Гаррано

Історія

Гаррано поні відноситься до древніх порід, і живуть в Португалії. Назва «Гарран» походить від індоєвропейського кореня gher, що означає «короткий, маленький». Звідси утворилося кельтське слово gerran, що позначає невеликих коней. Гарран жили на території Португалії ще в доісторичні часи, їх зображення знаходили серед примітивних наскельних малюнків. Його друга назва – мінг. Вважається, що гаран є предком андалузького і галісійського коня. У стародавні часи ці поні схрещувалися з кельтськими породами дрібних коней. Разом з колоністами гарран розселялися в країни Нового Світу. Гарран були улюбленими кіньми священиків, дворян, фермерів і військових, їх використовували для перевезення вантажів, сільськогосподарських робіт, як в’ючна тварина. В останні роки до породи домішували арабську кров для поліпшення і облагороджування цієї породи.

Стандарт породи

Середня висота в холці гаррано досягає 100 – 140 см. Екстер’єр цих поні досить гарний і має деякі арабські риси. Голова у них дещо важка, з «щучим» профілем, маленькими вухами і живими виразними очима. У представників цієї породи довга шия і прямі плечі, коротка спина, м’язистий круп. Груди гаррано широкі і глибокі, кінцівки короткі, сильні з твердими копитами. Хвіст цих поні посаджений низько.

Господарська характеристика

Гаррано сильні і відважні поні зі спокійним характером. Ці тварини дуже витривалі і працездатні, добре пристосовані до сирого і холодного клімату високогір’я. Ці поні володіють такими незвичайними аллюрами як «андадура» (жвавий алюр, подібний до інохіддю), «паси травадо» (швидкий крок, при якому чутно чотири удари копит об землю) або «нумератім». В цілому, крок гаррано впевнений і твердий навіть на важкому грунту і чагарниках. Це досить жвавий і енергійний поні.

Використовується гаррано для верхової їзди та польових робіт. Також він іноді бере участь в традиційних місцевих змаганнях рисаків.