і чи сіятимуть її далі.

---

Врожай сої 2026 — прогнози і реальність

Станом на 9 листопада, за даними Мінагрополітики, аграрії обмолотили 1,52 млн га сої, або 94% площ, і намолотили 3,3 млн т бобів. Середня врожайність культури наразі становить 2,2 т/га.

«Збір сої триває. Загальний врожай очікується на рівні 3,7-4 млн т. Площі виявилися дещо більшими, ніж прогнозували», — сказав міністр агрополітики Тарас Висоцький.

Хоча прогнози різняться. Наприклад, аналітики Асоціації «Дунайська соя» прогнозують загальний врожай на рівні 4,4 млн т, Українська зернова асоціація — 4,6 млн т. 

Для порівняння: торік аграрії намолотили 4,85 млн т сої за середньої врожайності 2,37 т/га. Рекордний урожай Україна зібрала у 2024 році — 6,8 млн т. До того найбільше збирали у 2023-му — 4,77 млн т, а найменше за останнє десятиліття у 2020-му — 2,76 млн т.

Головна причина меншого врожаю — скорочення площ. 

Володимир Пугачов регіональний директор у Східній Європі Асоціації «Дунайська соя» пояснює такі гойдалки ринком — «фермери то люблять сою, то розчаровуються в ній, і все залежить від цін та ринкової кон'юнктури. Агроблогер та засновник консалтингової компанії «Мистецтво поля Сергієнка» Олексій Сергієнко каже ще простіше: «Чому скорочується та чи інша площа сільськогосподарської культури? Тому що фермери на цьому не заробляють».

Врожайність сої очима фермерів

Найкраще цьогоріч соя вродила на Заході. На Львівщині середня врожайність становить 2,6 т/га, на Вінниччині — 2,59 т/га, на Івано-Франківщині — 2,57 т/га. Хмельниччина, де сої найбільше в країні (214,2 тис. га), зібрали по 2,5 т/га, Тернопільщина — 2,4 т/га.

Найслабші результати — в центрі. На Кіровоградщині соя дала лише 1,3 т/га, на Черкащині — 1,55 т/га.

Неоднорідність помітили й аналітики Асоціації «Дунайська соя». Ситуація різнилася від області до області, і навіть у межах однієї групи стиглості рослини в різних регіонах мали зовсім різний стан. 

На Черкащині, за словами президента Асоціації фермерів та землевласників України Віктора Гончаренка, соя в деяких господарствах дала лише 0,4–0,5 т/га.

«Якщо в когось 1 т/га дала соя, то це за щастя», — каже він.

У господарстві Вадима Свєтлова на Сумщині, отримали 2,2 т/га сої. Фермер каже, що урожайність нижча приблизно на 20%. Головна причина — посуха, бо дощів не було від самої посівної.

На Харківщині у компанії Landex Agro вирощують сою у Великому Бурлуку — єдиній своїй локації, де вистачає вологи для пізніх культур. Кластер віддалений і ризикований, найманий транспорт туди не їде, а накладні витрати високі. Тож зробили ставку на малотоннажну ГМО-сою, і цього року отримали 2,15 т/га.

«Поточний рік нас вологою балував, хоча два попередні сезони були важкі. Це підштовхнуло нас зробити висновки і жити так, ніби посуха завжди, нехай опади будуть премією», — каже генеральний директор компанії Гліб Гаврилов. 

Навіть на заході, де соя вродила найкраще, фермери незадоволені. Роман Шнуровський, заступник директора АПП «Золота нива», що на Тернопільщині, врожаєм незадоволений.

«Такого поганого врожаю ми не збирали 10 років напевно. А може, і взагалі не збирали. Навіть на самих початках збирали більше 2 т/га», — поділився він.

Цього року в господарстві отримали близько 2 т/га. На окремих ділянках соя дала під 3 т/га, на гірших — 0,7–0,9 т/га. Для Тернопільщини посуха була незвичною. До кінця жовтня за вегетацію випало 170 мм опадів, хоча зазвичай за цей період буває близько 500 мм. Торік, за словами фермера, випало 550–600 мм, позаторік — близько 700 мм. 

Соя без добрив

Але не тільки погода стала ключовою причиною низької врожайності.

«Чверть полів втратила потенціал урожайності через управління полями або економію на операціях, а не через погоду. Це теж зрозуміло,  країна у війні, і деякі фермери намагаються зберегти кошти й робити максимум, який можуть у таких умовах», — розповів Володимир Пугачов.

За оцінками команди «Дунайської сої», близько 15% полів мали проблеми з обробітком ґрунту, а близько 10% засіяли невідповідними сортами. Фермери підтверджують, що економили. Вадим Свєтлов добрива вносив, але приблизно 80% від потреби. Віктор Гончаренко розповідає, що на Черкащині багато хто цього року обійшовся взагалі без добрив.

