Фермерам стає складніше платити за оренду землі. Витрати на вирощування продукції зростають, а продати врожай за вигідною ціною вдається не всім. Тому одні господарства домовляються з пайовиками не підвищувати орендну плату, інші — відмовляються від частини землі. 

Скільки коштує оренда в різних регіонах, чи будуть затримки з виплатами та як фермери планують працювати далі — розбирався Kurkul.com.

Гонитва за землею втрачає сенс

$405 за гектар на рік — стільки платить за оренду землі господарство в районі Любара на Житомирщині. Співвласник «Аграрної технологічної компанії» Юрій Дробязко вважає таку ставку надмірною. На його думку, українським аграріям час перестати змагатися за кожен пай і рахувати, чи справді додаткова земля приносить прибуток.

«У районі Любара ми платимо $405 за гектар на рік. У голові не вкладається!» — сказав Дробязко під час конференції «Вистояти й зрости: агробізнес у часи кризи».

Він вважає, що нинішня ситуація може зупинити зростання орендних ставок і зменшити конкуренцію за землю. Зокрема, з ринку можуть піти інвестори та підприємці з інших галузей, які заходили в агробізнес, щоб заробляти на оренді землі, але не мали безпосереднього досвіду роботи в сільському господарстві. Це, на думку Юрія Дробязка, дасть фермерам перепочинок від цінової конкуренції за паї. 

Аграрій також закликає не нарощувати земельний банк заради самих площ. За його словами, він із партнерами ще 10-15 років тому почав переглядати такий підхід і згодом припинив активно збільшувати кількість орендованої землі. Натомість зосередився на інших напрямах бізнесу.

«Чи є сенс хапати землю? Поверніться думками на рік назад і запитайте себе: чи стали б ви зараз знову брати землю або купувати право оренди? Думаю, більшість відповість: так. А я — ні», — пояснив Юрій Дробязко в інтерв’ю Latifundist.com.

Про те, що висока вартість землі особливо ускладнює роботу невеликих господарств, говорить і заступник керівника Асоціації фермерів та приватних землевласників України Віктор Шеремета. За його словами, частина малих фермерів уже не може витримувати витрати на оренду й поступається ділянками більшим виробникам.

Схожу ситуацію описав фермер із Сумщини Михайло Махітка засновник СФГ «Перемога», ФГ «Махітка М.І» і ФГ «Зодіак-ВМ». За його словами, у господарствах поблизу лінії фронту частина землі залишається необробленою, а фермери змушені відмовлятися від ділянок, оскільки не можуть покривати обов’язкові витрати.

«Земля не обробляється, фермер не може податки платити. Бо хоч обробляй, хоч не обробляй, а податки платити треба. Людям за оренду платити треба, і кожному не поясниш. Ось фермер і змушений від неї відмовлятися», — розповів Михайло Махітка. 

Проблема не обмежується самою ставкою оренди. Фермери змушені враховувати витрати на виробництво, податки, логістику та можливість продати врожай. Якщо земля не дає достатнього доходу або її обробіток стає надто ризикованим, господарство може вирішити відмовитися від неї.

Найбільший тиск відчувають малі фермери

Українські аграрії зараз думають не стільки про прибуток, скільки про те, як пройти сезон із найменшими збитками. Ціни реалізації сільськогосподарської продукції в багатьох випадках не покривають витрат на її вирощування. Тому господарства намагаються скорочувати витрати як під час збирання врожаю, так і під час підготовки полів до наступного сезону.

Про це розповів заступник керівника Асоціації фермерів та приватних землевласників України Віктор Шеремета. За його словами, одна з найкритичніших статей витрат для фермерів — орендна плата за паї. На відміну від частини виробничих витрат, ці виплати складно відкласти або скоротити, адже за ними стоять конкретні люди — власники земельних ділянок, з якими господарства мають договірні зобов'язання.

«Найбільш критична стаття, де тиснуть на фермера, — це виплата оренди за паї. Тому що це десятки чи сотні людей навколо тебе. Вони кажуть: плати. І для фермера сьогодні це одна з основних статей затрат, тому що людям треба заплатити оренду, заробітну плату і податки», — пояснив Віктор Шеремета.

Водночас частині господарств вдається домовлятися з пайовиками про збереження попереднього рівня виплат. Як приклад Віктор Шеремета навів господарства поблизу Переяслава на Київщині. Раніше фермери щороку підвищували орендну плату, оскільки мали таку можливість завдяки прибуткам. Однак після погіршення ситуації з реалізацією продукції домовилися з власниками паїв не збільшувати виплати у 2026 році, а залишити їх на рівні минулого року.

«Коли побачили, що робиться з реалізацією, що вона йде у збиток, знайшли порозуміння з людьми, що не будемо піднімати орендну плату, виплатимо на рівні минулого року», — розповів він.

Найскладніше, за словами голови асоціації фермерів, невеликим господарствам, які не мають власних потужностей для зберігання зерна. Через це вони змушені продавати врожай одразу після збирання, навіть якщо ціна не покриває витрат на виробництво. Щоб розрахуватися з пайовиками, виплатити зарплати та сплатити податки, такі фермери можуть продавати продукцію зі збитками.

Нестача коштів впливає і на підготовку до наступного сезону. Частина господарств скорочує вкладення у технології, зокрема відмовляється від придбання добрив або глибокого обробітку ґрунту.

«Фермери вже відмовляються від вкладень в обробіток землі. Не купують добрива, не роблять глибокого обробітку, бо дорогий дизель. А це все впливає на майбутній урожай», — зазначив представник асоціації.

