Продавці мінеральних добрив переконують, що без повної норми азоту врожаю не буде, а продавці біопрепаратів обіцяють, що їхні бактерії замінять чималу частину добрив. Кожен хвалить своє, а фермер, у якого цього року на рахунку кожна гривня, не знає, кому вірити. Ми спробували неупереджено розібратися, якою є дія біопрепаратів.

---

Що таке біопрепарати для живлення рослин?

Біопрепарати — це не добрива у звичному розумінні. Вони містять один або кілька живих мікроорганізмів,  які працюють посередниками між рослиною, повітрям і ґрунтом. Крім того, бактерії й мікроскопічні гриби виділяють фізіологічно активні речовини, зокрема фітогормони, які стимулюють ріст коренів.

Які ж існують біопрепарати для живлення рослин? По-перше, інокулянти, які забезпечують бобовим біологічну фіксацію азоту з повітря. Часто можна почути про азотфіксатори для небобових культур, як ось пшениця, кукурудза чи соняшник, але їхня здатність фіксувати азот з повітря дуже незначна, і результат нестабільний.

По-третє, фосформобілізатори та з меншою доказовою базою, каліймобілізатори, які переводять у доступну форму елементи, що вже є в ґрунті. По-четверте, мікоризні препарати, які розширюють зону живлення коренів. Окрім культур, що не утворюють мікоризу, як-от ріпак чи буряк. По-п'яте, біостимулятори — мікробні й немікробні, — які допомагають рослині пережити стрес і краще засвоїти внесене.

«Раніше біопрепарати брали "на пробу" або як доповнення, тепер фермери прямо питають: скільки добрив це дозволить не купувати і як це перевірити. Особливо це стосується інокуляції сої та гороху і фосформобілізаторів під зернові та кукурудзу», — розповідає Ігор Чайка, комерційний директор компанії «Агрітема», яка спеціалізується на інокулянтах і мікробних препаратах

Є й зворотний бік. На ринку з'явилося багато дешевих продуктів сумнівної якості, тож фермери стали прискіпливіше розбиратися в цій темі.

Схожі тенденції помічають і в «Санагро Україна». Павло Маменко, керівник напряму біологічних систем живлення і захисту рослин компанії, бачить три сценарії одночасно: фермери скорочують норми добрив, переходять на дешевші прості форми замість комплексних і звертаються до біології. Найризикованіший з них перший, бо норми часто скорочують «наосліп», без аналізу ґрунту.

 Чи може біоживлення замінити добрива?

Доктор сільськогосподарських наук, академік НААН, Віталій Волкогон пояснює, що дія біопрепаратів еквівалентна впливу певної дози мінеральних добрив. Відбувається це тому, що рослина краще засвоює діючу речовину з добрив. Простіше кажучи, біологія не додає поживних речовин, а допомагає краще використати те, що є в повітрі, ґрунті та внесених добривах.

За рахунок чого рослина бере з добрив більше, науковець пояснює двома механізмами. Перший — це коріння. Мікробні препарати містять ауксиноподібні речовини, які стимулюють його ріст. Коренева система розростається, охоплює більший об'єм ґрунту, і рослина дістає звідти більше поживних елементів.

Другий механізм відбувається всередині рослини. За словами Віталія Волкогона, рослина може засвоїти нітрати, але не включити їх в обмін речовин, і такий «мертвий» запас сягає до половини засвоєного азоту. Біопрепарати активізують ферменти, які переробляють нітрати, тож цей азот іде в роботу, а рослина може засвоїти ще. Аналогічно зростає засвоєння фосфору і калію.

Скільки ж добрив це дозволяє зекономити?

«Застосування біопрепаратів може зменшити норми мінеральних добрив для небобових культур. У середньому, за нашими спостереженнями і зарубіжними публікаціями, які я аналізував, це 30-40 кг/га  діючої речовини азотних добрив і в межах 15-25 кг фосфорних і калійних», — каже Віталій Волкогон.

Тобто йдеться не про заміну, а про часткове скорочення норм. Біологія не прибирає потребу в добривах, а дозволяє обійтися меншою їхньою кількістю.

Інокулянти для сої та бобових. Чи потрібен стартовий азот?

Далі розглянемо кожен біопрепарат окремо. І почнемо з інокулянтів. Це препарати на основі бульбочкових бактерій, якими обробляють насіння сої, гороху та інших бобових. Бактерії оселяються на коренях, утворюють бульбочки, вловлюють азот із повітря й передають його рослині в доступній формі. Тож бобові частково забезпечують себе азотом самі. Наскільки частково і чи потрібні їм при цьому мінеральні добрива, думки розходяться.