«Переважна більшість сіяли без мінеральних добрив. Це так лиш би було посіяно», — говорить аграрій.

Хвороб, навпаки, було небагато — сухе літо їх стримало. Але та сама посуха вдарила в найчутливіший момент. Головним ризиком сезону, за даними кроп-туру «Дунайської сої», став налив зерна — у 25% рослин було мало бобів, а в деяких регіонах посуха прийшла саме на період наливу. Тож маса тисячі насінин цього сезону нижча. До того ж посівна і збирання сої запізнилися приблизно на півмісяця. Роман Шнуровський бачив це на власних полях.

«На початку соя не відчувала ніякого стресу, було тепло, комфортно і доволі волого. Вона наклала непогано квіточок і навіть бобики зав'язала. Але потім просто їх абортувала. Їй забракло, як і більшості культур, якихось 50–70 мм опадів у червні, і все було б окей», — пояснює фермер.

Читайте також: Під румунським кордоном на заплавних суглинках. Як у ФГ «Серет» отримують хороші врожаї

Посуха зрівняла навіть різні сорти. У Романа Шнуровського ультраранній сорт Абака виріс лише на 25 см і приніс близько 2 т/га. Від удвічі вищої Адельфії, яка навісила більше бобів, фермер чекав більшого. Але вона дала ту саму цифру.

«Особисто для мене соя — це така темна конячка, абсолютно непрогнозована», — каже Роман Шнуровський.

Ціни на сою 2026, або скільки платять переробники і чи окупиться культура

Урожай менший, ніж торік, але дорожчою соя від цього не стала. На старті сезону переробники пропонували близько 16,5 тис. грн/т. 

За два місяці ціни підросли, але ненабагато. Станом на 8 листопада, за даними E-ZERNO, «Королівський Смак» купує сою по 17,2 тис. грн/т. «Коудайс Україна» на Львівщині кілька днів тому підняв ціну до 17 тис. грн/т. Найвища пропозиція — у порту: «Ділекс Трейд» в Ізмаїлі пропонує 19,3 тис. грн/т.

Для більшості фермерів з ціни треба ще відняти дорогу. У Landex Agro перевезення на 100–200 км торік коштувало 600–700 грн/т, а цього року — щонайменше 1200 грн/т.

«Сою ми возимо власним транспортом — саме тому, що вона вирощена в Бурлуку. Туди перевізники не їдуть, відмовляються ні за які гроші. Собівартість перевезення власним транспортом теж зросла, понад половину в ній займає пальне, а воно подорожчало», — пояснює Гліб Гаврилов.

Читайте також: Як фермеру продати зерно, знайти елеватор і машини в сезоні 2026

Втім, на тлі інших культур соя тримається краще. У Landex Agro її називають прибутковою.

«За поточних індикацій це була прибуткова для нас культура — один із небагатьох таких проєктів, можна сказати», — каже Гліб Гаврилов.

За підрахунками з наявних даних, повна собівартість 1 га сої становить близько 34 тис. грн. Враховуючи насіння, 70 л дизельного пального, засоби захисту і живлення, оренда паю та адміністративні витрати. За врожайності 3 т/га і ціни 18 тис. грн/т це дає 54 тис. грн доходу і 20 тис. грн прибутку з гектара.

Але цього року такі цифри мали небагато господарств. За середньої по країні врожайності 2,2 т/га і нинішньої ціни переробників близько 17,2 тис. грн/т виручка становить близько 37,4 тис. грн/га, тобто прибуток скорочується приблизно до 3,4 тис. грн/га. На Черкащині чи Кіровоградщині з середніми врожаями 1,3–1,5 т/га соя за такої собівартості — у мінусі.

«В наших умовах по сої треба добре порахувати. Це буде або дуже близько нуля, або в мінусі. Бо навіть без добрив витрати на неї немаленькі: насіння, засоби захисту, інокуляція, орендна плата, техніка. Воно все своє набігає», — каже фермер Роман Шнуровський.

Як заробити на сої більше?

Поки одні фермери скорочують площі під соєю, інші пробують виростити її двічі за рік. На Заході України, де вологи зазвичай вистачає, пожнивну сою сіють одразу після збирання озимого ячменю і ранньої пшениці.
На Прикарпатті у ПФ «Богдан і К», це роблять уже сьомий сезон. 

«Озимий ячмінь дуже швидко дозріває, і ми, щоби не тримати під парами 200 га, вирішили ризикнути посіяти пожнивну сою. Просто посіяли, щоб було. І перший рік вийшов доволі вдалий. Ми зібрали десь 1,6 т/га», — розповідає власник господарства Богдан Тимофійчук.

