Бардіджано

Історія

Назва цього поні походить від місцевості Барді, в Пармі. Щодо походження бардіджано існують різні теорії. Можливо, вона походить від романської епохи, коли з бельгійської Галлії імпортувалися кращі коні для кавалерії і перевезення знарядь. Згідно з іншими джерелами, також дотримується точки зору, що предком бардіджано був кінь з бельгійської Галлії, ця порода потрапила в Італію приблизно в V столітті, після падіння Західної Римської імперії, разом з франкскими воїнами, які пройшли через Лигурию до Емільянскіх Апеннін. Тут від схрещування з місцевими кіньми почалася історія цієї породи, охарактеризована безліччю поєднань з іншими породами протягом століть. У XIX столітті будова бардіджано оформилася і набула сталих рис. Офіційно порода була визнана в 1977 році.

Стандарт породи

Тваринам притаманне: масивна і сильна будова тулуба, спинна частина подовжена, з допомогою чого вони здатні використовуватись як в’ючні тварини. Сильно розвинений загривок, плечовий пояс недовгий і дуже плоский, що не характерно для мініатюрних коней верхового напрямку, саме тому вони відмінно поєднуються в легкій упряжці. Конституція сильна і компактна. Грудна клітка глибока і опукла. Зовні розрізняють кілька різних забарвлень вовняного покриву, але основними є гніді і вороні відтінки. Середньостатистичний представник має зріст від 125 см до 130 см (жіночі представниці), 125 см – 135 см (чоловічі представники). Головна частина досить маленька, лоб великий, а вушка акуратні і витончені. Ніздрі середніх розмірів, носові канали великі, завдяки чому нагрівається повітря, при попаданні в легені (така дія супроводжується стійкістю до морозів, вологості, а також менше ймовірності захворіти). Круп досить-таки рельєфний, опуклий. Хвостова частина розміщена високо, хвіст важкий і пухнастий, скакальні суглоби витончених форм.

Господарська характеристика

Використання поні бардіджано полягає в різних перевезеннях важкий вантажів на великі відстані. Особливо цінуються тварини для верхової їзди та навчання серед юних вершників. Досвідчені вершники з задоволенням беруть поні для туристичних поїздок.