Ігор Чайка вважає, що за якісної інокуляції соя може покрити біологічним азотом до 70% потреби.

«Тому великі дози азоту під сою — це зайві витрати. Надлишок мінерального азоту ще й пригнічує утворення бульбочок. Невелика стартова доза може бути виправдана лише в окремих випадках: холодний ранній посів, бідні на азот ґрунти, поле, де соя раніше не вирощувалась. Вирішальне — не "азот чи інокулянт", а якість інокуляції: живий препарат, правильне зберігання, обробка насіння незадовго до сівби, сумісність із протруйником», — каже Ігор Чайка.

Віталій Волкогон радить усе ж вносити під зернобобові невеликий стартовий азот, близько 20 кг д.р. на гектар. Він також пояснює, чому соя не «залишає азот» наступній культурі, хоча так часто вважають.

«Доволі поширеним є твердження, що вирощування зернобобових сприяє накопиченню в ґрунті азоту. Але це не так. Ці культури не здатні забезпечувати себе виключно біологічним азотом, бо велика кількість азотних сполук іде на формування зерна. Якщо рослина забезпечує себе біологічним азотом на 70–80%, то решту вона все одно бере з ґрунту», — пояснює науковець.

Накопичують азот у ґрунті, за словами Віталія Волкогона, лише багаторічні трави. Їх вирощують 2-3 роки поспіль, і за цей час вони формують величезну масу коріння, збагаченого азотом, до 20 т на гектар.

Тож інокуляція сої допомагає заощадити на добривах під саму сою, а норму азоту під наступну культуру варто планувати як звичайно.

Азотфіксатори для зернових і олійних культур

Для пшениці, кукурудзи, соняшнику чи ріпаку азотфіксатори не беруть на себе все азотне живлення, як бульбочкові бактерії на сої. Вони допомагають рослині краще використати внесений азот. За оцінкою Віталія Волкогона, це дає змогу скоротити норму азотних добрив у середньому на 30-40 кг д.р. на гектар.

Схожу цифру називає і Павло Маменко. За його словами, азотфіксатор для технічних і зернових культур забезпечує рослину 30-50 кг азоту на гектар і водночас допомагає їй краще засвоїти вже внесений мінеральний азот. Скільки саме вийде, залежить від культури, вологи, температури ґрунту й вмісту органіки.

Найбільше отримує кукурудза: у неї тривала вегетація, вона росте в теплі й має розвинену кореневу систему. Соняшник і ріпак тримаються в середині діапазону. Пшениця ж ближче до нижньої межі, бо значна частина її вегетації припадає на прохолодний період, коли бактерії менш активні.

Як приклад компанія наводить СФГ із Дніпропетровщини. Восени 2025 року там обробили насіння озимої пшениці азотфіксатором, а навесні 2026-го, на початку відновлення вегетації, застосували антистресант. Азотних добрив в господарстві внесли на 50 кг/га менше і зібрали 4,7 т/га пшениці проти 4 т/га на класичній технології.

Є й ситуації, коли урізати азот, за словами Павла Маменка, не можна за жодних умов:

• перше весняне підживлення озимих, особливо після слабкої перезимівлі: рослині потрібен азот «тут і зараз», а бактерії в холодному ґрунті ще малоактивні;
• ріпак навесні, бо на старті вегетації він має найбільший апетит до азоту;
• пшениця на якісне зерно: пізнє підживлення на білок біологія не замінює;
• бідні, легкі, малогумусні ґрунти, де бракує органіки для живлення самих бактерій;
• поля з великою масою решток кукурудзи чи соняшнику: поки вони розкладаються, мікрофлора тимчасово зв'язує азот, і без мінерального живлення культура голодуватиме;
• холодна весна: невелика стартова доза потрібна навіть з азотфіксатором.

Окремо він застерігає від спроби «підстрахуватися».

«Високі дози мінерального азоту не вбивають бактерії азотфіксатора й не "вимикають" препарат. Проте коли довкола коренів надлишок легкодоступного нітратного чи амонійного азоту, бактерії менше фіксують азот з повітря, і ефект азотфіксації реалізується не повністю. Тому "внесу повну норму й ще азотфіксатор для страховки" — це гроші на вітер. Біологія найкраще працює тоді, коли норму мінерального азоту свідомо зменшено», — пояснює Павло Маменко.

Тож азотфіксатор дає змогу скоротити норму азоту на 30–50 кг/га, але лише там, де ґрунт вологий і живий, а рослина не потребує азоту негайно.