Тепер сою сіють напряму по стерні, і що швидше, то краще. Цього року ячмінь почали збирати 26 червня, а вже 27-28 червня в поле пішли сівалки. Для пожнивних посівів обирають лише ультраранні сорти. Цього року перші приморозки вже зачепили найпізніші посіви, і на них господарство чекає до 1 т/га. Але навіть поле, яке не дасть урожаю, не вважають втраченим.

«Ми дивимось по ситуації: якщо є що збирати, то молотимо, якщо ні, то раді, що посіяли її як сидерат», — каже фермер.

На Львівщині пожнивну сою вирощують й у компанії «Західний Буг». Цього року площі склали понад 2 тис. на. Практика в компанії теж не нова — це вже третій рік. Сіють на полях, які звільняються до 15 липня та роблять ставку на ультраранні сорти.

«Так, це не "легкі" гроші. Це додаткова технологія, ризики та якісна організація. Але якщо все зробити правильно, є реальна можливість додатково заробити близько $80–100/га, не збільшуючи земельний банк. Чому, маючи таку можливість, в Україні пожнивну сою досі сіють одиниці?» — повідомляв Дмитро Кисельов, заступник директора компанії «Західний Буг».

Соя — це не тільки про економіку

Соя цінна не лише тим, скільки грошей принесе на гектарі. Ігор Чайка, комерційний директор компанії «Агрітема» вважає бобові недооціненим способом заощадити на живленні.

«Бобові культури мають унікальну здатність завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями фіксувати атмосферний азот і використовувати його для формування хорошого врожаю. Таким чином господарство отримує можливість частково замінити мінеральний азот біологічним», — пояснює він.

Ігор Чайка радить оцінювати бобові не за економікою окремої культури, а за всією сівозміною. Після добре розвиненої сої, гороху чи інших бобових частина азоту залишається в рослинних рештках, і її використовує наступна культура. Саме це дає господарству додатковий економічний ефект.

«Але тут важливо правильно підібрати інокулянт з високим титром та ефективними штамами бактерій. Однак, не варто автоматично відмовлятися від усього стартового азоту. За умови застосування якісного інокулянта стартова доза азоту для сої має становити не більше 20–30 кг д. р/га», — додає комерційний директор «Агрітема».

У господарстві  Романа Шнуровського на сої фактично відмовилися від добрив. Зате другий рік поспіль господарство робить подвійну інокуляцію, і різницю видно на карті врожайності. Цього року ділянка з подвійною інокуляцією дала 1,89 т/га, без неї — 1,63 т/га. Торік приріст був близько 0,2 т/га.

«Якщо воно добавляє нам 2 центнери, або 10%, то чому б не зайнятися такою історією?» — каже Роман Шнуровський.

Читайте також: Пшениця по 8000, перевезення — 4000 грн/т. Як прикордонне господарство переживає жнива-2026

 

На цьому побудована й стратегія Landex Agro «3 по 33»: третину площ займає пшениця, третину — соняшник, третину — льон і бобові. Як раніше пояснювали в компанії, ці культури вводили насамперед заради ґрунту і як попередники, а результат чекають побачити на наступних культурах.

Плани аграріїв на сою у 2027 році

Наступного року соя знову розділить фермерів на два табори. У Landex Agro її не тільки залишають, а й планують розширити у 2 рази. Площу розрахували відповідно до можливостей техніки.

«Рівно в тому обсязі, якому зможемо дати раду. Хоча загадувати не будемо — дай Боже, щоб там узагалі посіялося через безпекову складову і близькість росії. Площу ми залишаємо в надії, що навесні засіємо її всю й доведемо до ладу», — каже Гліб Гаврилов.

Технологію майже не змінюватимуть. Насіння буде те саме, сівба — у першій декаді травня, до 15 числа. Перейдуть на No-Till, не тому що хочемо чогось нового, а тому що в тій зоні інакше працювати неможливо.

Роман Шнуровський з Тернопільщини площі під соєю теж не змінюватиме. Він вважає, що цьогорічна погода — радше випадковість, ніж закономірність. Сіятиме лише класичну сою, без ГМО, і шукатиме нові сорти.

А от у ФГ «Моя земля 2015» на Полтавщині від сої відмовилися повністю. Два роки господарство відводило під неї 380 га, але очікуваної віддачі культура так і не дала. Навіть за врожайності 2,3–2,7 т/га соя не приносила прибутку.

Агроконсультант Олексій Сергієнко у своєму блозі прогнозує, що площі під соєю наступного року скоротяться ще більше, до 1–1,2 млн га. Виграє, на його думку, той, хто зможе виростити будь-яку культуру дешевше.

@Kurkul.com, 2026 р.