За його словами, фінансові труднощі вже впливають і на розподіл земель між господарствами: частина невеликих фермерів не може витримувати витрати на оренду та відмовляється від обробітку ділянок на користь більших виробників.

Оренда — це лише п'ята частина витрат

Водночас не всі учасники аграрного ринку вважають, що проблема саме у високій вартості оренди землі. За словами керівника проектів агро в Fortior, LandMan «LANDMAN» Володимира Нагорного, середні ставки оренди загалом відповідають економічним умовам. Значно більше на господарства тиснуть ціни на енергоносії, добрива, засоби захисту рослин, логістика та послуги з обробітку землі.

За його оцінкою, на півдні та сході України орендна плата становить близько $70–100 за гектар. У центральних областях — приблизно стільки ж. На заході країни ставки можуть сягати $150 за гектар. Водночас на окремих земельних аукціонах пропонують $400–500 за гектар. 

«Говорити, що ситуація з орендою напружена, не можна. На сьогодні аграріїв найбільше навантажують енергоносії, добрива, засоби захисту рослин, логістика та послуги з обробітку землі. Орендна плата за цей рік суттєво не зросла», — пояснює Володимир Нагорний.

За його оцінкою, оренда становить приблизно п'яту частину загальних витрат на вирощування продукції. Для прикладу він наводить Житомирщину: за мінімальної технології витрати на вирощування та збирання врожаю можуть становити близько $600 на гектар, із яких $70–100 припадає на оренду.

Чи будуть затримки виплат пайовикам?

Попри фінансовий тиск, говорити про масові невиплати орендної плати наразі передчасно. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький заявив, що з липня 2026 року зростання орендних ставок зупинилося, однак самі ставки не знижуються. За його словами, масової тенденції до несплати за паї немає. Більшість розрахунків між агрокомпаніями та власниками землі традиційно припадає на четвертий квартал року.

Юристка Всеукраїнської аграрної ради з земельних питань Вікторія Кіпріянова також зазначає, що основні виплати за оренду господарства здійснюють наприкінці року. Водночас фінансове напруження в агросекторі вже відчутне.

Високими залишаються витрати на виробництво, пальне, логістику та обслуговування кредитів. Водночас продати врожай за прийнятною ціною непросто. Тому навіть господарства, які зібрали врожай і мають продукцію на складах, можуть відчувати нестачу обігових коштів для поточних розрахунків.

«Витрати на виробництво, пальне, логістику та обслуговування кредитів залишаються високими. Водночас реалізувати вирощену продукцію за прийнятною ціною зараз непросто. Тому навіть підприємство, яке зібрало врожай і має продукцію на складах, може відчувати гострий брак обігових коштів для поточних розрахунків», — говорить юристка.

За словами Вікторії Кіпріянової, розрахунки з пайовиками та виплата заробітної плати працівникам для аграріїв залишаються пріоритетними платежами. Однак якщо найближчим часом не покращиться ситуація з роботою портів та цінами на сільгосппродукцію, затримки виключати не можна.

«Фактично перед господарством постає вибір: продати врожай за невигідною ціною, щоб виконати поточні зобов'язання, або притримати продукцію в очікуванні кращих умов, але ризикувати затримкою розрахунків», — говорить екпертка.

Водночас нестача коштів або неможливість продати врожай, самі собою не звільняють орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату. Якщо підприємство бачить, що може не вкластися у строки, юристка радить заздалегідь домовлятися з орендодавцями про відтермінування чи поетапні виплати. Такі домовленості потрібно належно оформити додатковою угодою до договору оренди землі.

Земельні відносини варто оцінювати на перспективу

Законодавство дозволяє сторонам за взаємною згодою змінювати умови оренди приватної землі. Зокрема, вони можуть домовитися про відтермінування платежів, розстрочення, перегляд розміру орендної плати або перехід на натуральну форму розрахунків.

За словами Вікторії Кіпріянової, для цього потрібно оформити відповідні зміни до договору. Самостійно зменшити орендну плату або відкласти виплати без згоди власника ділянки орендар не може.

Висока вартість оренди також може стати причиною відмови від продовження договорів, якщо обробіток окремих ділянок не дає очікуваного економічного результату. Це, за словами юристки, цілком реальний сценарій для частини господарств після кількох років конкуренції за землю та зростання орендних ставок.

Водночас перегляд орендної плати сам по собі не розв'яже всіх проблем аграрного бізнесу. Володимир Нагорний прогнозує, що більшість аграріїв усе ж розрахуються з пайовиками. За його оцінкою, близько 80% господарств сплатять оренду, частина може затримати виплати. Ці цифри він наводить як власний прогноз, а не офіційну статистику.

«Аграрії будуть платити оренду, щоб не втрачати землю і не налаштовувати проти себе орендодавців на довгі роки вперед», — зазначає він.

Нагорний також наголошує, що земельні відносини варто оцінювати на перспективу: договори оренди укладають щонайменше на сім років, тоді як проблеми з реалізацією продукції можуть бути тимчасовими. На його думку, відновлення повноцінної роботи морської логістики та стабілізація експорту можуть покращити ситуацію з цінами на агропродукцію.

Тож нинішня ситуація змушує фермерів не лише шукати кошти на розрахунки з пайовиками, а й переглядати підхід до землі. Для одних господарств пріоритетом залишається збереження земельного банку, для інших — відмова від ділянок, які не забезпечують достатньої рентабельності.

© Kurkul.com, 2026 р.