«Фосформобілізатори не працюють без фосфору» 

Фосфор в українських ґрунтах часто є, але у зв'язаних формах, недоступних рослині. Фосформобілізуючі бактерії заселяють зону навколо коренів і виділяють органічні кислоти та інші речовини, які переводять частину цього фосфору в доступну форму. За оцінкою Віталія Волкогона, біопрепарати можуть зменшити норму фосфорних і калійних добрив на 15–25 кг д.р/га. 

«Фосформобілізатор не виробляє фосфор і не створює його з нічого, на відміну від азотфіксуючих бактерій. Він допомагає рослині отримати доступ до того фосфору, який уже є в ґрунті або який фермер вносить із фосфорними добривами, але перебуває у важкодоступних формах. Якщо ж ґрунт справді має критично низький загальний запас фосфору, можливості такого препарату будуть нижчими», — пояснює Наталія Гордійчук, засновниця та директорка з розвитку бізнесу «Агрітеми».

Тому перед тим, як скорочувати фосфор і калій, потрібен аналіз ґрунту. Віталій Волкогон наголошує, що вміст розчинних форм цих елементів треба знати обов'язково. З азотом інакше: він мобільний, тож аналіз його мінеральних форм у ґрунті суттєвої різниці не покаже.

Тож фосформобілізатор допомагає заощадити 15-25 кг д.р. фосфору на гектар, або 20-30% норми, там, де фосфор у ґрунті є, але недоступний рослині. На бідних ґрунтах без фосфорних добрив не обійтися.

Мікориза: як розширити зону живлення коренів

На бідних на фосфор ґрунтах Наталія Гордійчук радить поєднувати стартову норму фосфорних добрив, наприклад рідких комплексних, фосформобілізатор і, за відповідних умов, мікоризні препарати. Механізми дії у фосформобілізаторів і мікоризи різні, тож вони можуть доповнювати одне одного.

«Якщо є запаси важкодоступного фосфору, фосформобілізатор і мікориза, а також практики, які зберігають ці гриби в ґрунті, — мінімальний обробіток і покривні культури, — можуть залучити його до живлення рослин. Якщо ж ґрунт справді бідний на фосфор, біологія повинна працювати разом із мінеральним живленням, а не замість нього», — наголошує Наталія Гордійчук.

Тож мікориза сама по собі норму добрив не скорочує. Вона допомагає рослині взяти більше фосфору й води з ґрунту і найкраще працює в парі з фосформобілізатором на полях, де ґрунт не перевертають щороку.

Раніше звучало, що препарати на основі бактерій Pseudomonas aureofaciens і гриба Trichoderma разом із регулярними обприскуваннями посівів кожні 14 днів дають змогу зменшити норму азотних добрив у 8–10 разів. 

Біостимулятори допомагають засвоїти, а не замінити добрива

Завдання біостимуляторів — активізувати фізіологічні процеси рослини, покращити розвиток кореневої системи і допомогти пережити стреси.

«Біостимулятори не замінюють поживні елементи, але допомагають рослині ефективніше використовувати доступні ресурси під дією біотичних та абіотичних стресів, особливо в жорстких умовах змін клімату», — каже Наталія Гордійчук.

Зменшити норму добрив завдяки біостимуляторам можна, за її словами, лише в окремих випадках: коли рослина здатна компенсувати нестачу кращим засвоєнням або ґрунтовими запасами. Оцінювати ефект варто не за зовнішнім виглядом рослини, а за врожайністю, якістю продукції та економікою.

Читайте також: «Склеротинія множиться на очах» — як на Хмельниччині боряться з білою гниллю соняшнику

Віталій Волкогон пригадує історію, яка добре показує цю межу. У 80–90-х роках дослідження показали, що стимулятори росту потужно впливають на врожайність, і дослідні станції зобов'язали їх випробовувати. Результат розчарував. Агрономи перевищували дози вдесятеро, а у великих дозах стимулятор діє вже як гербіцид. І головне — його застосовували без добрив.

«Є речовини, що додаються: азот, фосфор, калій. А є речовини командного типу — стимулятори. Люди думали, що стимулятор замінить певну кількість добрив, і застосовували його без добрив. Це все одно, що на будівництві: прийшла команда будувати, а цеглу не підвезли. Команда спрацювала вхолосту. Так гарну ідею й поховали», — розповідає науковець.

Тож біостимулятор не скоротить норму добрив, а допоможе рослині краще їх використати, особливо в посуху чи після заморозків.

