Вельш-поні

Історія

Уельський поні або вельш-поні походять з гірської місцевості в Уельсі і є найпоширенішою породою поні в Європі. Вони відносяться до групи гірських і лісових поні Британських островів, перша згадка про яких відомо ще з римського навали на Британію. В історії селекції уельського поні можна простежити, що підлито кров арабських, андалузьких, іспанських, чистокровних коней і хакні. Внаслідок цього уельські поні мають дуже порідну красиву східну голову з великими живими очима. Уельський поні має кілька внутріпородних типів, різних за напрямом використання. У 1902 році Об’єднання заводчиків Уельського поні і кобів затвердила породу. У 1960 році розділили племінну книгу на чотири секції, в залежності від зростання, призначення і підливу крові. Після цього племінне розведення ведеться «в чистоті». За зовнішнім виглядом – це абсолютно верховий кінь, але легший в обігу і нижче ростом. При цьому у них еластичні просторі рухи, і відмінний стрибок, що потрібно від верхового спортивного коня.

Стандарт породи

Голова суха, маленька з «щучим арабським профілем», з великими виразними очима і маленькими гострими вушками. Шия довга з високим виходом і легкою потилицею. Спина добре обмускулена, груди широкі і глибокі з округлими ребрами, круп круглий з високопоставленим хвостом. Кінцівки сухі і міцні, з добре окресленими суглобами і міцними копитами.

Масті – різноманітні. Висота в холці: від 122 см, до 137 см.

Господарська характеристика

Уельські поні мають живий темперамент, вони легкі в обігу і невибагливі в утриманні. Відрізняються еластичними рухами з гарним захопленням простору, енергійним імпульсом задніх ніг і чудовим стрибком. Можуть використовуватись в кінних дисциплінах: дитячий і дорослий кінний спорт, драйвинг, вестерн, стипль-чез, парфорсне полювання.