У XVI столітті конкістадори привезли з Іспанії і Португалії предків галіцено. Порода, що веде своє походження від поні Гарран, народилася в північно-західній частині Іберійського півострова, вона прекрасно пристосувалася до мексиканського клімату, добре переносить спеку узбережжя і взимку холод вулканічних плоскогір’їв, задовольняючись бідним пасовищем цієї землі. Галіцено не несе слідів особливих схрещувань, тому вірно те, що цей поні не змінює свою будову вже протягом майже 30 років. США визнали породу в 1959 році, імпортувавши в 1950 році першого пон і і зараз вони поширені в штаті Техас.
У холці ці коні досягають 140см. Забарвлення зазвичай суцільне. Найпоширеніші масті – гніда, темно-гніда, ворона і руда, за стандартом не приймаються ряба, в яблуках і альбінос. Голова цих коней пропорційна тілу, вуха маленькі і загострені, шия коротка і мускулиста, очі відрізняються виразністю. Груди і тулуб у цієї породи сильні і потужні, плечі прямі, спина коротка і компактна з низько поставленим хвостом, сильні і красиво оформлені ноги з маленькими копитами.
Галіцено володіють міцним здоров’ям і витривалістю. Вони працьовиті й енергійні, добрі і віддані, поступливі і розумні. У них дуже гладка жвава рись, що робить верхову їзду комфортною для вершника. Додатковим плюсом вважається легка здатність до навчання і слухняність. Коні добре переносять спеку і холод, невибагливі в їжі. Галіцено широко використовується в Мексиці в сільськогосподарських роботах, для верхової їзди, носіння вантажів, в упряжі. Ці коні користуються популярністю у дітей і дорослих, вони можуть легко нести на собі вершника по пересіченій місцевості цілий день. Галіцено користується попитом і серед молодих учасників змагань з конкуру, так як коні мають хороші здібності до стрибків.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.