Чому біопрепарат не спрацьовує?

З біоживленням важко зрозуміти, чи воно подіяло. Ефект від добрив видно вже за кілька тижнів, а мікроорганізмам потрібен час, щоб прижитися, і їхній вплив часто розтягується на кілька сезонів. Недарма в інституті Віталія Волкогона висновки роблять за стаціонарними дослідами, які тривають десятиліттями. А фермер найчастіше має один сезон, одне поле і погоду, яка вносить свої корективи.

Тому оцінювати біопрепарат варто не за тим, як виглядають рослини, а за врожайністю, якістю зерна й витратами, і краще порівнюючи з необробленою смугою. А коли ефекту немає, причина нерідко не в препараті, а в тому, як його застосували. Розглянемо кілька таких моментів:

Бактеризація насіння по гною. Органіка зараз популярна, і консультанти нерідко радять додавати до неї біопрепарати.

«У кожному грамі гною — приблизно мільярд бактеріальних клітин. Якщо внести 40 т на гектар, уявляєте, скільки мікроорганізмів ми вносимо в ґрунт? Це астрономічна цифра. Якщо ж ми застосовуємо невеличку норму біопрепарату, умовно 100–200 мл на гектарну норму насіння, то перебити мікробіоту гною просто неможливо. Гній і бактеризація — несумісні речі», — пояснює академік Віталій Волкогон.

Це стосується саме обробки насіння. Позакореневе застосування біостимуляторів по вегетації, за його словами, прийнятне. На другий рік після внесення гною, коли мікробна система врівноважується, ефект уже можна спостерігати.

«Коктейль» із кількох препаратів на насінні. Бажання одним заходом «закрити» азот, фосфор і калій зазвичай обертається проти фермера.

«Коли ми змішуємо ці препарати, зростає кількість фізіологічно активних речовин на одній насінині — вона може бути збільшена втричі. І тут починає спрацьовувати відома формула "доза — ефект"», — каже Віталій Волкогон.

До того ж, на коренях є генетично обмежена кількість місць, де можуть закріпитися бактерії, і різні мікроорганізми починають конкурувати між собою. Успішні поєднання бувають, але це радше виняток.

Препарат не під культуру. Нетиповий для певної культури препарат може дати невеликий ефект за рахунок фізіологічно активних речовин, але справжньої взаємодії бактерій з рослиною не буде.

Бактерії в одному баку з добривами. Павло Маменко радить не змішувати біопрепарати з концентрованими розчинами добрив, як-от КАС чи хлоровмісні форми, і з агресивними пестицидами, зокрема мідьвмісними, бо висока концентрація солей знищує бактерії. Вносити біологію краще обробкою насіння або окремим проходом, увечері чи в похмуру погоду, по вологому ґрунту.

Перевищення дози. Більше не означає краще: і стимулятори, і мікробні препарати мають оптимальну дозу, вище якої ефект падає.

Неякісний препарат і неправильне поводження з ним. Ігор Чайка нагадує, що вирішальні живий препарат, правильне зберігання, обробка насіння незадовго до сівби і сумісність із протруйником.

Чи витіснить біологія добрива?

Ігор Чайка впевнений, що найближчими роками біологія стане невід'ємною частиною технологій живлення в прогресивних господарствах, але повністю мінеральні добрива не замінить.

«Майбутнє полягатиме не в протиставленні біології та хімії, а в їхньому грамотному поєднанні. Перемагатиме той фермер, який зможе отримати максимальну віддачу з кожної вкладеної гривні в систему живлення», — підсумовує комерційний директор компанії «Агрітема».

Ну і додає, що світові виробники, зокрема Lallemand Plant Care, активно інвестують у розвиток мікробіологічних технологій живлення рослин, проводять дослідження високоефективних штамів та створюють продукти з конкретними механізмами дії. Проте компанія свідомо відмовилася інвестувати в азотфіксатори для небобових рослин, бо їхня ефективність на межі статистичної похибки і науково не обґрунтована.

До слова компанія Bayer запустила окремий бренд біопрепаратів, поки доступний для Латинської Америки.

Павло Маменко реалістичною вважає заміну 20–25% мінерального азоту в середньому по сівозміні. Фосфор і калій біологія, за його оцінкою, не замінює, а лише допомагає рослині ефективніше їх використати. До біології, на його думку, підштовхуватимуть не лише дорогі добрива, а й вимоги європейських покупців до вуглецевого сліду продукції, головним джерелом якого в рослинництві є саме мінеральний азот.

@Kurkul.com, 2026 р.